Попит на Москву: Як з Сіверськодонецька автобусом доїхати у Київ та райцентри Луганщини

Сіверськодонецьк після окупації Луганська визнаний де-факто обласним центром, але це не означає, що разом з цим "статусом" місто отримало і передбачувані привілеї. Логічно припустити, що обласний центр повинен "зв'язувати" всі напрямки автобусних пасажирських перевезень в міста регіону і пропонувати громадянам варіанти комфортних поїздок. Але у Сіверськодонецьку, як і у всій Луганській області, справи йдуть не за цією аксіомою.

Дістатися з одного райцентру області до іншого без пересадок практично неможливо. А поїздка у віддалені міста і селища північних районів області гарантовано стане справжньою пригодою з відтінком мазохізму. Так, наприклад, жителі деяких сіл Марківського району мають змогу доїхати до райцентру, Марківки, тільки один день на тиждень. Якщо їхати треба терміново, треба винаймати автомобіль.

"Щоб дістатися зі Сватова до Біловодська автобусом, треба сідати у "прохідний" автобус на автостанції, та їхати у Старобільськ. Там робити пересадку на такий само "прохідний". Треба враховувати, що може і не пощастити, адже автобуси ламаються, йдуть не за графіком. Та й як їздити за графіком, коли такий стан доріг? Така ж історія з Новопсковом. В мене тітка живе у Новопскові, буває, що доводиться їхати. Маршрут, знов таки, через Старобільськ, адже прямого сполучення немає. Все це забирає і кошти, і час. А можна не дочекатися у Старобільську потрібної машини і повертати назад. Така собі "русская рулєтка", – розповідає мешканка Сватово Олена.

Ресурс bus.com.ua наводить інформацію про те, що з Сіверськодонецька у Мілове можна виїхати за 244 гривні, подолавши 174 кілометрів за чотири години. Автобус ходить щодня, але тільки раз на день. Тобто, якщо приїхати у справах, то потрібно шукати місце для ночівлі у Міловому і їхати назад тільки наступного дня.

Квиток у Марківку обійдеться в 202 гривні за 145 кілометрів шляху – це приблизно три години у дорозі. З графіком відправлень така сама історія: раз або два рази на день.

Поїздка в Сватове обійдеться в 124 гривні: 89 кілометрів шляху і так само приблизно три години у дорозі. Дорога в Новопсков забере 3,5 години і обійдеться в 188 гривень за 131 кілометр. До Старобільська доведеться їхати дві години, подолавши 82 кілометри і заплативши трохи більше ста гривень. 

"Дорога з Сіверськодонецька до Марківки – це майже п'ять годин. Які три години? Ви бачили ту дорогу? Її там немає. Її треба об'їжджати. До війни, може, і було три години, а потім ніхто дороги не робив. Мій односельчанин минулого року як приватник збирав людей з Марківки і возив раз на тиждень до Лисичанська. І от – все, відмовився. Каже, що машину не для того купував, щоб від неї за рік нічого, крім відра з гайками, не лишилося", – розповіла марківчанка Наталя, вчергове приїхавши до автостанції у Сіверськодонецьку.

Для більшості мешканців обласного центру і жителів області залишається загадкою, чому досі немає прямого автобусного рейсу з Сіверськодонецька у Київ. Бажаючим потрапити в столицю на автобусі доведеться їхати за 300 гривень на приватному бусику, за 200 грн – на автобусі офіційного перевізника до Харкова і робити там пересадку. Ще один варіант – доїхати к Київ на автобусі, що йде до Варшави, Щеціна або Вроцлава. Така поїздка коштуватиме приблизно 600 гривень. Або ж треба замовляти квиток на поїзд, але залізниця на Луганщині – це окремий головний біль.

Взагалі, найрозвиненішим напрямком міжнародних пасажирських перевезень з Сіверськодонецька є, на жаль, автобуси на Росію та в окупований Крим.

Нашим співвітчизникам пропонують їхати в Москву або Санкт Петербург за одну тисячу гривень. Доїхати з Сіверськодонецька у Севастополь можна за 1100 гривень. Приватні автобуси відправляються від автозаправки "Паралель" у 50 метрах від офіційного автовокзалу.

Отже, жителям області доводиться вибирати між незручним розкладом руху офіційних пасажироперевізників, нелегальних перевізниками та банальною відсутністю якісного транспорту.

За словами керівників "Регіонального управління автобусних станцій", головна проблема сфери пасажироперевезень Луганщини – так звані "сірі" перевізники, приватники або нелегали. Нібито нерівні умови конкуренції призводять до того, що офіційні маршрути стають нерентабельними, і автобуси, яким лишається обмаль пасажирів, переважно з правом безкоштовного проїзду, просто знімають з рейсів. Схема роботи нелегалів проста до непристойності: приватний бусик виїжджає в певні місця, найчастіше це зупинки громадського транспорту, за 10-15 хвилин до виїзду офіційного автобуса. Забирає всіх бажаючих і їде за офіційним маршрутом, отримуючи прибуток.

"На даний момент в Луганській області всі офіційні рейси повністю дублюються приватними, так званими "сірими", перевізниками, які накупили собі восьмимісні бусики і їздять, як таксі або "нерегулярки". Подивіться, біля автовокзалів стоять у Сіверськодонецьку, Старобільську, Станиці Луганській... Вони їздять по всій області. Офіційний перевізник змушений закривати свої рейси, тому що возить тільки пільгову категорію пасажирів, а вони ж не платять за проїзд. У них безкоштовний проїзд, а держава кошти, які витрачає офіційний перевізник, не відшкодовує. Така ситуація не тільки в Сіверськодонецьку, а по всій області. Основна проблема – це напрямок Сєвєродонецьк – Станиця Луганська", – розповідає заступник керівника обласних автостанцій Магомед Аліханов.

За його словами, зробити пасажироперевезення рентабельними для офіційних перевізників можна тільки "якщо буде працювати Укртрансбезпека та поліція". "Звернення до Укртрансбезпеки ми пишемо стабільно, раз на тиждень. Пишемо звернення до всіх органів, в усі служби. Стосовно реакції обласної влади: там нові люди, вони тільки прийшли, вони розбираються в ситуації, втручаються, займаються цим питанням, а як воно буде далі...", – каже Аліханов.

Відповідаючи на питання "а що ж робити людям", Аліханов каже, що є тільки один спосіб хоч якось боротися з проблемою – писати скарги. "Я вважаю, що людям потрібно про свої проблеми писати, наприклад, в обласну адміністрацію, скаржитися. Це можна зробити як на автовокзалі, так і безпосередньо звертатися до адміністрації. Варіанти, які можна використовувати, ми вже використовували, проблема не вирішується. Навпаки, з кожним днем ​​посилюється все більше і більше. Приватників стає все більше. Офіційні перевізники просто-напросто змушені закривати рейси. Після закриття рейсів зазвичай страждають люди, які живуть в дрібних населених пунктах, селищах, селах. Тому що вони зазвичай знають графік відправлення маршрутів, знають, коли і де буде автобус. А коли немає офіційного автобуса, вони не знають, що заманеться нелегалу або нерегулярнику. Тому придбати квиток пасажири не можуть. Тобто люди стоять і чекають автобус, якого немає", – вважає він.

На рівні обласної влади проблема пасажирських перевезень востаннє публічно підіймалася 16 липня. "Разом із представниками автотраспортних підприємств Луганської області та Укртрансбезпеки обговорили непросту ситуацію, що останнім часом склалася у сфері пасажирських перевезень. Нерегулярні перевізники, які працюють у режимі таксі, витісняють перевізників, які обслуговують рейсові маршрути. Ця проблема актуальна для всієї країни, та на Луганщині вона постала досить гостро… Маю чітку позицію: на дорогах повинен бути порядок. Саме тому обласна влада відстоює права підприємств, що здійснюють пасажироперевезення за регулярними рейсами. Вони єдині, хто обслуговує пільгові категорії населення та бере на себе зобов′язання щодо соціальних напрямків", – заявив тоді керівник Луганської обласної військово-цивільної адміністрації Віталій Комарницький.

За даними відомства, автостанції відправляють у рейси автобуси, які заповнені пасажирами на 15-20%, тоді як "сірі" перевізники набирають повний транспорт і везуть пасажирів, не несучи за них ніякої відповідальності. "Ситуація є критичною: окрім того, що "сірі" перевізники сплачують податки, хоча й мінімальні, приховують реальні доходи та ведуть нечесні ринкові відносини, вони також є небезпечними для перевезення людей, і статистика ДТП саме за їх участю є тому доказом", – повідомляв Комарницький.

Тим часом в обласному Управлінні Укртрансбезпеки коментувати проблему відмовилися, порадивши "писати на Київ" і пояснивши, що їм заборонили будь-яким чином щось коментувати "після випадків використання журналістами недостовірної інформації".