Якби не "ЛНР": ТОП-10 нездійснених проектів розвитку Луганщини

Або навіть на усі 100, зважаючи на те, що окупанти з "ЛНР" серйозно розглядають перехід транспорту на парову тягу. Культурний прошарок населення давно виїхав, інвестиційні проекти стали неможливими.

Depo.Донбас вирішив нагадати, чого позбавили мешканців адепти "русского мира".

Луганський аеропорт

На весну-літо 2014 року було заплановано масштабну реконструкцію злітної смуги Міжнародного аеропорту "Луганськ". Ремонтні роботи анонсували  ще у 2013 році, обіцяючи перерахувати на них з держбюджету 451 мільйон гривень, з них лише на смугу планували витратити 105 млн грвень.

Директор аеропорту Василь Татаринов казав, що на ці кошти планують реконструювати рульову доріжку №1, 2, магістральну рульову доріжку, перон для стоянки повітряних суден, розширити магістральну рульової доріжки зі збільшенням стоянок для важких повітряних суден.

За його словами, повна реконструкція луганського аеропорту обійшлася б у 8 разів дешевше донецького. Останнє оновлення аеропорту відбулося у 2008-2009 році і обійшлося близько 250 млн грн. на території відновили саму будівлю аеропорту, зробили внутрішнє комфортне оздоблення, відремонтували злітну смугу, але вона так і залишилася вузькою, не здатною приймати такі важкі повітряні судна, як, наприклад "Боїнг".

Нагадаємо, аеропорт "Луганськ" мав злітно-посадочну смугу класу "Б" з асфальтобетонним покриттям довжиною 2840 метрів і шириною 45 метрів. Максимальна злітна вага обслуговуваних повітряних суден - 100 тонн. Аеропорт працював цілодобово.

Після "звільнення" Луганська від України, від аеропорту залилишилися руїни, на яких фотографуються російські найманці і дівки у трусах.

Вітряні парки

У 2014 і 2015 році на Луганщині у Антрацитівському і Лутугінському районі група компаній "Вітряні парки України" повинна були добудувати два вітряні парки загальною потужністю 550 МВт у рамках розвитку альтернативних джерел енергопостачання.

Загалом-то таких парків в області повинно було бути три. Частину "Краснодонського вітряного парку"  - 10 турбін загальною потужністю 250 МВт встигли побудувати у 2013 році неподалік від селища Верхнешвирьовка Краснодонського району. Ще дві частини парку повинні були з'явитися біля селищ Новоолександрівське, Пореченське того ж району.

"Краснодонський вітряний парк" повинен був складатися з  170 вітротурбін потужністю 2,5 МВт кожна. Обсяг інвестицій - 9 млн 115 тис. грн.

Загальна потужність трьох вітряних електростанцій в Краснодонському, Лутугінському та Антрацитівському районах Луганської області складала б 875 МВт. Загальний обсяг інвестицій в проект - 18.3 млрд грн. Зараз ця територія області є окупованою і про інвестиції і мови не може бути.

Сільське господарство

У 2013 році в Луганську у рамках щорічного Міжнародного форуму була підписана угода про створення у 2014-2015 роках фруктового саду в Лутугінському районі. Інвестувати у аграрне виробництво зголосився польський інвестор Єжи Конік. Поляки вирішили створити на території Луганщини один з найпотужніших в Україні комплексів з виробництва сільськогосподарської продукції. Польський інвестор хотів активно розширити свій бізнес на Луганщині, займаючись вирощуванням полуниці, планував освоїти вирощування інших ягід. Лутугінський район, де міг би розкинутися фруктовий сад, тепер контролюється бойовиками "ЛНР". Зрозуміло, що Польща, яка активно підтримує Україну, вкладати гроші у фейкову республіку не буде.

Видобуток золотої руди

Австралійський інвестор - компанія Korab Resources до 2018 року планувала побудувати екологічно чистий комплекс з видобутку золотої і срібної руди на родовищі дорогоцінних металів в селі Бобрикове Луганської області. Родовище було відкрито ще на початку минулого століття. Але розробляти поклади золота і срібла почали у 2011 році і вже побудували невеликий кар'єр.

Щоправда у квітні 2013 відбулося падіння акцій австралійської компанії майже вдвічі через знецінення золота, і були заморожені діючі проекти в Україні, зокрема, в селі Бобрикове. Але компанія від інвестицій у Луганщину не відмовлялася, навпаки, щоб зробити їх більш доцільними, замовила оцінку обсягів запасів руди, використовуючи алмазне буріння на глибині, приблизно, 200-250 м. Korab Resources представила звіт за стандартами JORC, де говорилося про те, що у Бобрикове обсяги золота становлять приблизно 102,6 тонн і 507 тонн срібла. В одній тонні руди міститься 9.4 гр срібла і 1 гр золота.

Інвестиції, які компанія планувала вкласти у виробництво -  700 тис. доларів. Попередня розробка золотої жили була запущена в березні 2013 року. Очікувалося, що видобуток золота на рік складе близько двох тонн. Будівництво комплексу дало б області 250 нових робочих місць, які планували оснастити всім сучасним обладнанням.

Нині село Бобрикове контролюється бандформуваннями "казаків" "ЛНР". Про видобуток золота та інвестиції мешканці можуть забути на довгі роки.

Культура

Дивлячись на те, як "союз письменників ЛНР" на усі лади розхвалює "Новоросію" у віршах, а на свята луганчан розважають забуті російські рокери з георгіївськими стрічками, важко повірити, що ще півтора роки тому Луганськ був зовсім іншим. Музиканти з різних країн розкачували луганські танцполи, провідні громадські діячі та науковці читали лекції та проводили майстер-класи для студентів, тут дивилися кіно простонеба, створювали об'єкти мистецтва з мотлоху минулої епохи, та розмальовували похмурі стіни кумедними графіті. Війна позбавила Луганськ молодого та ініціативного прошарку суспільства, що прагнув на тлі комуністичного минулого виростити свою унікальну культурну ідентичність.  

Інтенсивний етап культурного розвитку Луганська мав початися з участі містян у проекті "Культурна мапа", реалізованого за підтримки Європейського культурного фонду, який увійшов до найважливіших соціальних ініціатив 2013 року в Україні. Яскравий примірник публікації "Мапи" гортали на презентаціях у Києві та Дніпропетровську, європейські культурні діячі вбачали у місті великі перспективи розвитку. "Індустріалізація завершилася, треба робити культуру", - закликало гасло нової соціальної реклами, розклеєної вулицями міста.  

Восени 2013 року на першому Міському Форумі Культури активісти та міська влада Луганська вперше об'єдналися для подальшої співпраці. Але вже у грудні про культуру довелося забути: небайдужі луганчани до останнього відстоювали місто на Євромайдані, а з початком бойових дій вимушені були поїхати з міста. 

Місто-словник

Ідея художника Андрія Достлєва перетворити місто на живий словник зацікавила навіть журнал The Village. До 150-річчя автора найпопулярнішого тлумачного словника Володимира Даля будівлі міста прикрасили табличками зі статтями зі словника.

Перші написи з'явилися на будівлях міста у листопаді 2013 року, і  щоб зацікавити луганчан розвивати проект, художник дозволив ім створювати власні  таблички. З розвитком сепаратизму  проект призупинили, частину табличок позривали "небайдужі" громадяни. Тепер замість збереження культурного минулого окупанти Луганська годують містян саморобною "історією" з присмаком російської пропаганди.

Арт-резиденції

Культурні активісти планували надавати в Луганську арт-резиденції для представників творчих професій з усього світу. У співпраці з провідними світовими культурними фондами та інституціями планувалося запрошувати до міста людей, готових обговорювати  та втілювати нові концепції, пов'язані з модернізацією та деіндустріалізацією колись потужного промислового регіону. 

Якби не окупація, іноземні митці могли б прикрасити Луганськ інсталяціями та архітектурними спорудами, що привернули б не тільки увагу луганчан, а ї зробили б регіон привабливим для туристів та інвесторів.  

Арт-простір "10-й цех"

У приміщенні колишньої швейної фабрики, розташованої у самому центрі міста, у 2013 році почав роботу  сучасний культурний центр "10-й цех". У залі в 1200 кв. м. проводили лекції, семінари, концерти, виставки та інші культурні заходи.

У ньому встигли провести декілька заходів, у тому числі популярну у Луганську виставку сучасного мистецтва "+/-".  Якби не окупація, "10 цех" міг би стати першим в Луганську культурним і мистецьким закладом у популярному стилі лофт.

Індустриальний туризм

Покинуті будівлі заводів та фабрик, яких на Луганщині більше, ніж достатньо, могли б стати об'єктами паломництва туристів з Європи - руїни комуністичної епохи є дуже популярними серед мешканців країн, що не мали радянського досвіду. Ідея швидко набирала популярності та збирала прихильників, у 2013 році розроблялися туристичні маршрути, якими вже планували возити іноземних гостей. Відповідно, поява в Луганську туристів стимулювала б і розквіт суміжних  видів бізнесу - для гостей будувалися б готелі, готувалися б спеціалісти, випускалася б сувенірна продукція.

Фестиваль "32 травня"

Шість років поспіль в ніч на 1 червня у Луганську проходив нічний фестиваль соціального кіно "32 травня" у парку, розташованому навпроти будівлі відомого всім обласного управління СБУ. Подивитися фільми на соціальну тематику простонеба, сидячі на траві у центральному парку, щороку збиралося більше тисячі людей.

Фестиваль став своєрідною візитною карткою Луганського молодіжного ком'юніті, завдяки зусиллям культурних активістів з кожним роком до програми додавалося все більше активностей - концерти, лекції, обговорення, файєр-шоу.

Коли у 2013 році прихильники фестивалю за традицією зібралися подивитися кіно, ніхто не уявляв, що це буде останнє "32 травня" в Луганську. У 2014 році завдяки невтомним луганчанам останній, сьомий кінопоказ пройшов у Кременчузі.