Не називати Донбас "Донбасом": Чому Україна має відмовитись від нав'язаної Кремлем назви

Відмовитися від назви Донбас можливо, якщо її замінити іншою назвою, яка б характеризувала цей регіон

Журналіст регіональної редакції Depo.Донбас
Не називати Донбас "Донбасом": Чому Укра…
Фото: zorinadii.org.ua

Днями секретар РНБО Олексій Данілов де-факто запропонував відмовитися від використання назви "Донбас" в якості визначення для Луганської і Донецької областей. Данілов пояснює, що Росія використовує це поняття у своїй інформаційній війні. Розберемося, чи може Україна відмовитися від назви Донбас, і що для цього потрібно.

Звідки пішла назва Донбас

Донбас – назва не історичного регіону. Територія з назвою "Донбас" ніколи не була окремою адміністративною одиницею, чи князівством, чи уїздом, чи провінцією. Донбас – це назва виключно промислова, яка свідчить про те, що на цій території є залежі кам'яного вугілля. Донецький вугільний басейн – так розшифровується назва Донбас. Вона сформувалася на початку XVII століття, спочатку в наукових працях. Географічна назва Донбасу – Донецький кряж. 

У топонімах Донбас і Донецький кряж фігурує складова частина "Донецький", тому в деяких людей і досі складається враження, що промислова Луганська область до Донбасу не має прямого стосунку. Хоча колиска промислового Донбасу –  саме на Луганщині, у місті Лисичанськ, територія якого колись звалася Лисяча Балка. Донецький вугільний басейн був відкритий саме у Лисячій Балці в 1721 році геологом Григорієм Капустіним. Саме тут вперше було виявлене кам'яне вугілля і побудована перша копальня. У квітні 1796 року на Лисичанській казенній копальні видобули перше вугілля. Вугільний басейн і кряж є "донецькими" через те, що цією територією протікає річка Сіверський Донець – саме від її назви усе пішло.

Коли дослідження покладів кам'яного вугілля значно просунулися, стало зрозуміло, що корисні копалини є не тільки у Лисячій Балці, а й на території сучасних Донецької, Дніпропетровської області, на півдні Луганщини, а також на території Ростовської області Росії.

Називати Донеччину і Луганщину Донбасом активно почали за радянських часів, адже тільки у 1930 роках ці області сформувалися у відомому нам вигляді. Після Другої світової радянська влада почала випускати художні фільми на промислову тематику, назва "Донбас" зустрічається у віршах і піснях. І саме за часів СРСР "розкручувалась" постать шахтаря  Стаханова, тоді ж виникло поняття "донбаський характер" – такий суворий шахтар, якого не можуть зламати ані вороги, ані важкі умови праці, а також з'явилося твердження, що "Донбас когось годує". Може, якийсь час і годував, коли промисловість була на підйомі, але за часів незалежної України, коли заводи і шахти або розкупили за безцінь і порізали на метал, або дотували з бюджету, Донбас вже точно нікого не годував. Про період пізнього СРСР з його шахтарськими страйками, напевне, можна сказати те ж саме.

"Республіки Донбасу", "народ Донбасу": Як Донбас став інструментом російської пропаганди

Російська пропаганда охопила Донбас не у 2014 році, а набагато раніше. Росія, як правонаступниця усього, що було в СРСР, перейняла і пропаганду щодо Донбасу, а згодом її розвинула і розширила сфери застосунку. І вже у сучасному її вигляді український Донбас з гордого краю перетворився на страждальця, на якого зазіхають "бандерівці" і якого постійно "утискають".

Активна пропагандистська фаза розпочалася якраз після створення в Україні "Партії регіонів". Наприклад, вперше Луганська облрада звернулася до Верховної Ради з вимогою надати російській мові статус державної у 2002 році, через рік після офіційної реєстрації ПР.

Під час і після "Помаранчевого Майдану" 2004–2005 років антиукраїнська пропаганда загострилась, намагаючись надати "Донбасу" якоїсь особливої відмінності, відокремленності від України і суб'єктності. Рік за роком місцеві російські холуї з "Партії регіонів" нав'язували Донбасу ненависть до усього українського – до мови, до історії, ставили знак рівності між українізацією і фашизмом, лякали "помаранчевою чумою". Донбас ототожнювали з Росією, формуючи у населення враження, що їхня земля – втрачена російська територія. Саме тоді топонім Донбас став антагоністом топоніму Західна Україна. Такі події, як сепаратистський Сєвєродонецький з'їзд 2004 і 2008 років, тільки підсилювали уявлення про "російськість" Донбасу.

Вже зараз можна казати, що "Партія регіонів" була потужною п'ятою колоною в Україні, в діях якої стирчали "кремлівські вуха" з методичками про "одін народ". Данілов не може не пам'ятати ці часи на Луганщині, адже у 2005 році президент Віктор Ющенко (про якого луганські регіонали складали лякалки, називаючи фашистом і розповсюджувачем "помаранчевої чуми") призначив Данілова на посаду керівника Луганської ОДА. І свою заяву щодо відмови від поняття "Донбас" Данілов зробив не просто так, про це говорить його досвід роботи в умовах тотальної русифікації регіону.

 У 2014 росіяни за допомогою своїх ЗМІ, блогерів і політиків впровадили абсурдне поняття "почути Донбас"  і "народ Донбасу" – начебто на Донбасі, тобто на Луганщині та Донеччині, виник зненацька якийсь окремий етнос. Ніякого "народу Донбасу" не існує і не існувало, але таке словосполучення надає населенню цього промислового регіону іллюзію, що можна вважати себе чимось окремим від України, якимось вибраним "неукраїнським народом". Вислів "народ Донбасу" націлений і на західну аудиторію – європейську, американську, щоб скласти враження, що на Донбасі коїться щось подібне, наприклад, до Каталонії в Іспанії.

За "народом Донбасу" підтягнулися "республіки Донбасу" – воєнізовані незаконні територіальні утворення, якій існують за рахунок фінансування та військової підтримки Росії, "вибір Донбасу", "утиски прав народу Донбасу", "розмова з Донбасом", "ополчення Донбасу", "влада Донбасу" – всі ці словлосполучення стали інструментами в інформаційній війні проти України.

Чи можливо відмовитися від "Донбасу"

Відмовитися від назви Донбас, як до того закликає Данілов, напевне, можливо, але якщо її в українському інформпросторі і топоніміці замінити іншою назвою, яка б характеризувала цей регіон. Адже слово Донбас використовується не тільки в розрізі російської пропаганди, а й просто для того, щоб якось назвати ці дві схожі за долею області – Луганську і Донецьку. Це, так би мовити, вже звичка, якої не так просто позбутися. 

Як в Україні прощалися з радянськими назвами міст, селищ, вулиць під час декомунізації? Замінювали іншими історичними назвами і постійно їх вживали – у ЗМІ, в промовах політиків, у розмові між собою. Так само і з радянським і, тим більше, кремлівським поняттям "Донбас" – його потрібно замінити на щось, що приживеться не тільки в український мові, а й вийде в європейський мовний простір, в американський і так по всьому світу. 

Наприклад, якби Луганська і Донецька області, принаймні підконтрольні Україні території, стали одним цілим адміністративним регіоном, цьому регіону можна було б дати нову назву, яка могла би в інформпросторі замінити слово "Донбас". Тим більше, що вугільна галузь занепадає, за якийсь час на Луганщині і Донеччині вже не залишиться шахт. Назва Донецький вугільний басейн втратить свій промисловий сенс, на заміну вугіллю приходять нові технології.

Щодо об'єднання двох областей – це лише припущення, але якщо Україна насправді рухатиметься шляхом забуття поняття "Донбас", то варто прорахувати, як змусити свідомість людей залишити його далеко позаду – десь в нафталіновій історії. Як, наприклад, залишилося забутим історизмом слово "Малоросія".

Читайте також - Чи згодні ви з тим, що треба відмовитися від назви "Донбас": Опитування

Всі новини Донбасу сьогодні читайте на Depo.Донбас

 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"