Як на Луганщині нащадки лемків зберігають різдвяні, новорічні традиції і сімейні кулінарні рецепти

Усього десять нащадків в Переможному – це діти тих лемків, яких навесні 1945-го року вивезли з Польщі в товарняках. Зараз вони самі старенькі, всім близько 70-ти. Ще в  одному селі у Новоайдарському районі – Штормове -  живуть вже деякі онуки переселених лемків.

Depo.Донбас поспілкувався з лемками з Переможного і Штормового, щоб дізнатися, чи вдається їм зберігати свої національні і родинні традиції, зокрема різдвяні і новорічні. 

Лемківські традиції на Луганщині: Як їх зберігають

Лемки з Переможного виявилися напрочуд непублічними і, попри досить цікаву розмову, навідріз відмовилися називати свої імена і прізвища. Більше за всіх про традиції і різдвяні ритуали пам'ятає лемкиня, яка родом з села Дошниця Підкарпатського воєводства. 

"Готуємось до Нового року, як і всі зараз. Раніше напередодні свят у діда були божественні книги, Псалтир. Збиралися всі разом. Церкви тут не було – це колишні німецькі поселення. А там, звідки ми родом – село Дошниця, була церква. А тут нема куди йти. Вони збиралися, співали божественні пісні. На свято ніколи ніхто нічого не робив", – згадує вона.

На відміну від іншого населення Луганської області, та навіть деяких сусідніх сіл, лемки завжди святкували День святого Миколая. "На Миколая завжди під подушку клали солодощі, святкували Андрія, Маланку, Святий вечір, Щедрий вечір, Водохрещу. Ось тут у російськомовних селах – Денежникове, Співаківці, Новоайдарі – там навіть куті не було. Вони святкують лише Маланку та Новий рік. У нас діти кутю носили, пісні, віршики вчили", – згадує лемкиня.

Вона каже, що зараз вже і традиції забуваються, і людей у селі меншає з кожним роком. "Раніше з хати до хати ходили. А зараз пороз'їжджалися, тільки по родичах носимо. І дітей взагалі мало. Зараз усі розкидані по всьому світу. Це раніше жили по три покоління в одному будинку. У нас тільки одна сім'я така у селі залишилася з лемків", – говорить жінка.

Вона згадує, що раніше й співали добре, і краков’як танцювали на свята. Зараз лемки теж намагаються гуртуватися на свята.

"Святимо свічку у Святий вечір, носимо кутю, співаємо колядки. Нині наші діти, онуки, правнуки приносять кутю. Приїде правнучка – привезе кутю. Раніше ми всі вечеряли разом. Їздили до мами, доки вона не померла. Мама жила із сестрою. І ось ми всі онуки, брат із Луганська їздив до війни. Я зі своїми невістками. Усі ми вечеряли разом. А тепер ми тут залишилися сестра з чоловіком, і я з чоловіком. І син один мій тут. І ось ми їдемо до села. Святим свічку, вечеряємо. Вареники з картоплею, капустою. І все на столі пісне", – розповіла наша співрозмовниця.

Лемківські страви на Різдво: Збережені родинні рецепти

Лемки Луганщини наголошують, що вони православні.

"Готуємо всі страви, що й батьки готували на Святвечір. Дванадцять страв. Першою вважали сіль. Часник почищений був. Узвар. Киселиця – ячмінь із грибами. Гриби сушені варили. Капуста варилася, картопля, квасоля, компот, вареники. До першої зірки ніхто не їв. Їли після молитви. Робили на зразок вертепу в кутку", – ділиться традиціями лемкиня. І згадує, що коли пішла до школи тут на Луганщині, сказала бабусі, що не молитимуся, що Бога немає. У радянські часи релігійність не віталася.

Вона розповіла один з рецептів – варена квашена капуста. "Варимо кислу капусту. Кидаємо її у воду, варимо до потрібного ступеню, який кому подобається. Потім на олії цибульку пересмажуємо і туди. Окремо варимо картоплю, теж зі смаженою цибулею. Гриби білі сушені варимо, підмішуємо борошно, як підливка виходить", – розповідає лемкиня.

Відрізняються від традиційних українських і лемківські вареники. Онука лемків Ольга Полянська свого імені не приховує, вона живе у селі Штормове і згадує, що в бабусі та прабабусі вареники були пухкі.

"Дуже смачні були вареники. Я зараз не можу таких приготувати. Найсмачніші вареники були у бабусі Насті. Із солоним сиром, але діткам давали солоденькі. А ще робили з картоплею. Вареники не тоненькі, як ми вже звикли, а пухкі. З вишнею. Пиріжки часто робили із квасолею, горохом. Духові", – згадує Ольга.

Інші лемкині пояснюють це тим, що пшениця була не м'яка, а грубіша. "Коли наші у Польщі жили, мали свої землі. Маленькі вареники, як у крамницях зараз купують, ніхто не робив. Пшениця у них була інша – твердіша", – каже Ольга.

Також тонкощі є і в інших стравах.

"Коли була жива моя прабабуся Настя, вона готувала ще їхню їжу. Я була ще маленька, не дуже пам'ятаю. Але це було дуже смачно. Суп готували з галушками. Все це варили на молоці. Смажили на суміші рослинної олії та вершкового масла. Бабуся вже готувала не так", – розповідає Ольга.

З обрядів вона згадує, що у дитини було по три хресних. "Бабуся казала, що люди дуже хворіли. І це робилося задля захисту дитини. Щоб якщо хтось із хресних помре, то були ще родичі", – пояснює вона.

На весілля збирали дружину з родичів, складовою частиною якою була капела. А ось мову лемківську нащадками на Луганщині зберегти не вдалося. Вона була своєрідна – замість "с" звучить "ш".

"В них дуже цікава мова. Якщо українську мову знаєш, то зрозумієш. Але говорити цією мовою я не можу. Бабуся в мене – Степанівна, але насправді її батька звали Штефан. Вже тут на Луганщині його переписали як Степан", – розповідає Ольга.

Рецепти лемківської кухні на Різдво і Новий Рік

Якщо пошукати, то і зараз можна знайти рецепти лемківських страв, які можна приготувати на свята. 

Яворівський (Більгорайський) пиріг

З тіста має вийти дві круглі форми діаметром 20-22 см, або ж зробити пиріг тої форми, яка у вас є:

• борошно 500 г
• вода або тепле молоко 250 мл
• мокрі дріжджі 30 г, або 0,5 пачки сухих дріжджів
• 2 жовтки
• 3 ст. ложки олії або розтопленого масла
• сіль і цукор на смак

З цих інгредієнтів замісити тісто, на дотик воно має бути пружним, але не надто щільним.  

Начинка може бути пісною: варена картопля зі смаженою цибулею, гречка з цибулею, або перемішана гречка з картоплею. Непісна начинка – шкварки з цибулею.

Тісто розкачати на два листи, на нижній лист тіста всередину покласти начинку, а верхнім накрити і защипити. Випікати у добре розігрітій духовці близько години.

Бандуряники

Бандуряники дуже схожі на деруни, їх заливають сметанно-грибним соусом і запікають в духовці.

Інгредієнти на картопляне тісто:

• картопля – 800 г
• цибуля – 1 шт.
• часник – 3 зуб.
• сметана – 1 ст. л.
• борошно пшеничне 2-3 ст. ложки
• яйце – 1 шт
• олія для смаження, сир твердий, сіль, перець чорний – на смак

Сиру картоплю потрібно подрібнити до стану пюре, злити зайвий сік, додати яйце, подрібнений часник, сіль, перець, сметану, борошно і все це ретельно перемішати до однорідної консистенції. Смажити бандуряники на пательні, як деруни. 

Для сметанно-грибного соусу знадобиться:

• печериці – 200-300 г
• цибуля – 1 шт
• сметана або вершки – 200 мл
• борошно – 1 ст. ложка
• масло вершкове – 2 ст. ложки
• вода – 150 мл
• сіль, перець на смак

Печериці порізати скибками, цибулю подрібнити, обсмажити на пательні з вершковим маслом, додати борошно, потім долити воду і перемішати, згодом додати вершки і варити соус помішуючи.

Вкладаємо готові бандуряники у форму разом із соусом шарами, а зверху присипаємо тертим твердим сиром і ставимо у розігріту духовку на 10-15 хвилин.