В лютому на Донбасі російські окупанти вбили 11 українських бійців

Про це повідомляє Depo.Донбас з посиланням на матеріал Цензор.НЕТ.

Дмитро Власенко народився 19.08.1992 року у селі Грушівка Первомайського району Миколаївської області.

До лав морських піхотинців прийшов 2017 року, брав участь у бойових діях на Приазовському напрямку, після закінчення терміну дії контракту знову підписав його з тим самим підрозділом. Старший матрос, старший стрілець 2-го відділення 2-го взводу десантно-штурмової роти 503-го окремого батальйону морської піхоти.

Загинув 2 лютого в районі селища Шуми Бахмутського району Донецької області внаслідок смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ. Помер за годину після поранення, що виявилося несумісним з життям.

Похований 4 лютого у Грушівці. У нього залишилися батьки.

Назарій Поліщук народився 18.10.1996 року у селі Вотилівка Лисянського району Черкаської області у багатодітній родині.

У 2017 році призваний за контрактом Лисянським РВК Черкаської області. Після проходження навчання у 169-му навчальному центрі "Десна" проходив службу у 28-й ОМБр з осені 2017-го. Мав за плечима три ротації у зону бойових дій, воював біля Гранітного та Новомихайлівки.

"Чоловік був на "ти" з військовою технікою, тямив у найдрібніших нюансах, не пасував перед проявом ініціативи, його ніколи не лякали будь-які труднощі. У вересні та жовтні минулого року він брав участь у військових навчаннях Combined Resolve XIV, що відбувалися на базі НАТО у Німеччині", - зазначають у матеріалі.

Старший солдат, старший механік-водій 1-го відділення 2-го взводу 6-ї роти 2-го батальйону 28-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 6 лютого о 16:55 в районі населеного пункту Новомихайлівка Мар’їнського району Донецької області від смертельних поранень, не сумісних з життям, що зазнав внаслідок підриву на невідомому вибуховому пристрої під час висування на взводний опорний пункт.

Похований 9 лютого у рідному селі. У нього залишилися батьки, три брати, сестра та донька. Посмертно нагороджений почесною нагородою "За заслуги перед Черкащиною".

Олексій Подвезенний народився 05.06.1997 року у селі Красний Деркул Станично-Луганського району Луганської області.

27.11.2019 року призваний за контрактом Біловодським РВК Луганської області. Одразу був переведений до 169-го навчального центру "Десна", у якому опанував фах "кулеметник", а з 02.03.2020 року перебував у лавах свого підрозділу.

"Солдат, заступник командира бойової машини – навідник-оператор 3-го відділення 3-го взводу 6-ї роти 2-го батальйону 28-ї окремої механізованої бригади. Загинув 6 лютого о 16:55 в районі населеного пункту Новомихайлівка Мар’їнського району Донецької області від смертельних поранень, несумісних з життям, що зазнав внаслідок підриву на невідомому вибуховому пристрої під час висування на взводний опорний пункт", - йдеться у матеріалі.

Похований 10 лютого у Красному Деркулі. У нього залишилися батьки та сестра. Посмертно нагороджений почесною нагородою "За заслуги перед Луганщиною".

Олександр Глушко народився 11.11.1984 року у селі Рунівщина Полтавської області. З 2007 року мешкав у Полтаві.

У 2019 році вирішив йти до лав Збройних Сил України, до підрозділу, у якому вже на той час служив брат його дружини. 

"Солдат, водій-електрик інженерно-саперного взводу 5-ї батальйонно-тактичної групи 81-ї окремої аеромобільної бригади. Відкомандирований для виконання бойових завдань у зоні ООС у складі 59-ї ОМПБр. Загинув 11 лютого близько 9:15 в районі селища міського типу Зайцеве Бахмутського району Донецької області внаслідок смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ", - повідомляють в матеріалі.

Поховали Олександра Глушка 13 лютого у рідному селі біля могили батька. У нього залишилися мати, сестра, дружина та двоє дітей.

Владислав Лященко народився 16.05.1996 року у Горлівці. З 2014 року мешкав у місті Кілія Одеської області.

У 2020 році призваний за контрактом Кілійським РТЦК та СП Одеської області.

"Солдат, стрілець-помічник гранатометника 2-го батальйону 28-ї окремої механізованої бригади. Загинув 11 лютого о 20:45 в районі села Новомихайлівка Мар’їнського району Донецької області від смертельного кульового поранення, що зазнав під час обстрілу нашого взводного опорного пункту найманцями РФ зі стрілецької зброї", - повідмоляють в матеріалі.

Похований 15 лютого у Кілії. У нього залишилася мати.

Олександр Войтенко народився 30.04.1974 року у Полтаві. Мешкав у Кременчуці.

1995 року він закінчив Полтавське вище зенітне ракетне командне училище, у якому зарекомендував себе, як відповідальною та сумлінною людиною. Після навчання потрапив до 23-го окремого аеромобільного прикордонного загону спецпризначення. Деякий час по тому він звільнився з лав війська та перейшов до підрозділу "Альфа" Служби Безпеки України, а з 2006 по 2008 роки працював дільничним у Крюківському районному відділку міліції.

З початком війни добровільно звернувся до військкомату з бажанням стати на захист України, проте на той час у призові на службу йому було відмовлено. Лише у 2018 році він був призваний за контрактом Козельщанським РВК Полтавської області. Служив командиром взводу 95-ї окремої десантно-штурмової бригади, а навесні 2020 року перевівся до іншого підрозділу десантно-штурмових військ.

"Капітан, командир взводу вогневої підтримки 1-ї роти 5-ї батальйонно-тактичної групи 81-ї окремої аеромобільної бригади. Відкомандирований для виконання бойових завдань у зоні ООС у складі 59-ї ОМПБр. Загинув 14 лютого близько 10:00 в районі селища Новолуганське Бахмутського району Донецької області внаслідок підриву на невідомому вибуховому пристрої", - повідомляють в матеріалі.

Похований з усіма військовими почестями 18 лютого у Кременчуці, на Алеї Героїв Свіштовського кладовища. У нього залишилися батьки, сестра, дружина та син.

В’ячеслав Олексієнко (позивний Самурай) народився 17.04.1987 у місті Кременчук Полтавської області. Мешкав у селі Потоки Кременчуцького району та у Кременчуці.

В 2014 роц ідобровільно прибув до військкомату, після чого був мобілізований у третю хвилю та пішов служити до 92-ї окремої механізованої бригади механіком-водієм у 2-й танковій роті танкового батальйону. Брав участь у бойових діях в районі Щастя та на всій ділянці фронту, що простягалася від станиці Луганської до Трьохізбенки.

"У складі 92-ї ОМБр В’ячеслав Сергійович воював рік: з осені 2014 по осінь 2015-го. Після демобілізації він повернувся додому, почав працювати, їздив на заробітки до Польщі. У жовтні 2019 року він одружився з жінкою, в якої були діти, і Самурай полюбив їх, як власних дітей", - згадують побратими.

Того ж року підписав контракт із ЗСУ.

"Солдат, стрілець-помічник гранатометника 1-го взводу 1-ї роти 5-ї батальйонно-тактичної групи 81-ї окремої аеромобільної бригади. Відкомандирований для виконання бойових завдань у зоні ООС у складі 59-ї ОМПБр. Загинув 14 лютого близько 10:00 в районі селища Новолуганське Бахмутського району Донецької області внаслідок підриву на невідомому вибуховому пристрої", - йдеться у матеріалі.

Поховали бійця з усіма військовими почестями 18 лютого у Кременчуці, на Алеї Героїв Свіштовського кладовища. У нього залишились мати, дружина та син.

Дмитро Мироненко народився 31.03.1994 року у Харкові.

Закінчивши 9 класів середньої загальноосвітньої школи №38, вступив до Коледжу управління та інформаційних технологій Харківського інституту управління, який закінчив 2015 року. З 2017-го перебував у війську, підписавши контракт.

"Старший солдат, старший стрілець 1-го взводу 1-ї роти 122-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї окремої аеромобільної бригади. Загинув 14 лютого близько 10:00 в районі селища Новолуганське Бахмутського району Донецької області внаслідок підриву на невідомому вибуховому пристрої", - йдеться у матеріалі.

Похований 17 лютого на Алеї Слави Харківського кладовища №18. У нього залишилися мати та сестра.

Сергій Петраускас (позивний Ящур) народився 18.12.1977 року у місті Ічня Чернігівської області у родині литовця та росіянки. Разом із сім’єю мешкав у селі Більмачівка Ічнянського району.

Строкову службу служив у 1996-1997 роках у складі Національної Гвардії України. Демобілізувавшись, працював в Ічні автоелектриком. Одружившись, переїхав до Більмачівки. Після народження першої донечки працював у Києві пожежником-димозахисником та у товаристві "Київбетонсервіс".

"Сергій брав активну участь у подіях Революції Гідності, увесь час виходив на Майдан, а одразу після тих подій і початку війни з Росією добровільно прийшов до військового комісаріату 02.03.2014 року. Його мобілізували до 2-го взводу 6-ї роти 2-го батальйону 1-ї окремої танкової бригади та після навчань доправили до зони Антитерористичної операції у Луганській області, де він виконував вкрай важливі та смертельно небезпечні завдання в районі Луганського аеропорту та його околиць", - йдеться у матеріалі.

Коли Сергій вперше повернувся з війни у 2015 році, його брат Олександр пішов в АТО, теж у складі 1-ї окремої танкової (зараз він служить у 72-й ОМБр). А Сергій вдома створив громадську організацію "Спілка учасників бойових дій Ічнянського району", яку очолював до літа 2018 року. Волонтером він неодноразово їздив на фронт, возив необхідні речі бійцям на передовій.

У 2017 році він вступив на службу до Ічнянського РВК, підписав контракт із 72-ю ОМБр, у складі якої вирушав у зону бойових дій у 2018 та 2019 роках, а останній контракт був підписаний 20 жовтня 2020 року.

"Старший солдат, старший стрілець 72-ї окремої механізованої бригади. Загинув Сергій 22 лютого в районі міста Авдіївка Донецької області від смертельних поранень, що зазнав внаслідок гранатометного обстрілу наших позицій", - йдеться у матеріалі.

Після прощання у Більмачівці поховали героя 24 лютого в Ічні. У нього залишилися мати, брат, сестра, дружина та троє дітей.

Дмитро Сардак народився 11.06.1986 року в Одесі.

У цивільному житті чоловік працював будівельником, потім більш ніж три роки брав участь в АТО/ООС, а у липні 2019 року підписав останній контракт із ЗСУ та прибув до свого підрозділу.

Декілька місяців тому Дмитро одружився з жінкою, яка теж є військовослужбовицею 59-ї ОМПБр. 

"Сержант, військовослужбовець 59-ї окремої мотопіхотної бригади. Загинув Дмитро Сардак 23 лютого о 06:20 в районі селища міського типу Зайцеве Бахмутського району Донецької області внаслідок смертельного осколкового поранення, що зазнав під час гранатометного обстрілу наших позицій", - йдеться у матеріалі.

Похований 26 лютого в Одесі. У нього залишилися брат, сестра та дружина.

Нагадаємо, що в останній день лютого на Добасі загинув ще один воїн - військовослужбовець 36-ї окремої бригади морської піхоти Сергій Моісєєнко загинув від смертельних поранень 28 лютого біля Піщевика на Донеччині.