Шлакові Гімалаї Ахметова: Як виживає Маріуполь біля відвалів і замуленого моря (ФОТО)

Шлаковим горам у Маріуполі близько століття. Вони накопичуються поряд з металургійними комбінатами. Зараз таких гір у місті дві. Одна – у Кальміуському районі, біля Меткомбінату імені Ілліча, інша – у Лівобережному, біля "Азовсталі".

Шлак - відходи від металургійного виробництва, які у Маріуполі після технологічного процесу просто відправляються на звалища. За роки роботи заводів у приморському місті накопичилися гори заввишки у 30 метрів.

Ці гори вже стали елементом маріупольського ландшафту, і багато хто з туристів може легко сприйняти їх за природні. Та й самі маріупольці вже звикли до цих штучних насипів і не сподіваються на їхнє зникнення.

Два роки тому містяни навіть пропонували з Лівобережного звалища відходів зробити місцеву "Ведмідь-гору" за аналогією з кримським Аю-Дагом. Щоправда, на сайті електронних петицій пропозиція не набрала необхідної для розгляду кількості голосів, і змінювати форму існуючої шлакової гори ніхто не став.

Ця гора меткомбінату "Азовсталь" розташована біля Лівобережного пляжу і виходить просто в Азовське море. За словами еколога Анастасії Богданович, незважаючи на захисну дамбу, частина шкідливих речовин все одно потрапляє у воду.

"Через вплив шлаку, дно моря на Лівобережному пляжі дуже замулене. До того ж, наш клімат сприяє розповсюдженню шкідливого пилу з гір. У нас рідко бувають рясні дощі, штучно гори ніхто не зволожує, бувають сильні вітри. Тому пил розноситься містом. У купі з викидами заводів це дає "повний букет": захворювання органів дихання, крові, нервової системи, алергічні реакції", - розповідає Богданович.

Богданович – еколог зі стажем. За її словами, вже понад 30 років ситуація з шлаковими горами у місті не вирішується. "З 1986 року я чую про те, що з відходами можна щось робити. Але нічого не робиться. Вже кілька мерів змінилися. Але на стан екології ніхто не звертає уваги. Якби не море, ситуація була б набагато гіршою. Воно нас рятує", - каже Богданович.

Шлакова гора у Кальміуському районі розташована вздовж вулиці Макара Мазая. Цю гору утворюють відходи з Меткомбінату імені Ілліча. Гора обнесена колючим дротом. Через дорогу від звалища відходів розташовані приватні будинки селища Річкове.

Іван Кочекан разом з родиною живе біля гори з 1982 року. Між будинком Івана та горою – менше десятка метрів. Чоловік займається ремонтом автівок. Нерідко роботи проводить у себе на подвір'ї. Каже, що часто відчуває пил, який несе від гори. Укупі з викидами з труб меткомбінату коктейль у повітрі виходить міцний.

"Влітку взагалі катастрофа. У нас під деревом горіха на вулиці стіл стоїть. Він постійно у пилу. Дихати нема чим, але так майже в усіх мешканців Кальміуського району", - каже Кочекан.

Саму гору кілька років тому загородили колючим дротом, аби закрити доступ місцевим мешканцям. "Ще до війни її намагалися підірвати, аби трішки зменшити. Поки навкруги була поліція і місцеві, вибухи були легенькі, а через пару днів так бахнули, що у сусіда навіть тріщини по стінах пішли. Потім якийсь чоловік копав на горі метал, зробив невеличку печеру, вибухівку з вогнегасника. Воно так бахнуло, що його й засипало шлаком. З тих пір і закрили гору дротом", - розповідає Кочекан.

Сьогодні шлак навіть не підривають. А куди подіти відходи виробництва, власник комбінатів групи "Метінвест" Рінат Ахметов не турбується. Мер міста Вадим Бойченко байдужість пояснює вадами законодавства та високою вартістю перевезень відходів. "На цей шлак є попит в Італії. Але перевозити його морем дуже дорого. Тому зростає вартість шлаку, і за таку ціну ніхто його купувати не хоче. Якби зробили пільгові тарифи для перевезень, можливо, ми б реалізували шлак італійцям. Щоб будувати дороги з цього шлаку, теж потрібно, аби це було закріплено законодавчо. Тоді можна було б реалізовувати його будівельним компаніям", - пояснив Бойченко.

Також мер зазначив, що гора, на яку складається шлак комбінату "Азовсталь", заповниться через два роки. І якщо проблему не вирішити, доведеться робити нову гору.

Отже, позбутись відходів виробництва, які фактично просто забирають території і забруднюють повітря і море, власник бажає лише з отриманням матеріальної вигоди. За словами голови депутатської комісії з соціального захисту, охорони здоров'я та екології Маріупольської міськради Максима Бородіна, така позиція виглядає абсурдною. "Якщо приватний підприємець отримує прибуток від виробництва, то з відходами він має розбиратися самотужки. Це його справа. Я неодноразово чув, що Ахметов хоче продавати шлак державі для доріг. Але це ж відходи", - розповів Бородін.

Богданович пропонує один з варіантів нейтралізації шкідливого впливу шлакових гір на місто. "Якщо шлак нікуди не вивозять, можна трішки змінити їх форми, зробити щось типу терас, додати землі, засадити, наприклад, дереном. Тоді, звичайно, шкідливий пил не буде таке сильно розноситись", - говорить Богданович. Втім, таке рішення не допоможе позбутися шлаку і очистити місце під нові відходи.

У європейських країнах та США шлак застосовують для виробництва цементу, у будівництві доріг, гідротехнічних споруд. Раніше повідомлялося, що і на МК "Азовсталь" і ММК імені Ілліча працюють потужні американські установки АМСОМ: одна така установка за годину може переробляти понад 300 тонн шлаку для подальшого вилучення металовмісних компонентів (скрапу). Проте гори шлаку у Маріуполі менше не стають.