До влади в "ЛНР" повертаються чиновники Єфремова

Так, головою так званої "Народної ради ЛНР" став Денис Мірошниченко. А виконуючим обов'язки заступника "Радміну" призначили Олега Черноусова. Обидва персонажі мають "регіоналівське" коріння і тісні зв'язки з колишніми керівниками Луганської області Олександром Єфремовим та Родіоном Мірошником.

Пропоную детальніше розібратися в біографіях чергових "маріонеток" Кремля "ЛНР".

Олег Черноусов – зрадник присяги і товариш Пасічника.
21 грудня Сергія Іванушкіна було відсторонено від посади виконуючого обов'язки першого заступника голови "Ради міністрів". На цю посаду був призначений Олег Черноусов.

49-річний Черноусов народився в Луганську. Закінчив військово-інженерний інститут у Санкт-Петербурзі та Міжрегіональну академію управління персоналом. З 1993 по 2006 рік працював в Луганській митниці на різних посадах — від інспектора до заступника начальника митниці. У 2006-2013 роки - першим заступником начальника Ягорлицької, Східної, Черкаської митниць, заступником начальника Черкаської і Полтавської митниць. З червня 2013 року по травень 2014 — перший заступник начальника Полтавської митниці Міндоходів, Почесний митник України. Нагороджений пам'ятним нагрудним знаком "За бездоганну службу в митних органах України"; нагрудним знаком "За бездоганну службу в митних органах України" ІІ ступеня. Цікаво, що після Майдану, з травня по грудень 2014 року, очолював Луганську митницю, після чого працював там же на нижчих посадах. Офіційно він звільнився 12 червня 2015 року, зрадив присязі та перейшов на бік "ЛНР", отримавши посаду "заступника керівника Адміністрації Голови ЛНР".
Черноусов є ставлеником Пасічника. Познайомилися вони ще в далеких 2000-х, коли Пасічник обіймав посаду начальника підрозділу по боротьбі з контрабандою управління СБУ в Луганській області, а Черноусов був заступником начальника митниці у Луганській області. Саме Пасічник, будучи головою "МГБ ЛНР" був ініціатором переходу Черноусова на бік "ЛНР" і через своїх кураторів пролобіював призначення товариша в "адміністрацію" Плотницького.
Зараз же поставив лояльну собі людину на посаду "першого заступника голови Ради міністрів".

Денис Мірошниченко – організатор "титушок" з прізвиськом "адвокат".

Ще одне знакове призначення відбулося в "парламенті ЛНР". Спікер Володимир Дегтяренко, який висловлював повну лояльність новому "керівництву республіки", навіть переступивши через "конституцію ЛНР", коли Пасічник "незаконно оголосив себе головою", був відправлений у відставку. Новим Головою Ради ЛНР" одноголосно обрали Дениса Мірошниченка.

30-річний Мірошниченко за освітою масовик-витівник - закінчив Луганську академію Культури і Мистецтв. Працював у школі природного виховання педагогом по класу фортепіано. Починав своє сходження в луганський політикум через молодіжну організацію "Лугарі", створену Партією Регіонів за прикладом піонерських організацій СРСР, для залучення в свої ряди активних школярів. Коли в 2006 році луганська "Зоря" вийшла в вищу лігу чемпіонату України з футболу, у місті став активно поширюватися проукраїнський фанатський рух "Зоря Ultras", чого "біло-блакитні" господарі області не могли допустити. Тоді, на противагу проукраїнським ультрас, було створено проросійський фанатський рух "Lugansk Loyals". У цю групу уболівальників увійшли учасники "Лугарів", "Молодих регіонів" та інших молодіжних організацій, які підтримувала "Партія регіонів". А головою "Lugansk Loyals" саме і став Денис Мірошниченко, який отримав прізвисько "Адвокат". Згуртувавши навколо себе молодь, Мірошниченко виявився безцінним кадром для "регіоналів" і правою рукою голови луганської молодіжки ПР Олега Акімова.

У 2010 році Мірошниченко стає депутатом Артемівської районної ради Луганська від Партії Регіонів, членом правління Луганської обласної організації "Молоді регіони". Разом з Акімовим, за вказівкою Єфремова, Мірошниченко займається організацією "антифашистських мітингів", "російських пробіжок" і "акцій на захист російської мови і самобутньої культури Луганщини". Під час Евромайдану активно брав участь у антимайдановских рухах в Луганську. Окрім того, був одним з організаторів поїздок луганських "титушок" до Киева.
Після проголошення "ЛНР" співпраця з Акімовим продовжилася. Акімов стає "Головою Федерації профспілок ЛНР" і заводить Мірошниченко в "Народну Раду ЛНР". У квітні 2016 року Акімов пропхнув свого протеже на посаду "віце-спікера ЛНР".
І, ось він, пік кар'єри для Мірошниченка. 21 грудня його обирають головою "народної ради ЛНР" і формально він стає другою людиною в "республіці".
Саме призначення Мірошниченка, як видається на перший погляд, виглядає нелогічним. Так як, під час протистояння Плотницького з Корнетом, Мірошниченко звинувачував останнього в приховуванні вбивства росіянина – співробітника "МВС ЛНР" Артема Булгакова. Так чому ж Мірошниченко потрібен Пасічнику і "російським кураторам" на цій посаді?
По-перше, він має добре налагоджену мережу молодіжних "військово-патріотичних таборів" (через організації "Асоціація молоді Луганщини", ВПК "Булат" та ін), де займається пропагандою "руського міра" і "антихунтівською" агітацією серед молоді Луганщини. Для росіян використання "одурманеної пропагандою" луганської молоді, це хороший ресурс на майбутнє і економія "іхтамнєтов".
По-друге, посада "Голови Народної Ради ЛНР" має скорше церемоніальний характер, і на чолі повинна стояти людина без амбіцій, яка беззаперечно проводить через "парламент" потрібні "голові" рішення. Саме таким і є Мірошниченко, для якого, безумовно, ця посада є вершиною "кар'єрного зростання".

Інші перестановки
19 грудня було знято з посади в. о. "міністра промисловості" Андрія Череватого. На його місце був призначений Дмитро Божич, який вже відзначився раніше на цій посаді. Він був виконуючим обов'язки міністра промисловості ЛНР" з 17 квітня 2015 р. Плотницький неодноразово звинувачував Божича в непрофесіоналізмі і, в результаті, в лютому 2017 відправив у його відставку, ініціювавши проти нього кримінальну справу. І ось тепер "жертва минулого режиму" повернувся на свою посаду. До війни Божич працював в Луганській ОДА, в управлінні промислового розвитку і торгівлі.

"Прокурорські чистки"
Відбулися зміни і в "Генеральній прокуратурі ЛНР". Нагадаю, під час правління Плотницького "Генпрокуратура ЛНР" була основним оплотом голови. Тому, після зміни влади було оголошено переатестацію співробітників, що означало подальші "чистки". Крісла позбувся "в. о. прокурора" Віталій Подобрый. 13 грудня новим "прокурором ЛНР" став його колишній "перший заступник" Сергій Горенко. А 21 грудня "народна Рада" звільнила Олександра Таранского з посади заступника "Генпрокурора ЛНР". Новими заступниками були призначені Андрій Шаталов і Катерина Стегленко.
Андрій Шаталов, уродженець Краснодону, кандидат юридичних наук, майор поліції, молодший радник юстиції. Служив на посаді заст. начальника карного розшуку, був юрисконсультом на підприємствах, прокурором відділу нагляду за дотриманням законодавства в податковій сфері "Генпрокуратури ЛНР", заступником "прокурора" Жовтневого р-на Луганська по нагляду за поліцією. З 2016 р. — "прокурор" м. Алчевська.

Стегленко Катерина Миколаївна до 2014 р. займалася юридичною практикою (була керівником юридичної компанії ТОВ "Луганськ-Альфа-Центр", а також торгувала одягом та біжутерією (оптово-роздрібний магазин одягу та біжутерії "Суперціни Lugansk-Оdezhda"). З 2014 працює в "МГБ ЛНР".

Хто наступний?
Можна з упевненістю говорити, що чистки людей Плотницького в "ЛНР" продовжаться. За наявною інформацією, "наступним на вихід" буде начальник так званої "державної служби фінансово-бюджетного нагляду ЛНР" Людмила Рублевська. Саме вона контролювала бюджет "ЛНР", який, як відомо, в основній його частині складається з фінансових дотацій з РФ. Відповідно, Рублевська знала про масштаби розкрадання російських грошей Плотницьким. Про Рублевську відомо, що до війни вона працювала у Луганському міському центрі зайнятості. У 2014-2015 очолила т. з. "агентство торгівельних відносин ЛНР", а з 2015 - "держслужбу фінансово-бюджетного нагляду ЛНР".
Можна зробити висновок, що дні самого "голови Радміну" Сергія Козлова полічено, і після введення в курс справ Черноусова на нього чекає доля Дегтяренка – відставка за власним бажанням. Можна також спрогнозувати і відставку колишнього колеги Козлова з МНС, "міністра з надзвичайних ситуацій "ЛНР" Сергія Іванушкіна. Приставку першого заступника голови "Ради міністрів" він вже втратив.
Так само ходять чутки, що, можливо, доведеться позбутися своєї посади і міністру МВС Ігорю Корнету. Аж надто багато негативу навколо нього накопичилося. Пасічник розуміє, що Корнет - серйозний гравець і можливий конкурент, якого краще позбутися на старті.
Так само можна припустити, що після перестановок в міністерствах Пасічник перейде до "адміністрацій" міст. Тут насамперед варто виділити Анатолія Андрієнка - "голову" Антрациту та Антрацитівського району. Проти Андрієнка вже відкрито кримінальну справу і ведеться слідство.

Підсумовуючи останні кадрові перестановки, можна зробити висновок, що Пасічник досить обережно змінює людей Плотницького
на колишніх чиновників Партії регіонів, які мають досвід роботи у відповідній сфері. Це в першу чергу пов'язано зі скороченням фінансових потоків з РФ і небажанням витрачатися на "ідейних фанатиків Новоросії", які не мають відповідних знань і наживаються на крадіжці "російських грошей". Все це призводить до посилення впливу на процеси у "ЛНР" людей Олександра Єфремова і його хрещеника Родіона Мірошника. З новопризначених до їхньої сфери впливу можна віднести : "Голову Народної ради" Дениса Мірошниченка, "міністра зв'язку і масових комунікацій ЛНР" Олега Фетисова, "міністра сільського господарства і продовольства ЛНР" Юрія Пронька, "міністра охорони здоров'я" Павла Ляскевича і "міністра промисловості і торгівлі" Дмитра Божича. Так само варто відзначити появу в "ЛНР" клану суддів-зрадників, куди можна віднести голову "адміністрації Глави ЛНР" Ольгу Бас, і "міністра Ради міністрів ЛНР" Євгена Реуса, які спираються на підтримку Пасічника.