Як в "ЛНР" помирають Ровеньки: Кому повинні дякувати мешканці за відсутність води

Маленькі діти у Ровеньках вже не знають, що вода має текти з кранів, а вдома не повинно бути баклажок. Перспектив вирішення проблеми з водопостачанням немає, Росія грошей на новий водогін не дасть. Місцеві мешканці розуміють, що далі буде тільки гірше. Тим більше, що вода – це не єдина проблема у місті.

Чому в Ровеньках постійно немає питної води

Ровеньки вважаються одним з безводних районів Луганської області. Власних джерел немає, а доставка води у місто довга і непрактична. Загалом радянська система водопостачання на Луганщині не витримувала навантажень вже у 1990-ті, вода була надто дорога. В деяких районах області воду піднімають потужні насоси із глибини 250-300 метрів, для цього витрачається багато енергоресурсів. В пострадянських реаліях мережа потребувала реконструкції. Але після розвалу СРСР було не до того, про реформування водної галузі заговорили тільки в 2000-х.

Вода у Ровеньки потрапляє з Новосвітлівського водозабору, вона долає 63 км, щоб потрапити у резервуари.  Подача води здійснюється з Молодогвардійської насосної станції третього підйому, розташованої в 40 км від міста.  Водогін прокладений в 1991 році в одну нитку, резервних систем немає, тому він є єдиним джерелом централізованого водопостачання Ровеньків. На цій ділянці постійно трапляються пориви, в результаті місто місяцями зневоднене.

Вже мало хто пом'ятає, кому насправді потрібно дякувати за те, що так і не було побудовано альтернативного водогону в Ровеньки. Зараз пропагандисти в "ЛНР" винуватять у всьому Київ, мовляв, це він не давав грошей. Насправді ж Київ і інші міста України тут ні до чого. У відсутності води в Ровеньках (і загалом у поганому водопостачанні на промисловій території Луганщини) винні місцеві луганські "регіонали" і... росіяни, які з 2008 по 2012 рік були концесорами комунального підприємства (КП) "Луганськвода". 

Для того, щоб усе згадати, повернемося у 2004 рік. КП "Лугансквода" завжди належала і керувалася Луганською обласною радою, абсолютна більшість депутатів якої була з Партії регіонів. Саме облрада ухвалювала обласний бюджет і виділяла кошти платників податків на утримання "Луганськводи".  Тодішній депутат облради Сергій Рекіянов писав, як облрада фінансувала підприємство: бюджет області в 2004 році передбачав виділення 4,47 млн грн, а фактично було виділено 1,89 млн грн, тобто 42% від запланованого. У 2005 році з 26,45 млн грн, запланованих облрадою, дійшло до "Луганськводи" лише 2 млн грн. І так було кожного року. "Гроші були, – писав Рекіянов, – але облрада розпоряджалася ними з власного розуміння".

У 2004 році Луганська ОДА розробила та затвердила програму реформування водопровідно-каналізаційного господарства області, загальна вартість становила близько пів мільярда гривень. Але гроші на програму не передбачив у держбюджеті Кабмін Віктора Януковича. У 2007 році справи в "Луганськводи" вже були катастрофічні, збитки підприємства перевищили 70 млн грн, і облрада не вигадала нічого кращого, ніж віддати підприємство з усіма потужностями в концессію росіянам (Концесія – угода про передачу природних багатств, підприємств, інших господарських об'єктів, що належать державі чи територіальній громаді, в тимчасову експлуатацію іншим державам, іноземним фірмам, приватним особам, – ред).

"Росводоканал", щоб взяти "Луганськводу" в концессію щонайменше на 25 років, утворив підприємство з аналогічною назвою, ООО "Луганськвода", і наобіцяв золоті гори – вкласти до 2032 року 756,7 млн грн інвестицій. Із них 500 млн грн – вже у перші 5 років роботи. "Регіонали" разом з росіянами з кожної праски віщали, що населення та промислові підприємства області забезпечать безперебійною подачею води цілодобово, якість питної води буде відповідати "ГОСТу", очищення та скидання стічних вод відповідатиме екологічним нормам, а кількість аварій зменшиться в 1,5 разу. 

Але фактично за 4 роки в обласний водоканал концесіонер вклав трохи більше 100 млн грн, якість води залишилася на низькому рівні, у багатьох містах водопостачання будо по годинах, мережі ніхто не міняв, систему постачання води не реконструював, втрати води як були, так і залишилися великими  – більше 50%. Із скандалом договор з "Росводоканалом" було розірвано. Поки "регіонали" в облраді думали, що робити з "Луганськводою" далі, на Донбас прийшов "русскій мір", який вони радо підтримали. Тепер на водопостачання окупованої Луганщини можна поставити жирний хрест.  

Як живуть у Ровеньках без води: Баклажки, водовозки, черги з відрами

Зараз у Ровеньках окупаційна влада організувала підвоз води з дуже незручним графіком: водовозки приїжджають лише вдень, коли доросле населення на роботі, а старшокласники в школі. Деякі мешканці з початком опалювального сезону забирали воду з систем опалення, через це її комунальники пофарбували у зелений колір.

Воду в місті розвозять тільки чотири автоцистерни, з яких одна їздить у дитячі садки,  а три їздять у житлові райони,  цього вкрай недостатньо для забезпечення усіх мешканців. До того ж, графік приїзду машин постійно змінюється.

Звичайна картина в квартирах ровенчан: баклажки, пляшки і інші ємності, наповнені водою. Воду у Ровеньках економлять, як можуть. Наприклад, моють підлогу водою, якою мили посуд.

Комунальники цілодобово працюють на водогоні, але труба настільки стара, що буквально розсипається. Тільки залатали один порив, як поруч виникає інший.

Влітку мешканці Ровеньків виходили на акцію протесту під будівлю окупаційної адміністрації. Люди кричали і обурювалися, адже води не було більше 10 днів у спеку. На це представники окупаційної адміністрації почали погрожувати: "Якщо так ви будете себе поводити, то я взагалі не поїду цю проблему вирішувати".

В жовтні люди знову виходили на мітинг – тоді води не було місяць.

Зрозуміло, що ці акції протесту нічого не дадуть, бо мешканці звертаються до маріонеток окупаційної влади, які абсолютно нічого в місті не вирішують. До того ж, масових мітингів зібрати не вдається. Люди бояться бойовиків "ЛНР", бояться розправ і підвалів.

Хто керує Ровеньками і як окупаційний мер Щукін потрапив "на підвал"

Навесні 2014 року мешканці Ровеньків теж виходили на мітинг, але не з приводу води, яка і тоді йшла з перебоями. Ровенчани просили, щоб Путін їх врятував від фашистів. І підтримували незаконний "референдум".

Скріншот з відео мітингу за "референдум" у Ровеньках

Фашистів у Ровеньках немає. І води немає теж. Містом тепер керує Андрій Рубанцов, а його попередник Сергій Щукін відсидів на підвалі за те, що хотів привласнити службовий автомобіль. Тихцем його звільнили, арештували і оштрафували на 115 752 рублів. Яка його доля зараз – невідомо. Перший окупаційний мер Ровіеньків Микола Княжев був депутатом міськради від Партії регіонів і секретарем міськради, радо вітав окупантів, а вони залишили його на посаді на довгі роки і дозволили мирно піти. Звичайна така окупаційна влада.

Життя у Ровеньках: Розбиті дороги і тротуари, відсутність транспорту і сміття

Вода – не єдина проблема у Ровеньках, при тому, що це місто за мірками "ЛНР" ще більш-менш благополучне. Тут ще працюють шахти "Ровенькиантрациту", який належав ДТЕК Рината Ахметова. Люди працюють за мізерні зарплати, але все одно намагаються виїхати. Оголошення про роботу на Росії у Ровеньках висять на кожному стовпі.

Місцеві мешканці навіть створили іронічний кліп про місто Ровеньки під акомпанемент пісні "Це місто найкраще на Землі".  У кліпі показали місцеву розруху у вигляді роздовбаних доріг, заростей амброзії до пояса, запущених парків, гір сміття та багато іншого. У кліпі помітно, як занедбані і брудні зупинки завішені оголошеннями про роботу на Росії, також показані закриті магазини.

Дорога на Росію з Ровеньків виглядає так.

Місцеві зазначають, що в такому стані дорога перебуває останні п'ять років. При цьому, в місті дороги ще гірші за цю, при тому, що до війни тут працював асфальтний завод.

З транспортом у Ровеньках теж проблеми: автобуси старі, їздять нерегулярно.

Зі сміттям проблема така сама, як і в інших містах "ЛНР" – його нема кому і нема на чому вивозити.

Тож вода – хай і головніша, життєво важлива, але не єдина проблема окупованого міста. На ладан дихає вся інфраструктура. І єдине, на що доводиться сподіватися тим, хто досі не покинув Ровеньки заради хоч скількись кращого життя, так це те, що остаточний колапс комунікацій станеться якнайпізніше.