Неслабка стать: Як жінки-шахтарки Донбасу відроджували вугільну галузь

На пострадянському просторі Міжнародний жіночій день 8 березня і досі сприймається, як свято, коли жінок вітають з тим, що вони жінки. Мовляв, вони – слабка стать, призначення якої піклуватися про чоловіка та народжувати дітей. Але у критичні історичні моменти ці забобони руйнуються, адже жінки насправді можуть робити усе те саме, що і чоловіки: і воювати, і навіть працювати у шахті.

Саме так було на Донбасі під час Другої світової війни і після неї, коли промисловість була зруйнована, а чоловіків не вистачало. Жінкам довелося спускатися у забій і рубати вугілля голими руками, маючи лише примітивні інструменти. 

СРСР ще до війни підписав конвенцію Міжнародної організації праці, яка забороняє використання жінок на підземних роботах, але під час війни і після неї на конвенцію "заплющили очі". Під час німецької окупації радянські шахти підривали і заливали, а після звільнення території була необхідність їх відновлювати, адже фронту потрібно було вугілля.

На Донбасі навіть існував рух "Дівчата, в забій", і одними з перших в шахту спустилися жінки Горлівки – одразу після звільнення Донбасу у 1943 році. Кожна жінка цього руху присягалася: "Кожен день виконувати дві норми: за себе і за воюючого або загиблого батька, брата, чоловіка, коханого".

"До грудня 1943 року на шахти Донбасу з центральних і східних районів СРСР прибуло до 40 тисяч робочих електромеханічних спеціальностей, в основному комсомольці. І все ж, саме в забій було йти нікому. В цей час на відновлення шахт працювало 194 тисячі людей. За вирахуванням вищевказаного 40-тисячного десанту фахівців залишається 154 тис. осіб, з яких понад 90% становили жінки", – йдеться у статті-дослідженні вкладу жінок у відновлення шахт Донбасу в газеті "Дзеркало тижня" № 32 (760) 29 серпня — 4 вересня 2009.

У 1959 році вийшла постанова про переведення всіх жінок, які працювали під землею, на поверхню. А до того жінки працювали у тяжких умовах, по пояс у воді, у тісних сирих забоях, годинами лежачи на одному боці і рубаючи вугілля. І досі збереглися фото цих жінок та їхні історії життя.

Фото з відкритих джерел

Марія Гришутіна-Ломонос – забійниця шахти №19/20 тресту "Калінінуголь" (Горлівка), передовиця виробництва, почесна громадянка міста Горлівка. Саме вона закликала жінок замінити чоловіків під землею. На заклик "Дівчата, в забій!" в одній тільки Горлівці були створені 20 жіночих бригад забійниць, які змагалися між собою. Про Гришутіну кажуть, що вона навіть повторила рекорд Олексія Стаханова, нарубавши кайлом за зміну 40,6 тонни вугілля, що становило на той час 11,5 чоловічих норм. Сам Стаханов нарубав 12 норм, але відбійним молотком і разом з трьома кріпильниками. Вже після війни вона вийшла заміж, але роботу у шахті не покинула. Одного разу з нею, як і з багатьма шахтарями, сталося нещастя – завалило породою. Жінка три доби була під завалами і стукала аби її відкопали. Померла Марія Гришутіна-Ломонос у 1998 році.

Фото з відкритих джерел

Євдокія Корольова – легендарна шахтарка Донбасу. Народилася в 1879 році, розпочала трудову діяльність на шахті № 30 селища Рутченково (Донецьк); пропрацювала на ній 17 років вибірницею породи, плитовицею, лампоноскою, відкатницею. У 1941 році евакуювалася в Караганду (Казахстан), де три роки працювала на шахті № 20-Біс (у віці 63 роки) вагонщицею. Повернулася на Донбас, де продовжувала роботу на шахтах № 31, № 17-17 Біс. Мала шахтарський стаж 75 років, пішла на пенсію в 87 років. Померла у віці 102 роки в 1981 році.

Інші жінки, що працювали у шахтах Донбасу, не так відомі, але збереглося чимало їхніх світлин.

Шахта "Білицька" Донецька область. Фото з відкритих джерел

Шахта "Аннеська", Брянка, Луганська область. Фото з відкритих джерел

Шахтарки Хрустального (Красний Луч) Луганська область. Фото з відкритих джерел

Шахтарки Хрустального (Красний Луч) Луганська область. Фото з відкритих джерел

Шахта № 20 Донецьк 1950 рік. Фото з відкритих джерел

Шахта №19-20 Горлівка, 1954. Фото з відкритих джерел

Слід додати, що донбаські жінки не унікальні в шахтарській професії. У різні часи жінки спускалися під землю і в США, і в Великій Британії, і в Бельгії, і в Японії.