Як у Маріуполі тисячі людей на колінах зі сльозами прощалися з "червоним директором" (ФОТО)

Тисячі Маріупольців прийшли попрощатися з легендарним головою меткомбінату імені Ілліча, Героєм України Володимиром Бойком, який помер 10 червня.

Він - постать для маріупольців знакова, якщо не культова. Бойко уособлював в собі і суворого керівника, і свого парня. Саме при ньому на меткомбінаті з'явились стандарти соціалізму по-маріупольські.

Мер міста Юрій Хотлубей розповів Донбас.depo.ua, що до останнього Бойко хвилювався Маріуполь, благав не допустити його захоплення бойовиками.

На прощанні також помічені колишній нардеп і голова Донецької ОДА Анатолій Близнюк і генеральний директор акціонерного товариства "Новокраматорський машинобудівний завод" Георгій Скудар. Також прибули керівники меткомбінату ім. Ілліча і "Азовсталі", а разом з ними нардеп Олексій Білий.

Проводжали Бойка без оркестру, але коли виносили труну з тілом, завили усі сирени меткомбінату.

У цей час група чоловіків опустилася на коліна і закликала зробити інших присутніх теж саме. Плакали як чоловіки, так і жінки.

Бойка поховали на Волонтерівському кладовищі.

Напередодні, 10 червня, з приводу смерті Бойка висловив співчуття президент Петро Порошенко під час візиту у Маріуполь.

Про Бойка усі кажуть, він створив себе сам. Почав працювати з нуля, одразу після закінчення школи на комбінаті ім. Ілліча і завершив кар'єру його керівником, "батєю". Його кабінет не був схожий на традиційні хороми інших "червоних директорів", просте приміщення, страшне прокурене - Володимир Семенович практично не розлучався із цигаркою. Саме з нею в зубах він міг накинути фуфайку та нагрянути у будь-який цех дати розгону, або навпаки.

Мабуть за це його і любили пересічні металурги. І за те, що "агроцехи"меткомбінату постачали у місто найдешевші у Донецькій області продукти, путівки у санаторії розподілялись між працівниками комбінату, а не йшли наліво.

І робітникам було байдуже, що приватизація підприємства пройшла по унікальній схемі, заради якої Бойко пролобіював завдяки особистим контактам з Леонідом Кучмою у Верховній Раді спеціальний закон. А потім зосередив цю нову власність у своїх руках.

Він ніколи не ліз за словом у кишеню. Наприклад, на установчих зборах кучмівського блоку "За єдину Україну" міг, як кажуть, плюнути та піти у фойє курити та матюкати "цих клоунів", що зібрались у залі. Також він міг вщент посваритися з регіоналами, відмовитись у 2004 році підтримати Віктора Януковича і показово забезпечити вибори соціалістам у Мариуполі. А потім і з ними попрощатись. Металурги голосували так, як він скаже. Тому що "Бойко знає що робити".

Завершення ери "бойківського соціалізму", не в партійному, а життєвому сенсі став для міста майже катастрофою. Мало хто хотів розбиратись у тому, що перехід активів комбінату ім. Ілліча у руки Ріната Ахметова був безальтернативним.

Підприємство не було забезпечено власною сировиною, і монополіст на цьому ринку Ахметов просто з'їв його. А потім почав «відрізати» непрофільну та неймовірно роздуту соціальну інфраструктуру, скорочувати персонал, тобто, робити бізнес прибутковим. Нічого особистого.

Соціалістичний шарм підприємства зникав на очах, разом з дешевою ковбасою та молоком. І робітники вже не могли підійти до Бойка та щось попросити. "Він завжди допомагав, був справедливий", - головна сьогодні тема у міському транспорті та у генделиках міста.

Сьогодні мешканці остаточно попрощались з найміцнішим моральним авторитетом Мариуполя останніх десятиріч.

Фото Донбас.depo.ua

Більше новин про події і війну на Донбасі читайте на Донбас.depo.ua.