Сепарський Донбас: Хто заправляє "на місцях" в захарченківському "ДНР"

Спробуємо простежити динаміку змін у "ДНР" протягом останнього року та виділити актуальні групи впливу в керівному складі донецьких сепаратистів

Depo.Донецьк
12 червня 2017 15:00
ФОТО: depo.ua

В матеріалі "Сепаратистський Донбас: політичні угрупування ДНР" були розглянуті основні групи впливу, що склались на тимчасово окупованій території Донецької області станом на червень 2016 року. Тепер же спробуємо простежити динаміку змін у "ДНР", що спостерігається протягом останнього року, та виділити актуальні групи впливу в керівному складі донецьких сепаратистів.

Загальний характер політичних змін

Розглядаючи основні фігури, включені до військово-політичного процесу на тимчасово окупованій території Донеччини, необхідно відзначити системні зміни, що відбулися протягом останнього часу в окремих районах Донецької області.

В рамках аналізу динаміки політичних змін і розвитку на тимчасово окупованій території Донецької області необхідно зазначити факт остаточного поділу політичного і силового крил в керівництві "ДНР". Результатом даного процесу стали сегментація силового крила донецьких сепаратистів на групи ФСБ – контролює правоохоронні органи донецьких сепаратистів і військових, - які координують діяльність підрозділів оперативного командування "Донецьк" ("1-й армійський корпус ДНР"). Між групами ФСБ і військовими існує конфлікти інтересів, пов'язаний з контролем за бюджетні потоки з РФ на розвиток армійських структур незаконних збройних формувань донецьких сепаратистів. Періодично даний конфлікт простежується в протиріччях між представниками ФСБ і ГРУ ГШ ЗС РФ. Олександр Захарченко фактично втратив контроль над підрозділами "1 АК ДНР", а після ліквідації польових командирів "Мотороли" та "Гіві", звільнення Івана Кондратова (позивний "Ваня Русскій") з посади командира "Республіканської гвардії", під повним контролем лідера "ДНР" залишається один боєздатний підрозділ "Бастіон". Командиром цього бандформування є Андрій Борисов з позивним "Чечен", що походить з крила маріупольских сепаратистів, він же – колишній "військовий комендант" Маріуполя (до травня 2014 роки). Такі НЗФ як "Легіон", "Сомалі" та "Спарта" втратили колишню значимість та авторитет серед бойовиків.

У період з 2015 по кінець 2016 року відзначається ослаблення позицій групи, яку умовно можна віднести до крила Ріната Ахметова в керівництві "ДНР". Олександр Ходаковський, Дмитро Трапезников, Олексій Грановський фактично дистанціюються від групи впливу донецького олігарха. При цьому між зазначеними фігурами на даний момент відсутній наочний конфлікт інтересів. Вплив Р. Ахметова на політичні процеси в "ДНР" обмежив і Олександр Захарченко, витіснивши структури гуманітарного фонду "Поможем" і пов'язаних з ним активістів з Донецька на тлі зростання рейтингу керівника "СКМ" при паралельному падінні електоральної підтримки голови "ДНР". З початком торгівельної блокади тимчасово окупованих територій Донбасу керівництво "ДНР" за підтримки російських "кураторів" розпочало процес "націоналізації" стратегічних підприємств України. Перш за все, результатом цієї діяльності стає "віджим" бізнесу, який належав Р. Ахметову та групі "стародонецьких".

За 2016 рік власні позиції зміцнив спікер "народної ради ДНР", представник Тристоронньої контактної групи в Мінську Денис Пушилін (які, однак, почали демонструвати тенденції спаду у 2017 р.), заступник голови "ради міністрів" Дмитро Трапезников, "в.о. міністра промисловості та торгівлі" Олексій Грановський, "екс-мер" м. Донецька Ігор Мартинов, голова Горлівської міської "адміністрації" Іван Приходько, польовий командир Сергій Завдовєєв, "в.о. міністра вугілля та енергетики" Едуард Голенко. Втрачають лідерські позиції екс-спікер "народної ради" Андрій Пургін, голова сепаратистської організації "Патріотичні сили Донбасу" Олександр Ходаковський, екс-"народний губернатор" Павло Губарєв, "міністр доходів і зборів" Олександр Тимофєєв, керівник "адміністрації голови ДНР" Максим Лещенко, екс-керівник фракції "Донецька республіка" в "парламенті" донецьких сепаратистів Анатолій Коваль. Центрами політичного впливу в "ДНР" фактично стають Д. Трапезніков, Д. Пушілін, О. Грановський і безпосередньо лідер донецьких сепаратистів О. Захарченко. Конфлікт інтересів проходить за лінією Пушилін–Захарченко. Тимчасово згасає градус напруги між Ходаковським і Захарченком. При цьому лідер "ДНР" побоюється можливості його заміни як на Дениса Пушиліна, так і на Олександра Бородая, про що тривалий час лунали розмови серед донецьких журналістів. Загрози з боку О.Ходаковского на даний момент часу для О. Захарченка відсутні через "законодавчу" заборону його діяльності в сепаратистських "органах влади" та наявність цензури в ЗМІ. З відставкою Олени Нікітіної з поста "міністра інформації ДНР" був нанесений удар по позиціям групи Дениса Пушиліна в керівному складі "ДНР". З іншої боку, О. Захарченко, призначивши С. Завдовєєва секретарем виконкому "Донецької республіки", намагається послабили позиції Д. Пушиліна в керівництві цієї сепаратистської організації.

Після призначення В'ячеслава Володіна спікером Державної думи РФ свої позиції значно втратила група Андрія Пургіна, яка була активно задіяна у розвитку сепаратистського проекту "Південь Росії". Фінансування цього проекту здійснювалося за лінією В. Володіна на момент обіймання ним посади заступника адміністрації президента РФ, що курує питання внутрішньої політики Росії. На той момент він активно надавав організаційно-матеріальну підтримку А. Пургіну.

За період 2016 р. свої позиції значно втратила група прихильників створення "Новоросії", яка була представлена як бойовим, так і політичним крилом. Бойове крило було представлене незалежними польовими командирами донецьких сепаратистів такими, як "Клуні", "Монгол", "Варган", "Дружок", "Хмурий" та ін. Частина з них знаходиться під арештом, або була вимушена виїхати за межі "ДНР". Політичне крило цієї групи, представлене командою Павла Губарєва, було позбавлене можливості впливу на політичні процеси, а спроби призначити Губарєва "мером" Ясинуватої закінчилися акціями протесту, організованими представниками групи Олександра Ходаковського.

Групи впливу в "ДНР"

Проросійський журналіст, уродженець Херсона, прихильник донецьких сепаратистів Юрій Ковальчук розділяє основні групи "ДНР" за наступною класифікацією: бездоганні патріоти, професійні патріоти, екс-регіонали, представники української номенклатури, авантюристи, випадкові люди та силовики.

У цьому ж матеріалі використаємо підхід до інтерпретації діяльності актуальних груп впливу на тимчасово окупованій території Донецької області, який базується на дослідженні основних військово-політичних груп, представлених в "ДНР" незалежно від ступеня їх участі в політичному процесі. В даному розрізі розглянемо військово-політичні групи через аналіз центрів впливу, які мають свої відгалуження (фракції, окремі угруповання).

Отже, виділимо наступні військово-політичні групи у владній конфігурації донецьких сепаратистів, спираючись на аналіз блогосфери "ДНР" за 2016-2017 рік та інші відкриті джерела інформації:

1) "Команда Олександра Захарченка". Даний центр впливу консолідувався навколо фігури Захарченка на базі групи інтересів різних загонів підконтрольних йому польових командирів і представників чиновницького апарату. До угруповання входять як представники нового донецького клану на чолі з лідером "ДНР", так і бувші чиновники обласної адміністрації, міських та районних рад Донецької області, які працювали за часів Віктора Януковича. На сьогоднішній день в структурі даного центру впливу виділимо наступні угруповання:

- Олександра Захарченка - виступає в якості "Центру", арбітра у відносинах між різними кланами у владній ієрархії сепаратистів. До даного угруповання також тяжіють "мери" ряду населених пунктів "ДНР" м. Горлівка - Іван Приходько, Сніжного - Андрій Дарковський, екс-мер Донецька - Ігор Мартинов та ін. До цієї групи також можна віднести особистого іміджмейкера Захарченка з команди В. Суркова - О. Козакова, цілий ряд членів "парламенту" донецьких сепаратистів: Катерина Мартьянова, В'ячеслав Солошин, Андрій Борисов, Василь Ткачук та ін. Зазначене військово-політичне крило керівного складу "ДНР" є постійним об'єктом критики з боку "втікачів" – групи польових командирів (Ю. Сафоненка, І. Гіркіна, І. Безлера , В. Новікова і ін.) і радикального крила сепаратистів (Є. Шабаєва, Р. Лягіна та ін.);

- Тимофєєва-Кулешова - один з найвпливовіших центрів ухвалення рішень в "ДНР", який контролює малий і середній бізнес через "націоналізацію" ринків і введення нової податкової системи. Представники групи Олександр Тимофєєв і Костянтин Кулешов задіяні в масштабних схемах рекету, "віджиму" бізнесу і нерухомості. З цією метою вони використовують ресурс незаконного збройного формування "Оплот". Група має конфліктні відносини з угрупуваннями Сергія Завдовєєва (низької інтенсивності), Олександра Ходаковського, "силовиками", радикальними сепаратистами. Баланс групи підтримується завдяки зв'язкам з Владиславом Сурковим і Олександром Бобковим;

- Сергія Завдовєєва - представлена бойовиками бандформування "загін особливого ризику "Легіон". Сергій Завдовєєв, на противагу зростанню впливу групи Тимофєєва-Кулешова, збільшує свою міць для контролю над ринками в "ДНР" в інтересах лідера донецьких сепаратистів з метою зменшення впливу "Саші Ташкента". Також він грає провідну роль в здійсненні тиску на опонента Олександра Захарченка - польового командира Олександра Ходаковського і координує роботу організації "Оплот Донбасу". У процесі "віджиму" ринків С. Завдовєєв використовує бойовиків "загону особливого ризику Легіон". До угруповання також можна віднести депутата "народної ради ДНР" Андрія Мирошниченка, директора Департаменту державного регулювання оцінки майна Олену Борт, командира "Республіканської гвардії" Григорія Бєляєва, депутата "народної ради" Михайла Тихонова, начальника "Донецького вищого загальновійськового командного училища Збройних Сил ДНР" Олександра Куренкова та ін. Потенціал цього крила сепаратистів використовується Олександром Захарченком для зменшення позицій групи Дениса Пушиліна в керівному складу організації "Донецька республіка". Зокрема, С. Завдовєєв був призначений секретарем виконкому вказаної сепаратистської організації. Зазначена підгрупа фактично поглинула крило Анатолія Коваля (позивний "Палич") після відставки останнього з посади голови фракції "Донецька республіка";

- "Макіївське угруповання" - умовно названа група, яка виникла на базі організації "Донецька республіка". До неї віднесемо "міністрів" Ларису Толстикіну, Михайла Мішина, Ігоря Андрієнка, "народного депутата" Юрія Покінтеліцу та ін. Повністю залежні від Олександра Захарченка, мають контакти з "регіоналами".

2) Група Дениса Пушиліна. Раніше дане крило сепаратистів можна було віднести до "групи Ріната Ахметова", але з 2015 року воно демонструє більш самостійну політичну позицію і безпосередньо формує зв'язки з представниками команди Владислава Суркова. Припускається можливість наявності зв'язків зі "стародонецькими" і "регіоналами" на даний момент, але ефективність їхнього потенціалу залишається відносно низькою. Демонструє тенденції до зниження потенціалу.

3) Група Ріната Ахметова. Умовно назване політичне крило керівного складу донецьких сепаратистів, представники якого потенційно можуть мати відношення до українського олігарха Ріната Ахметова. Члени угруповання також можуть грати різні політичні ролі та представляти власні інтереси в керівному складі "ДНР". Визначимо основних представників даної умовної групи донецьких сепаратистів:

- Підгрупа Дмитра Трапезнікова. На чолі групи знаходиться "віце-прем'єр-міністр ДНР" Дмитро Трапезніков, в минулому - керівник фан-клубу футбольної команди "Шахтар", заступник голови Петровського району м. Донецька. У конфлікті з очільником "адміністрації голови ДНР" Максимом Лещенком отримав перевагу, тим самим посиливши свій вплив у Донецьку та контакти з екс-регіоналами. Фактично координує роботу представників "адміністрації голови ДНР" - Олександра Потоцького, Ганни Котової, Олександра Захарова, частково впливає на Олену Філіппову, яка входить в орбіту Олександра Захарченка. Також поза контролем Трапезникова залишається "екс-мер" м. Донецька Ігор Мартинов, який курує питання соціальної політики в "адміністрації голови "ДНР";

- Підгрупа Олександра Ходаковського - представлена бойовиками незаконного збройного формування "Восток" і сепаратистської організації "Патріотичні сили Донбасу". Представники підгрупи намагаються дистанціюватися від Ріната Ахметова, вести свою незалежну політичну гру, виступаючи опонентами Олександра Захарченка. Намагаються прийти до влади через підконтрольну їм сепаратистську організацію "Патріотичні сили Донбасу". Ходаковський також мав конфлікт з Завдовєєвим, з командою колишнього "мера" м. Ясинувата - Дмитра Шеховцова, зокрема з "1-м заступником мера" Володимиром Лебедєвим. Також до складу групи входять колишній "мер" Ясинуватої Юрій Яненко (позивний "Корсар"), директор дитячого військово-спортивного табору в Амвросіївському районі, колишній член НЗФ "Восток" Андрій Лихацький (позивний "Майор"), позивний "Хрест", координатор інтернет-каналу "Діалог" Раміль Замдиханов і низка колишніх командирів батальйону "Восток", що увійшли до складу політради "Патріотичних сил Донбасу" - Сергій Майстренко, Борис Хліпетько, Сергій Скляренко, Петро Савченко та ін.

4) Група Андрія Пургіна. Демонструє тенденції до спаду діяльності після відставки Пургіна з посади спікера "народної ради ДНР" і конфлікту з Денисом Пушиліним у вересні 2015 року. Через протидії "МГБ ДНР" поступово послабила свій вплив на політичні процеси в Донецьку. Після призначення В. Володіна на посаду спікера Держдуми РФ представники групи втрачають постійні джерела фінансування. Переважна більшість представників цього крила сепаратистів була вимушена виїхати до РФ, інша – менш активна, хоча й намагалась налагодити контакти з групою Олександра Ходаковського;

5) "Вільний Донбас". Угруповання, що було сформоване на базі однойменної сепаратистської організації, представленої разом з "Донецькою республікою" в "народній раді ДНР". До структури "Вільного Донбасу" входить наступні підгрупи:

- "Новоросія" - представляє політичне крило донецьких сепаратистів, яке пропагує розпад України та створення т.зв. "Новоросії", що включає 8 областей південно-східної України і Придністров'я. Групу очолюють Павло і Катерина Губарєви. Зазначене крило сепаратистів увійшло до складу "Вільного Донбасу" в жовтні 2014 після замаху на П. Губарєва і конфлікту з керівництвом організації "Донецька республіка". Представники групи підтримують контакти з Ігорем Гіркіним. Займаються збором компромату на Олександра Захарченка, залучивши ресурси голови "Ради адвокатів ДНР" Олексія Жигуліна, депутата "народної ради", який курирує адвокатську діяльність на території "ДНР". Представники цього політичного крила активно готуються до виборів 2018 року. На сьогодні організація намагається підтримувати свою вагу, проте зіштовхнулась з цензурою з боку групи Олександра Захарченка. Представники групи знаходяться в перманентному конфлікті з групами Олександра Ходаковського та Олександра Захарченко. Фактично поглинуло крило СВД "Беркут" на чолі з Юрієм Сивоконенком.

- Орлова-Руденка - складається з безпосередніх творців самої сепаратистської організації "Вільний Донбас" Є. Орлова і М. Руденка. На даний момент не відіграють активної ролі в політичному процесу "ДНР". Члени цієї підгрупи займаються політичним піаром в містах, підконтрольних донецьким сепаратистам, періодично агітуючи серед місцевого населення. Останнім часом діяльність організації блокується з боку сепаратистських ЗМІ.

6) "Комуністи". Дана група представлена членами колишньої КПУ і різних ліворадикальних організацій. До структури вказаного угрупування віднесемо крило Бориса Литвинова, що представлено членами "Комуністичної партії ДНР", колишніми активістами КПУ в Донецькій області. Має високий рейтинг серед місцевого населення, підтримує зв'язки з "КПЛНР" і КПРФ. Фінансується з КПРФ через депутата Держдуми РФ Казбека Тайсаєва. На даний момент на членів "КПДНР" здійснюється тиск і політичні репресії з боку групи Олександра Захарченка. Представники груп Володимира Бідьовки, "Робочої партії Донбасу" та "Суті часу" не здійснюють особливого впливу на політичні процеси в "ДНР" та відійшли на другорядні ролі.

7) "Регіонали" - представлена політиками та чиновниками, які раніше входили до складу обласних органів влади і були афілійовані з Партією регіонів. Найбільш впливове ядро в даному центрі складають:

- група Олексія Грановського - включає в себе колишніх членів Партії регіонів і афілійованих з нею чиновників Донецької міської ради та Донецької обласної державної адміністрації. Ймовірно, до складу групи також входять колишній начальник "управління стратегії розвитку промисловості ДНР" Едуард Поляков, "міністр вугілля і енергетики" Едуард Голенко та ін.;

- група Олександра Бобкова - колишній народний депутат, курує незаконне збройне формування "П'ятнашка", укомплектоване іноземними найманцями. Прикметно, що командиром цього НЗФ бойовиків після відставки Ахри Авідзби став Ставрос Багателія, який контролює мережу супермаркетів "Перший республіканський супермаркет". Сам Олександр Бобков мав відношення до фінансування бойовиків НЗФ "Оплот". Входив до оточення депутата Верховної Ради України, представника групи "стародонецьких" Бориса Колесникова. Не увійшов до списку санкцій "ДНР". Є однією зі з'єднуючих ланок в контактах між "ДНР" і Україною, а також між керівництвом донецьких сепаратистів і кримінальним світом. Активно взаємодіє з Олександром Захарченком та Олександром Тимофєєвим. Ймовірно, підтримує контакти з Владиславом Сурковим. Контакти з Олександром Тимофєєвим організовані через помічника Бобкова – Володимира Муськіна. Неодноразово відвідував територію України для ведення переговорів. Має складні відносини з Олександром Ходаковським. Замішаний в контрабандних схемах сепаратистів. Є одним із "сірих кардиналів" в керівництві донецьких сепаратистів, завдяки чому має потенціал для створення впливової політичної групи в майбутньому.

8) "Силовики". Ця група включає в себе представників правоохоронних структур "ДНР" і оперативного командування "Донецьк". Умовно цю групу можна розділити на кілька підгруп:

- військові - представники керівного складу оперативного командування "Донецьк" ("1-й армійський корпус") і ГРУ ГШ ЗС РФ;

- "правоохоронці" (група ФСБ) - умовно названа підгрупа, до якої можна віднести керівництво "МГБ", "МВС", "Генпрокуратури", "Верховного суду", "поліції". На відміну від "ЛНР", в складі даної підгрупи не зазначені гострі конфлікти. Представники даної підгрупи швидше за все ведуть боротьбу за контроль над бюджетними коштами РФ з російськими офіцерами, які очолюють оперативне командування "Донецьк". До даної підгрупи віднесемо Володимира Павленка, Олексія Дикого, Едуарда Якубовського, Олександра Куща, Георгія Сепашвілі, Ігоря Загороднього, Андрія Співака, керівника "УБОЗ МВС ДНР" Сергія Тищенка та ін. Зростання впливу даної групи спостерігається з початку 2016 року. При цьому останнім часом помічена спроба взяття під контроль "правоохоронні органи" з боку керівництва "МГБ ДНР". У свою чергу це викликає внутрішні протиріччя в силовому блоці. Відмічені конфліктні відносини з групою Тимофєєва-Кулешова. Контроль над групою здійснюють представники ФСБ РФ;

9) кримінальні авторитети - група здійснює значний вплив на економічні процеси в "ДНР", а також задіяна в масштабних схемах контрабанди до РФ і Україні, і у зворотному напрямку. Посилаючись на результати дослідження українського журналіста Артема Фурманюка, виділимо в даній групі донецьких сепаратистів наступні впливові фігури:

- Андрій Орлов - колишній депутат Верховної Ради України, партнер донецького олігарха Віктора Нусенкіса. Під його контролем знаходилось 8 вуглезбагачувальних фабрик - "Антрацит", "Дзержинська", "Кондратьєвська", "Селідовська", "Стахановська", "Пролетарська", "Торезька" і "Чумаківська", Горлівський коксохімзавод, транспортна компанія "Енерготранс", металургійний завод "Енергокапітал". Дружина олігарха також володіє готелем "Європа" в окупованому росіянами Криму. Спільно з О. Бобковим контролюють ряд "копанок" в "ДНР". Людина з оточення Орлова - Ірина Нікітіна, яка очолювала належний йому банк "ЄВРОПРОМБАНК", - очолила "Центральний республіканський банк" і зайняла посаду "заступника міністра фінансів ДНР";

- В'ячеслав Ляшко - син убитого в 2015 році в Криму кримінального авторитета "Мішані Косого", який раніше контролював тютюнові фабрики "Хамадей", а також процес вивезення контрафактного спирту і металобрухту з території "ДНР". На сьогодні, Ляшко-молодший є одним з керівників двох підприємств тютюнової фабрики "Хамадей" на території м. Донецьк і Дебальцево;

- Віталій Мітла - один з організаторів каналів контрафакту тютюнових виробів з "Хамадея" ("ДНР") в Україну і Європу, близький до донецького кримінального авторитета "Прокопа". У найкоротші терміни пройшов шлях від чергового на шлагбаумі біля в'їзду на тютюнову фабрику до командира підрозділу "Восток". Трохи раніше Віталій Мітла отримав депутатський мандат "народної ради ДНР";

- Етібар Оруджев - авторитетний донецький бізнесмен, видатний представник азербайджанської громади, якого влітку 2016 року було випущено з катівні "МГБ" завдяки втручанню Ріната Ахметова. Потрапив "на підвал" після того, як в присутності кількох людей негативно висловився на адресу Владислава Суркова. Президент громадської організації "Конгрес Азербайджанців Донбасу";

- Юрій Чертков - народний депутат трьох скликань від Партії регіонів, контролює виробництво горілчаного контрафакту в "ДНР", його реалізацію в "ЛДНР" і Україні. Відомий в Донецьку ще з часів бандитських розборок у 90-ті. Тоді Чертков брав участь у бандитській діяльності в складі бригади "авторитетного" в той час в Донецьку Василя Сорокіна, який контролював Петровський район міста. Пізніше приєднався до ОЗУ "Люкс". Згідно з матеріалами журналіста Артема Фурманюка, Чертков - відомий в кримінальних колах під прізвиськом "Чорт". Протягом всієї війни на Донбасі фінансував незаконне збройне формування "Російська православна армія". В її верхівці знаходились особисто віддані Чорткову бойовики з позивними "Філя" і "Писар". Брати Писарчуки - Руслан і Андрій Писарчук - відомі з 90-х років як "мокрушники". За інформацією А. Фурманюка, Ю. Чертков проживає в Києві, при цьому контролює бізнес в Донецьку, і періодично з'являється в "ДНР";

- брати Порубці - Володимир ("Лівер") і Анатолій ("Граф") Парубець, кримінальні авторитети, які спільно з В'ячеславом Ляшком контролюють діяльність тютюнових фабрик "Хамадей".

Коментар

В рамках даного дослідження була розглянута основна структура військово-політичного керівництва донецьких сепаратистів в контексті аналізу динаміки змін за останній рік.

Необхідно зазначити, що, як і раніше, в "ДНР" прихований потенціал мають групи комуністів у зв'язку з наявністю високого рівня електоральної підтримки, що є прямою загрозою сформованому політичному режиму в Донецьку. Тому використання інструментів "стримування" (адміністративний ресурс) виглядає для Олександра Захарченко механізмом самозбереження від зростаючої активності опонентів з лівого табору.

Необхідно відзначити ослаблення позицій групи Олександра Ходаковського, яка втратила контроль над м. Ясинувата і позбавилась представництва в "органах влади" донецьких сепаратистів. З іншої сторони, посилився вплив Дмитра Трапезнікова, який фактично бере під контроль "адміністрацію голови ДНР", тим самим зменшуючи позиції Олександра Тимофєєва і Максима Лещенка. У зв'язку із зростанням популярності Ріната Ахметова серед місцевих жителів представники групи Олександра Захарченко починають кампанію з його дискредитації, паралельно посилюючи тиск і здійснюючи "націоналізацію" бізнес-активів донецького олігарха. На цьому тлі свої позиції значно збільшує Олексій Грановський, який до 2014 року був пов'язаний Партією регіонів. Однак, на сьогодні дані зв'язки між "регіоналами" і Грановським поступово втрачають колишню значимість.

В цілому, на території "ДНР" сформувалося кілька груп впливу, які пов'язані як з політичним керівництвом, так і "силовим". У політичному керівництві можна виділити такі центри впливу як група Олександра Захарченка, група Дениса Пушиліна. Також мають потенціал до зростання групи Олександра Бобкова, Дмитра Трапезникова, Олексія Грановського, Ігоря Мартинова. Конфлікт між Захарченком та Ходаковським демонструє тенденції до спаду у зв'язку з ослабленням політичного участі в керівному складі лідера "Патріотичних сил Донбасу". Актуальними залишаються протиріччя Захарченка та Пушиліна, Губарєва та Ходаковського, Губарєва та Захарченка. При цьому відносний нейтралітет спостерігається у відносинах Ходаковського з групами Пургіна, Трапезникова і Пушиліна. Фактично свої позиції втрачає крило Анатолія Коваля в групі Олександра Захарченка, при паралельному посиленні позицій команди Сергія Завдовєєва. Не бере участі в політичних конфліктах Олексій Грановський, що значним чином сприяє його кар'єрному росту в керівному складі "ДНР".

З іншої боку, треба виокремити зростання активності Павла Губарєва, яка спрямована на збір компромату на лідера донецьких сепаратистів Олександра Захарченка. Фактично мова йде про стратегію групи "Стрєлкова" з підготовки до місцевих і "парламентським" виборів в "ДНР". У зв'язку з цим, користуючись підтримкою з боку І. Гіркіна і афілійованої з ним групою осіб, П. Губарєв робить спроби реалізації інформаційної кампанії з дискредитації потенційних конкурентів. У випадку з А. Захарченком за основу була взята стратегія зі збору компромату, який може бути злитий в мережу на передодні виборів 2018 року. Активну роль в даному процесі також відіграє голова "Ради адвокатів ДНР" Олексій Жигулін, "куратор" адвокатської діяльності на території, підконтрольній донецьким сепаратистам. За цією лінією здійснюється збір компрометуючих документів з фактами злочинної діяльності О. Захарченко для відправки кремлівським "кураторам", частина з яких, з певною вірогідністю, також буде розміщена на веб-порталах, афілійованих із групою Ігоря Гіркіна.

Лідер донецьких сепаратистів О. Захарченко на передодні "парламентських" виборів робить спроби створити необхідні умови для подальшої координації діяльності "Донецької республіки". Здійснюючи вплив на діяльність сепаратистського руху "Оплот Донбасу" через представників групи Сергія Завдовєєва і, створюючи видимість конкурентної виборчої кампанії, лідер "ДНР" Олександр Захарченко, з певною вірогідністю, прагне взяти під контроль процес формування депутатського корпусу "народної ради ДНР" наступного скликання. Головними ризиками для оточення О. Захарченка при реалізації даної стратегії є активізація діяльності груп "Стрєлкова"-Губарєва, комуністів і "Патріотичних сил Донбасу".

У силовому "напрямку" чітко простежується наявність двох груп - "силовиків" (ФСБ РФ) і військових (ВС РФ, ГРУ), між якими існує конфлікт інтересів за розподіл російських бюджетних коштів, що виділяються на силове крило "ДНР". Таким чином, можна виділити групу ФСБ РФ, яка контролює "МГБ ДНР" і правоохоронний блок, а також військових в особі оперативного командування "Донецьк".

У контексті даного дослідження необхідно відзначити, що при наявності існуючої політичної обстановки, в найближчій перспективі, подальші тенденції до зростання демонструватимуть групи Сергія Завдовєєва, Олексія Грановського, Дмитра Трапезникова і "силовиків". Перспективним розглядається розвиток групи "регіоналів", які найімовірніше збережуть тенденцію до зростання впливу в керівництві "ДНР". Величезний вплив серед групи "регіоналів" концентрується в руках Олександра Бобкова. Значний потенціал також залишається у Павла Губарєва. Паралельно, очікується подальше ослаблення позицій комуністичного крила донецьких сепаратистів та Олександра Ходаковського при наявності існуючого порядку денного. У разі зміни статус-кво - очікується заміна політичних фігур в керівному складі донецьких сепаратистів або утворення нових груп / центрів впливу в "ДНР".

Більше про життя Донбасу читайте на Depo.Донбас