Хто той бойовик "ДНР" Джумаєв, якого розстріляли у Маріуполі

Якби не рішення суду, Джумаєв залишився би у СІЗО і був живий, у подальшому йому загрожувало від 8 до 15 років позбавлення волі.

Влітку 2014 року Джумаєв пішов воювати проти української влади на боці бойовиків, був у складі інтербригади "П'ятнашка". Брав участь в битві за Дебальцеве, бився з "кіборгами" в Донецькому аеропорту. Проти нього в Україні порушено кримінальну справу за участь в незаконних збройних формуваннях.  

Історія Джумаєва звичайна для місцевих колаборантів-бойовиків, "накачаних" російською пропагандою, що вирувала на Донбасі від того, як Україна стала незалежною. Докладно про себе Джумаєв розповів у 2016 році в інтерв'ю білоруській "Радіо Свобода": після служби в "ДНР" він довгий час переховувався у Білорусі, працював, жив з дівчиною і дуже хизувався тим, що його ніхто там не арештовує.

Судячи з його відповідей і висловів, логіка у цієї молодої людини геть була відсутня, як і розуміння причинно-наслідкових зв'язків.

Джумаєв народився у Маріуполі у 1991 році. Коли почався Євромайдан він вже жив і працював у Києві. "Я бачив, як все відбувалося на Майдані, як палили "Беркут". Мені це не особливо подобалося, тому що мій прадід воював", – казав він, не пояснюючи до чого тут його прадід, який точно ж не був пов'язаний з підрозділом "Беркут".

Джумаєв розповідав, що у травні з Києва він приїхав у Маріуполь, якраз коли бойовики "ДНР" намагалася захопити місто, а бійці "Азову" їм протистояли. "І ось ми з другом вирішили поїхати воювати, хотіли їхати до Луганська. Я якраз отримав останню зарплату в Києві, купив екіпіровку. 4 серпня доїхали на поїзді до Донецька, а вокзал абсолютно порожній. Біля вокзалу стояла "Нива" камуфляжного кольору, поруч стояв "ополченець", пив каву. Ми запитали, як доїхати до Луганська. Він сказав, що траса Донецьк – Луганськ перекрита, там українські війська. Запропонував залишитися у них. Ми погодилися. Цей "ополченець" повіз нас туди, де вони базувалися – в селище Жовтневе. Це як раз поруч з Донецьким аеропортом. Нас відвели на пости, видали СКС (самозарядний карабін Симонова) і 10 патронів. А я в армії не служив, зброю ніколи в руках не тримав. В першу ж ніч почався мінометний обстріл", – розповідав Джумаєв.

Він визнавав, що російську мову ніхто на Донбасі ніколи не забороняв, а "Беркут" і міліцію мешканці Донбасу ніколи не любили, тим не менш, через мову і "беркутівців" він все одно пішов воювати за "ДНР". 

"Я поїхав [воювати проти України] тому, що у мене прадід воював, всю Україну пройшов і повернувся з відірваною рукою. І георгіївська стрічка, і завжди ми були за Росію, а тепер... Я став на бік Донецької області, тому що я сам з Маріуполя. Я бачив, як люди працюють, як останню копійку економлять. А тут ці стрибають – ми хочемо в Європу. Ніхто нікого не чіпав. Спочатку начебто нічим не обмежували. Але потім почали палити "Беркут", "Беркут" з Донецької області, і люди почали підніматися – як це так, наших хлопців палять. Хоча до цих подій, скажу чесно, мало хто любив "Беркут" і взагалі міліцію", – розповідав Джумаєв.

За його словами, він брав участь у боях за Донецький аеропорт. "Нас зібрав Абхаз (перший керівник банди "П'ятнашка" Ахра Авідзба), нас було вже близько 200 людей, і сказав, що йдемо на штурм аеропорту. Ми зібралися на залізничному вокзалі (це був пункт відправки) і одразу потрапили під обстріл. Взагалі аеропорт можна було захопити протягом декількох днів. Але команди були непослідовним: то вперед-вперед, то назад-назад. Більшою мірою "ополченці" гинули через команди "назад-назад", – казав Джумаєв.

Навоювавшись, він пішов з "ДНР" і через територію Росії переїхав у Білорусь. Там він жив не тільки разом з дівчиною, а й з батьками. Але потім він разом з родиною вирішив повернутися до України. Вперше його затримали у Маріуполі в вересні 2017 року за участь в діяльності терористичної організації. Однак суд з якихось причин не зміг довести факт перебування Джумаева в рядах бойовиків і відпустив під домашній арешт.

У Маріуполі його мати мала невеликий торгівельний бізнес, але, як виявилося, незаконний. 12 грудня 2018 року, місцева активістка і волонтер Галина Однорог помітила, як в кіоск на вул. Київській невідомі заносять мішки. Вона викликала поліцейських і представників міськвиконкому.

Правоохоронці з'ясували, що власник не має дозвільних документів на кіоск і вирішили демонтувати МАФ. Джумаєв разом зі своїми друзями вирушив на звалище по вул. Мухіна, куди звозять всі МАФи і інші торгові об'єкти, що потрапили під арешт. Вже там він почав конфлікт з поліцейськими, під час якого дістав газовий балончик і пирснув в очі правоохоронцю, одному з ветеранів АТО.

Джумаєва знову затримали і до цієї події підключилася громадськість, вимагаючи, щоб його, як ексбойовика притягли до відповідальності за вбивство українських військових на Донбасі.

Суд проти нього тривав довго, але, як йшлося вище, у серпні, його відпустили під домашній арешт.

Джумаєв – приклад того, як громадяни України, що повірили російській пропаганді, змарнували і скалічили і чуже, і своє життя. Він міг би і надалі жити і працювати у Києві, створити родину, їздити у гості до батьків в Маріуполь і жити нормальним життям, але обрав долю колаборанта і найманця-бойовика. І навіть на диво поблажливий суд не врятував його від закономірного фіналу.