Хроніки занепаду Кіровська в "ЛНР": Як місто з унікальним віадуком так і не стало українським Лас-Вегасом

Зараз Кіровськ перебуває на лінії розмежування, і це ще більше погіршує долю його мешканців. До 2014 року у Кіровську проживало трохи більше 43 тис. людей. Зараз "ЛНР" не розкриває статистику, а місцеві кажуть, що за 7 років війни та окупації виїхало більше половини мешканців.

Журналісти Depo.Донбас дізналися про те, як виживає прифронтове містечко в "ЛНР".

 

Кіровськ в "ЛНР" або Лас-Вегас-невдаха: Як все починалося

 

В'їжджаючи до Кіровська, одразу розумієш: жити тут не весело. Зруйновані часом і війною будинки похмуро дивляться порожніми очницями вікон, навколо – занедбані магазини і універмаги та закриті назавжди шахти. Влітку 2014 року під Кіровськом була лінія фронту. А починалося все із мітингів і закликів до незаконного референдуму. Ще у березні 2014 року мешканці збиралися на площі біля міськради і скандували "референдум". 

Містом керував Володимир Патюта, тоді він той мітинг проігнорував і не вийшов на площу. Керував Кіровськом Патюта до вересня 2014 року, поки бойовики не взяли його у полон. Повідомлялося, що недавньому меру вдалося втекти, але відтоді про його долю нічого не відомо.

 

До того, як Кіровськ вкусила "русская вєсна", місто вже було депресивни. Усі п'ять шахт – "Голубовська", "Кірова", "Пролетарська", "Луганська" та "Бажановська", що входили у "Стахановвугілля" і "Луганськвугілля", закрилися ще наприкінці 90-х – всередині 2000-х. 

 

У 2009 році, після того, як однією з останніх закрилася шахта ім. Кірова, Кабмін запропонував зробити Кіровськ українським "Лас-Вегасом" – зоною, де буде дозволено вести гральний бізнес. Згаданий вище Патюта сприйняв цю ідею з ентузіазмом, розповідаючи, що у Кіровську є чимало порожніх будівель, де могли б розміститися гральні заклади. Навіть будівлю однієї із середніх шкіл були готові віддати під казіно.

"Коли це все буде впорядковано, насамперед, в морально-етичному відношенні, все буде на досить високому рівні, я думаю, не буде тоді проблем. Навпаки, люди намагатимуться приїхати відпочити, покращуватимуть ці умови, в яких вони спілкуватимуться між собою, розвиватимуть місто. Від цього мають виграти усі", – зазначав Патюта, якого цитував "Остров".

Також Патюта розповідав, що бюджет Кіровська на 72% дотаційний, тобто це Україна забезпечувала місто. Із 43 тис. населення майже третина – пенсіонери. Людей працездатного віку тут було лише 5 тисяч (і це – дані станом на 2009 рік, – ред.). "Але якщо в місті все-таки будуть казино та ігрові автомати, робота, знайдеться не тільки для кіровчан, а й для жителів сусідніх міст, які також є депресивними", – переконував мер. Тим не менш, ідея про Кіровськ як український "Лас-Вегас" залишилася тільки ідеею, і далі розмов справа не пішла.

На що сподівалися місцеві мешканці, які в 2014 році виходили вимагати "референдуму" про відділення від України, яка, власне, їх і годувала, важко сказати. Напевно, на те, що надалі їх годуватиме Росія. Але кіровчанам не пощастило  – місто опинилося на лінії фронту, захоплене маргіналами, що перевдяглися у "казаків" і взяли автомати.

Як живе Кіровськ під папахою казаків банди "Призрак"

 

З літа 2014 року місто часто опинялося на лінії вогню, на околицях і досі є розбиті снарядами будинки, посічені багатоповерхівки і навіть церкви. Бойовики "ЛНР" ведуть вогонь з околиць – селищ Донецький і Жолобок. Під їхній вогонь часто потрапляють українські селища Новотошківське і Кримське. Не дивно, що часто прилітає звідти і "відповідь".

 

Бували випадки, коли "ополченці" самі обстрілювали Кіровськ, а "валили" усе на ЗСУ. До того ж, з приходом "казаків" з банди "Привд" в місті відбувся переділ бізнесу і майна, в більш-менш заможних людей відбирали автомобілі, торгові точки, будинки і квартири. Скільки мешканців побували у полоні або й загинули у ньому – досі невідомо.

 

 

Ось так виглядають "казаки" у Кіровську зараз. 

 

 

А ось типовий "казак-шахтар".

 

 

Керував окупаційною адміністрацією Кіровська протягом 7 років Генадій Карцев. За України, з 2013 року він працював першим заступником вищезгаданого мера Патюти, але 10 червня 2014 року Карцева на проросійському мітингу "обрали" "народним мером". Відтоді він знаходив поразуміння і з польовим ватажком Олексієм Мозговим, і з його наступником Олексієм Марковим, і з колишнім "головою "ЛНР" Ігорем Плотницьким і з теперишнім "головою" Леонідом Пасічником.  Лише нещодавно Карцева звільнили і замінили на Вікторію Сєргееву. 

Тим працездатним кіровчанам, кого не чіпали бойовики, все одно довелося покинути регіон через відсутність роботи.  Залишилися одиниці з тих, кого годують випадкові "шабашки",  і хто подався в "армію". Банда "Привид", яка після смерті ватажка Мозгового увійшла у "народну міліцію "ЛНР", бере у свої лави абсолютно усіх.

"Хто там тільки не служить: колишні зеки, навіть з важкими статтями, наркомани, та й просто алкаші – місцеві маргінали одним словом. Тверезими цих вояків я ніколи не бачив. А потім в новинах кажуть, то підірвав хтось когось, то зарізав, то на свої ж міни наступають. Загалом, бардак в цьому "Привиді" конкретний", – описав ситуацію один з жителів Кіровська на умовах анонімності.

 

Крім "армії", в Кіровську ще можна піти працювати на завод і фабрику. Завод – це ковальський металобрабний "Центрокуз", який "дихає на ладан" і працює упівсили. Зарплати тут мізерні, та й ті не виплачуються вчасно, тому на підприємстві завжди є відкриті вакансії.

 

Для жінок доступні вакансії продавців роздрібної торгівлі або праця на місцевій швейній фабриці "Кіфадо". На сьогодні фабрика виробляє верхній і спецодяг: пальта, напівпальта, куртки, робочий одяг, жакети, спідниці, брюки, костюми робочі, напівкомбінезони. Але зарплата на "Кіфадо" також невисока, що створює постійний відтік кадрів, хоча місцеві не гребують й такою можливостю поповнити свій сімейний бюджет.

 

Зараз, за словами місцевих, молодь і люди середнього віку масово отримують російськи паспорти, щоб знайти роботу і виїхати. Працездатних залишилося небагато, загалом це ті, хто подорослішав з 2014 року і хоче влаштувати своє життя поза межами війни. 

 

Кіровськ в "ЛНР": Місто покинутих пенсіонерів

 

Кіровськ як і був до 2014 року містом пенсіонерів, так і лишається. Але з тою різницею, що жити стало набагато важче, пенсія "ЛНР" – менше, ціни високі, та й покинутих літніх людей тут надто багато – з території України сюди вже давно не проїдеш, а з Росії їхати довго і дорого. Цим бідолахам доводиться жити у своїх квартирах і будинках під обстрілами і без елементарних людських умов. 

 

Зокрема, великі проблеми в Кіровську з подачею питної води. У зв'язку з поривами на магістральних водоводах і проблемами Західної фільтрувальної станції, вода в кранах кіровчан з'являється дуже рідко, та й то за графіком. Хтось отримує воду декілька разів на тиждень, деякі мешканці не бачать її місяцями.

 

Транспорт в Кіровську представляють застарілі "газелі" і "пазики", а також "Рути" і "Богдани". Проїзд по місту коштує 12 рублів (близько 5 гривень). Звідси можна поїхати в сусідні Стаханов і Первомайськ, а також в довколишні селища.

 

Плачевна ситуація в Кіровську із захворюваністю на коронавірус. Точну статистику окупанти ретельно приховують, проте за чутками, в Кіровську всі лікарні переповнені хворими на COVID-19. У зв'язку з цим деякі школи міста вимушено перейшли на дистанційне навчання.

 

Ще в Кіровську зачиняють будинок милосердя для інвалідів: більше сотні самотніх людей похилого віку, хворих і немічних, ризикують опинитися на вулиці через те, що Росія більше не дає грошей на утримання стариків.

 

"Наше місто старіє. Роботи немає, підприємств практично немає. Багато хто виїхав, і ми розуміємо, що більшість з них, орендуючи десь житло, не змогли і не зможуть забрати своїх престарілих родичів. А у багатьох людей похилого віку і родичів не залишилося. Новина про закриття "будинку милосердя" розбурхала місто. Але офіційно ніхто не оголошує це рішення: ані "адміністрація" міста, ані уряд "ЛНР". Хто захистить наших людей похилого віку?" – жаліються кіровчани у соцмережах.

 

Старовинна панська садиба і віадук: Як культурні перлини Кіровська знищують війною

 

У депресивному Кіровську є декілька унікальних культурно-історичних місць. Одна з них – старовинна садиба пана Голуба, що розташовується біля вищезгаданої швейної фабрики.

 

Проходячи повз двоповерховий особняк з колонами і забитим входом, кіровчани і не замислюються про його історію та подальшу долю – проблем в місті і без цього вистачає. Садиба побудована поміщиком Петром Голубом, переселенцем з Сербії, який в 1764 році заснував поселення Голубовський рудник. Саме на його честь і названий населений пункт – Голубівка. Дата побудови садиби невідома. Чи була ця садиба маєтком самого Петра Голуба, питання також неоднозначне. Існує версія, згідно з якою у будівлі розташовувалася адміністрація Голубовського рудника. А сам Голуб мешкав неподалік, в 5 км звідси – в селі Голубівка.

 

Фото: "the Vanishing Soil project"

 

До 2014 року в цій будівлі розташовувалися дитячі ясла. Тепер старовинна садиба порожня, вночі тут оселяються кіровські боезхатченки. На дверях застереження: "Вхід заборонений! Небезпечно!" Всередині будівлі панує розруха - дерев'яні перекриття другого поверху завалилися. Усюди кіптява та сліди загорянь. Територія за садибою, де раніше був пишний фруктовий сад, закинута.

 

Фото: "the Vanishing Soil project"

 

З чуток, зараз будівля садиби перебуває на балансі швейної фабрики "Кіфадо". Всі архівні документи, що стосуються садиби, зберігалися раніше там, на даний момент їх доля невідома. Примітно, що садиба поміщика Голуба у списку пам'яток архітектури не значилася навіть до війни – місцева влада збереженням історії міста зовсім не цікавилася.

 

Ще однією визначною пам'яткою поблизу Кіровська є старовинний залізничний віадук, розташований в сусідньому селищі Донецький. Така споруда є унікальною для Луганщини. Міст побудований в 1911 році у зв'язку з бурхливим економічним зростанням Луганщини і будівництвом залізниці. Довжина його – 170 метрів, а найвища від поверхні землі сягає 40 метрів.

 

Під час Другої світової війни радянська армія, відступаючи, підірвала віадук. Після війни він був відновлений, але частину атмосферної кам'яної кладки довелося замінити на нецікавий залізобетон. До початку бойових дій міст використовували за призначенням, до того ж, це місце було дуже популярне: тут робили шикарні фотосесії, подивитися на віадук приїжджали туристи.

 

Фото: michael-br/livejournal.com

 

Сьогодні багатостраждальний міст в Кіровську відвідати неможливо: він розташований прямо на лінії розмежування в "сірій зоні" і обстрілюється з усіх боків. Є навіть чутки, що віадук замінований бойовиками "ЛНР".