Підземне місто: Які легенди приховують катакомби Маріуполя

У старій частині Маріуполя є входи у загадкові підземелля. Зокрема на перетині вулиць Грецької, Семенішина та Георгіївської. Подейкують, що підземелля тягнуться від вулиці Куїнджі до району Правого берега, від вулиці Торгової до приватного сектору за будівлею філармонії, від заводу "Азовмаш" до Міського саду. В останньому є колодязь, через який люди начебто і спускались під землю. Він розташований на одному з оглядових майданчиків, звідки відкривається вид на море, біля пам'ятників льотчикам Семенішину та Лавицькому.

Цей колодязь зараз закиданий сміттям, але місцеві кажуть, що саме через нього можна було потрапити під місто. І саме тут, у Міському саду, на початку 1980-х стався обвал ґрунту, який відкрив вхід до загадкової печери.

На сайті "Старий Маріуполь" є розповідь маріупольця Валерія Крупені, який згадує те провалля. "Під обвалом відкрився хід. Він був викладений цеглою, але не сучасною червоною, а старовинною кремово-білою, кремово-жовтою. Вапняк нагадує. І висота - мені тоді здалося, метра два. Арка напівкругла, а далі йдуть прямі стіни. Там було темно", - розповідає Крупеня.

За однією з легенд, у тій печері було підземне озеро. Воно начебто було наземним, але одного разу різко, протягом декількох днів або тижнів, пішло під землю.

Виникнення підземного міста пояснюють по різному. Перший варіант - його вирили козаки часів Кальміуської паланки. Другий - ходи під землею з'явились під час Кримської війни у 1850-х роках. Ще кажуть, що у цих тунелях радянські спецслужби ховали розстріляних, а німецькі солдати під час Другої світової війни зберігали боєприпаси.

За словами заступниці директора Маріупольського краєзнавчого музею Раїси Божко, за катакомби маріупольці нерідко приймають водопровідні мережі. "Більшість з того, що містяни називають входами до підземелля, по суті, є просто фрагментом дренажної системи - це колодязі, в які стікає вода. У нас в музеї документально підтверджений є лише один факт, коли виявили підземний хід", - каже Божко.

Йде про обвал на перехресті вулиць Семенішина та Грецької. Зараз це місце має такий вигляд.

Краєзнавець Петро Піневич писав про ці катакомби ще у 1928 році: "Робітники, які прокладали водопровідну магістраль, виявили вагому кам'яну кладку, що йде спочатку поруч із траншеєю водопроводу, а потім в східному напрямку. Траншея для водопроводу служила для побутових потреб і зрошення розсади в теплицях місцевих жителів. Підземна кладка з цегли і дикого каменю вражає своєю масивністю і шириною ... Висота ходу від 0,84 см до 1,5 м, ширина 1 м, при поворотах - 1,1 м. Хід чистий, сухий, трохи піднімається до верху, по спуску ухиляючись в бік. Всього обстежено в північно-західному напрямку 17 метрів, хід повертає на північному заході і припиняється обвалом цегли".

Втім, є у старій частині міста і "підземелля", до я кого можна потрапити і зараз. Це підвали палацу культури Молодіжний. Найвідоміший заклад, який розміщувався тут - готель "Континенталь".

Будівля сучасного палацу культури трохи змінилась з часів її побудови. Так, частину добудували у на початку ХХ століття. На перший погляд це непомітно, але якщо придивитись, на старій частині даху є декоративна кладка, якої немає на добудованій частині.

Таємничі підвали розташовані саме під старою частиною палацу. Туди і спускаємось разом зі співробітницею палацу культури Марією Кутняковою.

Багато років тут нічого не було, комунікацій зараз теж немає. "Дуже часто згадується дата побудови – 1897 рік. Але насправді, цим роком датується лише згадка у міській газеті "Маріупольське життя" про відкриття тут готелю "Континенталь". Будувалось воно раніше, майже у середині ХІХ століття. Ці підвали – найстаріша частина палацу, адже будують усе знизу", - розповідає Кутнякова.

У 1930-х підвали використовували як склади для розташованої тут крамниці. У будівлі вона межувала з палацем культури. "Готель, магазин - це те, про що відомо напевно. Але є безліч таємничих чуток про те, що ще тут розташовувалось. Кажуть, що у підвалах було підпільне казино", – каже Марія.

Спускаємось донизу. Холодно. "Зараз ще нормально. А от я колись спускалася сюди і навіть бурульки бачила", - розповідає жінка.

На згадку від магазину тут залишився стіл м'ясника, електрощитова та кімнати, де зберігали продукти.

А ще тут є підйомник, на якому, вочевидь, піднімали продукти до магазину.

Так звана овальна кімната розташована просто на перетині вулиці Харлампієвської та проспекту Миру. Ось такою вона є під землею.

З вулиці над нею розташовано цетральний вхід.

Перший ліфт Маріуполя розташований теж у цій будівлі. На поверхах від нього не лишилось жодного сліду. Але у підвалі ще є шахта.

Існують легенди, що через підвал палацу культури під землею можна було вийти до театрального скверу. Втім, ми на такі проходи не натрапили. Можливо, їх вже заклали. І легенда залишається легендою.

У цих підвалах творча група палацу культури незабаром представить перформанс з живими статуями. Кілька кімнат вже прибрали, тут розмістять декорації та ліхтарі. Сюди ж проведуть глядачів. І відкриють черговий етап історії цих підвалів.