"Щедрик" з Донбасу: Чи народилася у Покровську найвідоміша різдв'яна мелодія

Цього року музичний привіт Україні вже передав оркестр Військово-повітряних сил Сполучених Штатів у Європі. На відео керівниця оркестру, підполковник Крістіна Мур Уррутія привітала українців з новорічними святами. Також Уррутія розповіла, що у 1921 році Український національний хор відвідував з концертними гастролями США. Тоді американського хорового диригента Петра Вільговського захопила одна з їхніх пісень – "Щедрик". 

І здатність твору захоплювати і полонити серця буквально з перших нот мало у кого викликає сумніви. 

Її ж автор, український композитор Микола Леонтович народився 13 грудня 1877. На Донбасі шанують його пам'ять, особливо у Покровську, де він жив і працював кілька років.

Зокрема, два роки тому, за кілька днів до новорічних свят у Покровську встановили рекорд з наймасовішого виконання колядки "Щедрик" на музику композитора Миколи Леонтовича. 28 грудня її одночасно виконали понад 2800 жителів прифронтового міста.

Леонтович жив і працював тут, ще коли містечко мало назву Грішине. Але масово звертати увагу на творчість Леонтовича у Покровську почали не так давно. І лише 25 серпня 2018 року у сквері встановили двометровий пам'ятник композитору.

"Річ у тому, що Микола Леонтович чотири роки жив у Покровську, працював в музичній школі, яку заснував. Композитор тут написав і свого легендарного "Щедрика", - казав, коментуючи відкриття пам'ятника, прес-секретар міськради Покровська Юрій Коваль.

Зацікавленість Леонтовичем у місті така, що Покровськ вирішив позмагатися за право бути батьківщиною "Щедрика" з Вінничиною. На Поділлі стверджують, що Леонтович записав народну - чи тепер вже міжнародну - щедрівку у селі Білоусівка Тульчинського району.

Леонтович з родиною

Про життя Леонтовича на Донбасі відомо не так багато. Він жив тут з 1904 по 1908 рік, заснував музичну школу, де і працював викладачем.

Таким було Гришине, коли тут жив Леонтович.

Паровозне депо і будиночки залізничників (Гришине, 1900 рік)

Базарна площа (Гришине, початок ХХ століття)

Види селища Гришине (1907 рік)

Під час революції 1905 року Леонтович організував у Гришиному хор робітників, який виступав на мітингах. Разом із хором він виконував революційні пісні на вокзалі, проводжаючи або зустрічаючи Гришинську бойову дружину. Діяльність Леонтовича привернула увагу поліції, і він змушений був повернутися на Поділля. Коли він від'їжджав з Гришиного, місцеві жителі подарували йому фотоальбом за 1908 рік із підписами та світлинами хористів його колективу. Альбом зберігся досі в музеї Леонтовича у Тульчині на Вінниччині. Леонтович же на пам'ять про себе залишив дерев'яну цукорницю, на якій зображено ластівку - щедрика, який летить.

Відомо, що перший варіант "Щедрика" він почав створювати у 1902-1903 роках, також відомо, що варіантів мелодії було п'ять. Якщо судити по роках, то якась редакція "Щедрика" точно опрацьовувалася на Донеччині. Ймовірніше за все, це була друга редакція, над якою Леонтович працював у 1906—1908 роках, коли жив у Гришиному. Тож Донбас таки має безпосередній стосунок до "Щедрика".

Вперше "Щедрика" почула українська публіка у 1916 році у виконанні хору київського університету. А 5 жовтня 1921 року він був презентований вже на концерті в Карнегі-Хол в Нью-Йорку. В 1936 році американець з українським корінням Пітер Вільховський, який працював на радіо NBC, записав англійську версію слів до "Щедрика" — "Carol of the Bells". Під цією назвою мелодія українського "Щедрика" стала всесвітньо відомою.