Три дитячі смерті в Маріуполі: Чому підлітки вкорочують собі віку

Маріуполь сколихнули рішення підлітків добровільно піти з життя. Два тижні тому, 20 вересня, 16-річна Настя зістрибнула з недобудови біля автовокзалу, на початку цього тижня, 2 жовтня, дві дівчини зробили останній крок з даху житлової 12-поверхівки на Морському бульварі. Усі дівчата загинули.

Що спонукало їх до самогубства, з'ясовують правоохоронці. Втім, причини такої поведінки серед підлітків часто типові. За словами кандидата психологічних наук, доцента кафедри практичної психології Маріупольського державного університету Лілії Тищенко, саме в цьому віці діти починають замислюватись про смерть.

"Підлітковий вік – це той період розвитку самосвідомості особистості, коли людина починає замислюватися над світоглядними темами: що таке життя та смерть, у чому полягає сенс життя, де моє місце у цьому житті? В психології є навіть є поняття "синдром філософської інтоксикації підлітка". І тому дуже важливо, хто стане співрозмовником дитини, яку "рамку" сприйняття світу допоможе сформувати, хто і яким чином підтримає її у пошуку відповідей на складні та неодностайні питання, хто з позиції любові або під егідою сумнівної мотивації простягне руку допомоги у складній життєвій ситуації", – каже Тищенко.

На її думку, більшість людей, які вчинили самогубство, були психічно здоровими: "Взагалі-то, інстинкт самозбереження ніхто не скасовував. І прийняти рішення піти з життя – найчастіше прерогатива сильних, а не слабких людей. А якщо так вже сталося, це результат того, що людина (будь-якого віку) стикнулася з проблемою, яка, на її думку, є невирішальною, глобальною, тупиковою, катастрофічною. Можна сміливо стверджувати, що більшість тих, хто наважився на самогубства, були психічно здоровими людьми, але мали певні особисті або життєві проблеми", – пояснює психолог.

16-річна Настя, яка вкоротила собі віку, стрибнувши з покинутої багатоповерхівки, вчилася у школі №65.

Кілька десятків років тому в будинку жили люди, але споруда почала хилитись, і мешканців переселили.

З тих пір він так і стоїть посеред інших будинків біля "Центру опіки", де перебувають діти. Неодноразово місцеві скаржились, що до закинутої будівлі приходять люди без постійного місця проживання, наркомани, алкоголіки, а на верхні поверхи забираються підлітки. Зараз, після загибелі Насті, в будинку прибрали сходи на нижніх поверхах, аби на верхні ніхто не зміг залізти.

Напередодні в родині дівчини начебто відбувся конфлікт з батьками. Перед стрибком вона зателефонувала батькам. Поки мати викликала швидку, батько побіг на місце. Втім, доньку застав вже мертвою.

За словами Тищенко, основні причини самогубств серед підлітків – непорозуміння з батьками, труднощі у навчанні, нерозділене кохання, страх отримати покарання за якийсь вчинок. А проблема недобудов на покинутих будівель не має суто маріупольської географії.

"Феномена саме маріупольського тут немає. Звичайно, закривати входи на дахи та недобудов треба. Але це не є панацеєю від самогубств. Як то кажуть, "втопитися можна і ложці води", було б бажання. Якщо, не дай боже, дитина зістрибнула з багатоповерхівки, батькам, наприклад, дуже легко звинуватити у ситуації того, хто не закрив люк на дах. Але, якби усе було в порядку, то бажання лізти туди і стрибати не виникло б", – каже психолог.

Сьогодні сторінку Насті вже видалили з соцмережі.

Але збереглися скріни репостів, які дівчина зробила за день до загибелі.
На одному з них напис - "Чесно? Я б зі скель у хвилі. Тільки б не бачити твого будинку з вікна своєї кімнати".

На іншому – такі римовані рядки: "Я з досадою дізнався, що смертельно хворий. Але не раком чи ВІЛ, а людиною, что стала для мене важливою". Судячи з них, дівчина була не взаємно закохана.

За 12 днів після Насті вкоротили собі віку ще дві маріупольські школярки. Хрещені сестри, 16-річна Юля та 14-річна Катя, одночасно зробили крок з даху 12-поверхівки на Морському бульварі. У дівчат знайшли передсмертні записки з проханням поховати їх разом. У той день вони пішли начебто на уроки, але і Юля не з'явилась у своїй школі №37, і Катя до своєї школи №55 не прийшла. О пів на 10 ранку вони влізли на дах.

Старша Юля жила з батьками у селищі Слобідка біля моря. Цей район далекий від місця її загибелі. Чому дівчина обрала саме ту багатоповерхівку у Лівобережному районі, невідомо. З дівчиною працював психолог, вона неодноразово різала руки, і батьки про це знали. А ось у школі кажуть, що жодного разу порізів не бачили.

"Вона завжди носила блузки та кофти, в яких нічого не було видно. Вона була творчою дівчиною, писала вірші. Без поважних причин заняття не пропускала", – каже заступниця директорки школи №37 Ольга Ніколаєнко. За день до загибелі дівчина посварилась з матір'ю і сказала їй, що хоче померти.

Чи можна було б попередити загибель дівчини, зараз стовідсотково сказати не можна. "Мабуть, на якомусь етапі вистачало слів батьків та психолога, аби дівчина не прийняла рішення про самогубство. Якщо дитина все ж таки це рішення прийняла, то в її житті, її свідомості щось круто змінилось. Все, що трапляється з людиною або дитиною у житті, ніколи буває раптово. Будь-які життєві негаразди супроводжуються певними переживаннями. Тому зміни у емоційного фоні дитини не повинні залишатися непоміченими. Я би сказала більш жорстко – вони не можуть бути непоміченими дорослими", – коментує ситуацію Тищенко.

Разом з Юлею на даху опинилась її молодша хрещена сестра Катя. За словами директорки школи №55, де навчалась дівчина, Ольги Грохотської, та була спокійною, дружньою дівчиною. "Наш шкільний психолог проводив соціометрію, суїцидальних схильностей у дівчини не виявили", - сказала Грохотська. Те, що дівчина не прийшла до школи, для вчителів та однокласників стало несподіванкою. Вона навіть здала гроші на харчування на тиждень вперед.

На думку Лілії Тищенко, популярне поняття осінньої депресії – міф. "На сьогодні, на жаль, набув розповсюдження соціальний стереотип "Осінь = депресія". Насправді цього зв'язку немає. Підштовхнути дитину до такого кроку можуть конкретні проблеми та негаразди. Періодичному зростанню самогубств серед підлітків опосередковано сприяє і інформаційний простір. Коли дитина бачить по телевізору або читає у ЗМІ, що хтось знайшов такий вихід із складної життєвої ситуації, то може замислитися над тим, що є такий спосіб вирішення проблем", – каже Тищенко.

Головною профілактикою дитячих смертей психолог називає чуйність батьків. "Підлітку, який шукає себе та своє місце "під сонцем", який вчиться розуміти себе та інших, який у відносинах з однолітками та дорослими діє методом "спроб та помилок", так потрібна авторитетна думка дорослого, його щира допомога і навіть просто готовність вислухати! Якщо у вас із власною дитиною щирі, відверті та теплі інтимно-особистісні відносини, то жоден злодій, жодна сектантська організація, жодна сумнівна ідея не проникне у її свідомість, серце та душу", – пояснює психолог.

За її словами, у люблячого дорослого (батька, матері, спортивного тренера, вчителя) завжди знайдеться час для дитини, щоб поцікавитися, чим вона живе, які турботи та страхи має, що думає і чого прагне, про що мріє. Дитина має довіряти батькам, не боятись розповісти про те, що з нею відбувається. "Головне для батьків – стати для своїх дітей не авторитарними, а авторитетними. Не з позиції "Я знаю, як краще, то й роби так", а з позиції "У тебе є проблеми? Розкажи, давай обговоримо, разом знайдемо рішення". Можна сміливо стверджувати, що батьківська чуйність – це профілактика феномену "синіх китів", підліткової деформації світосприйняття та багато чого деструктивного", – каже Тищенко.

Додамо, що за інформацією правозахисника Павла Лисянського, з початку року у Маріуполі добровільно скоротили собі віку п'ятеро дітей. За день до маріупольського подвійного самогубства покінчили з життям підлітки у Київській, Запорізькій та Дніпропетровській областях.