Колядка, що підкорила планету: Як Україна подарувала світу найвідомішу різдвяну мелодію

Нині Різдво у будь-якому куточку світу важко уявити без давнього українського "Щедрика"

Колядка, що підкорила планету: Як Україн…
Без українського Щедрика Різдво ніде не настає

Український композитор Микола Леонтович народився 13 грудня 1877 у селі Монастирок на нинішній Вінниччині. У Вінницькій області, але вже у селі Марківка, він помер 1921-го. Але слава його вийшла далеко за межі не тільки малої батьківщини, а й України. Адже саме Леонтович є автором всесвітньо відомої музичної обробки різдвяної колядки "Щедрик", відомої у світі як Carol of the Bells.

Два роки тому у Покровську, що на Донбасі, встановили рекорд з наймасовішого виконання колядки "Щедрик" на музику композитора Миколи Леонтовича: 28 грудня 2018-го її одночасно виконали понад 2800 жителів прифронтового міста. Леонтович жив і працював тут, ще коли містечко мало назву Грішине. Але масово звертати увагу на творчість Леонтовича у Покровську почали не так давно: як і в інших куточках Донбасу, його українська спадщина часто ігнорувалася на користь "совєтского прошлого". Лише 25 серпня 2018 року у місті встановили двометровий пам'ятник композитору, музика якого вже десятиліття звучала з найбільших і найменших майданчиків світу.

"Річ у тому, що Микола Леонтович чотири роки жив у Покровську, працював в музичній школі, яку заснував. Композитор тут написав і свого легендарного "Щедрика", – казав, коментуючи відкриття пам'ятника, прес-секретар міськради Покровська Юрій Коваль.

Покровськ вирішив позмагатися за право бути батьківщиною "Щедрика" з Вінничиною. Адже на Поділлі стверджують, що Леонтович записав народну – чи тепер вже міжнародну – щедрівку у них: у селі Білоусівка Тульчинського району.

Микола Леонтович з родиною

Леонтович з родиною

Про життя Леонтовича на Донбасі відомо не так багато. Він жив тут з 1904 по 1908 рік, заснував музичну школу, де і працював викладачем.

Таким було Гришине, коли тут жив Леонтович.

Паровозне депо у Гришиному, нинішньому Покровську

Паровозне депо і будиночки залізничників (Гришине, 1900 рік)

Базарна площа у Гришиному, нинішньому Покровську

Базарна площа (Гришине, початок ХХ століття)

Види селища Гришине (1907 рік)

Гришине, нинішній Покровськ, на початку ХХ століття

Гришине, нинішній Покровськ, на початку ХХ століття

Гришине, нинішній Покровськ, на початку ХХ століття

Гришине, нинішній Покровськ, на початку ХХ століття

Гришине, нинішній Покровськ, на початку ХХ століття

Гришине, нинішній Покровськ, на початку ХХ століття

Гришине, нинішній Покровськ, на початку ХХ століття

Під час революції 1905 року Леонтович організував у Гришиному хор робітників, який виступав на мітингах. Разом із хором він виконував революційні пісні на вокзалі, проводжаючи або зустрічаючи Гришинську бойову дружину. Діяльність Леонтовича привернула увагу поліції, і він змушений був повернутися на Поділля. Коли він від'їжджав з Гришиного, місцеві жителі подарували йому фотоальбом за 1908 рік із підписами та світлинами хористів його колективу. Альбом зберігся досі в музеї Леонтовича у Тульчині на Вінниччині. Леонтович же на пам'ять про себе залишив дерев'яну цукорницю, на якій зображено ластівку – щедрика, який летить.

Відомо, що перший варіант "Щедрика" він почав створювати у 1902-1903 роках, також відомо, що варіантів мелодії було п'ять. Якщо судити по роках, то якась редакція "Щедрика" точно опрацьовувалася на Донеччині. Ймовірніше за все, це була друга редакція, над якою Леонтович працював у 1906—1908 роках, коли жив у Гришиному. Тож Донбас таки має безпосередне відношення до "Щедрика".

Вперше "Щедрика" почула українська публіка у 1916 році у виконанні хору київського університету. А 5 жовтня 1922 року (в низці джерел вказується 1921-й) він був презентований вже на концерті в Карнегі-Хол в Нью-Йорку. Втім, до того "Щедрик" встигли почути в едсятку європейських країн завдяки гастролям Української Республіканської Капели під орудою диригента Олександра Кошиця. Тур був влаштований на доручення уряду УНР та Голови Директорії Симона Петлюри в країнах Західної Європи та Північної й Південної Америки з метою пропагування ідеї української незалежності. До приїзду в США капела виступила у Празі, Відні, Берні, Парижі, Брюсселі, Гаазі, Лондоні, Берліні, Варшаві,  Барселоні. А під час американської частини турне "Щедрик", окрім Нью-Йорку, було представлено ще у 150 містах, а також у Мехіко, Буенос-Айресі, Монтевідео, Ріо-де-Жанейро, Гавані. 

В 1936 році американець з українським корінням Пітер Вільховський, який працював на радіо NBC, записав англійську версію слів до "Щедрика" – Carol of the Bells, "Колядку дзвонів". Під цією назвою мелодія українського "Щедрика" стала всесвітньо відомою.

Мелодія активно використовується в сучасній мас-культурі. Зокрема її можна почути в таких культових мультсеріалах як "Південний парк", "Симпсони", "Гріфіни" та навіть "Маппет Шоу".  У фільмах "Щедрику" також знайшлося місце – від другого "Міцного горішка" до "Гарі Поттера", хоча найвідоміша "колядкова" стрічка – це, безперечно, "Сам удома".

І найостанніший варіант – фактично, подарунок від другої батьківщини "Щедрика" батьківщині перший: Carol of the Bells у виконанні оркестру ВПС США у Європі.

 

Всі новини Донбасу сьогодні читайте на Depo.Донбас

 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme