Сепаратистський Донбас: політичні угрупування "ЛНР"

У контексті даного дослідження визначимо сутність угрупувань сепаратистів та їх зв'язків на тимчасово окупованих територіях Донбасу.

1. Угруповання "Мир Луганщині"

Сепаратистська організація "Мир Луганщині" є однією з трьох офіційно зареєстрованих "Центральною виборчою комісією т.зв. "ЛНР" в 2014 році для участі у виборах "голови республіки" і "народної ради" сепаратистів, разом з "Луганським економічним союзом" і "Народним союзом". Офіційною датою створення є 6 жовтня 2014 року. За результатами виборів в "ЛНР" кандидат від сепаратистської організації "Мир Луганщині" Ігор Плотницький набрав 63, 04% голосів, сама організація, згідно з інформацією "ЦВК ЛНР", отримала підтримку 69,42% виборців.

Угруповання "Мир Луганщині" на чолі з І. Плотницьким в 2014-2015 роках вело активний процес з відновлення контролю над низкою населених пунктів "ЛНР" в рамках боротьби з непідконтрольними Луганську бандформуваннями. На даний момент поза контролем І.Плотницького майже не залишилось бандгруп незалежних польових командирів т.зв. "ЛНР". Довгий час феномен двоєвладдя спостерігався в м. Стаханов та Первомайськ, але після ліквідації польового командира Павла Дрьомова російським спецслужбами 12 грудня 2015 року, контроль над містами був відновлений. Зачистка бандформування "Бабая", арешт командира "Бендекса", розформування бригади "Привид" фактично завершують процес встановлення контрою групою Плотницького над непідконтрольними Луганську бандформуваннями.

1.1. Програмні завдання

Згідно з офіційною інформацією, основними програмними завданнями сепаратистської організації є наступні: "скликання і якнайшвидше формування трудових колективів навчальних закладів, лікарень та колективів інших об'єктів соціальної інфраструктури; розробка, затвердження, реалізація "республіканських" цільових програм з відновлення об'єктів соціальної інфраструктури і надання адресної допомоги спільно з профільними міністерствами уряду "ЛНР"; налагодження зв'язків з Російською Федерацією та іншими країнами-союзниками для отримання фінансової, гуманітарної та консультативно-методичної допомоги, а також з різного роду міжнародними фондами та великими організаціями з метою надання вищевказаної допомоги; залучення державних і приватних капіталів з метою організації соціального партнерства на основі взаємодії бізнес-структур та органів державної влади; створення спеціального "республіканського фонду" для надання допомоги сім'ям загиблих військовослужбовців "ЛНР", громадянам "республіки", чиї родичі загинули в ході обстрілів населених пунктів "республіки" і чиє майно постраждало в ході боїв та ін.

1.2. Підгрупи

Основними представниками сепаратистського угрупування "Мир Луганщині" є       Ігор Плотницький, Маноліс Пілавов, Світлана Альошина, Владислав Дейнего, Валерій Галінкін, Едуард Джалалов та ін.

У структурі організації "Мир Луганщині" виділимо наступні підгрупи сепаратистів: "Плотницького", "Карякіна-Ципкалова", угруповання "силовиків" ("генпрокурор" Заур Ісмаілов, голова "МДБ" Леонід Пасічник, глава "МВС" Ігор Корнет) та ін. Найбільший вплив на діяльність організації має підгрупа "Плотницького", самого І. Плотницького пов'язують як з фігурою О. Єфремова, так і Н. Королевської. В грудні 2015 – квітні 2016 року фактично була усунена підгрупа Карякіна-Ципкалова, відома також як "стаханівська". Під тиском свої посади залишили О.Карякін, Г.Ципкалов, В.Нікітін, С.Гізай та інші представники "першої хвилі сепаратистів".  

У структурі перерахованих підгруп організації "Мир Луганщині" також існують свої центри впливу, особливо дана картина простежується у складі угрупування "силовиків", що пов'язано з боротьбою між "відомствами" за контроль над контрабандними потоками на територію Росії (або з Росії, або в напрямку до України). З іншого боку боротьба всередині підгрупи "силовиків" ("спецслужб" сепаратистів) ведеться за вплив на внутрішню політику "ЛНР", за право проведення силових операцій. У групі "силовиків" найбільший вплив мають структури "МДБ" і "Генеральної прокуратури", між якими фактично існує дублювання повноважень.

Значну роль у військово-політичному процесі в "ЛНР" відіграють групи впливу т.зв. "ради міністрів ЛНР", де представлені угруповання як представників "Миру Луганщині", так і окремих колишніх членів Партії регіонів або сепаратистів, пов'язаних з фігурою колишнього очільника Луганщини Олександра Єфремова. В уряді сепаратистів перебувать представники "групи Єфремова" - О. Чумаченко ("міністр інфраструктури" ), Є. Мануйлов ("міністр фінансів"), О. Карпак ("державний митний комітет"), С. Малахова ("міністр праці та соціальної політики") та ін.

2. Угруповання "Луганський економічний союз" ("ЛЕС")

"ЛЕС" - сепаратистська організація Луганської області, створена в структурі т.зв. "ЛНР" для участі у виборах "голови республіки" та "народної ради ЛНР". Офіційно організація була створена 7 жовтня 2014 р. в ході проведення установчих зборів підприємцями, бізнесменами і промисловцями Луганська, які перейшли на бік сепаратистів. Представники "ЛЕС" брали активну участь у розробці виборчого законодавства луганських сепаратистів. За підсумками виборів кандидат на пост "голови "ЛНР" за списком даної організації Олег Акімов отримав 15,2%, посівши друге місце. Організація "Луганський економічний союз" отримала за підсумками виборів 22,23% голосів.

2.1. Програмні положення

Згідно з офіційною інформацією, сепаратистська організація виступає за: інтеграцію економіки "ЛНР" в економічний простір Російської Федерації і Митного союзу; розробку, затвердження і реалізацію цільових "республіканських" програм з підтримки та розвитку середнього та малого бізнесу спільно з профільними "міністерствами" та іншими "державними органами"; залучення "державних" і приватних капіталів з метою організації соціального партнерства на основі взаємодії бізнес-структур та органів "державної влади"; роботу із залучення зарубіжних інвестицій в регіон як з боку РФ і країн СНД, так з боку європейських держав і країн-членів ЄС; впровадження інноваційних та енергозберігаючих технологій у промисловість регіону; розвиток внутрішньо "республіканської" промислово-виробничої кооперації; реалізацію та розвиток агропромислового потенціалу "ЛНР"; відновлення і модернізацію вугледобувної сфери тощо.

2.2. Підгрупи

У структурі сепаратистської організації "ЛЕС" можна також виділити кілька підгруп, які представляють інтереси як екс-депутатів Партії регіонів, так і представників великого та середнього бізнесу. Таким чином, можна виділити підгрупи "Зінаїди Найдьон", "Олега Акімова", "Миколи Запорожцева".

"Підгрупа Зінаїди Найдьон" представляє на окупованій території інтереси великого бізнесу і приватних підприємців.

Ядро "підгрупи Олега Акімова" складають представники молодіжного крила Партії регіонів і профспілкових організацій регіону. В дану структуру також входить керівний склад молодіжної бойової організації "Булат", що займається вербуванням і військовою підготовкою школярів і студентів "ЛНР". Серед відомих представників підгрупи також є Денис Мірошниченко, що на даний момент координує молодіжну політику, вербування молоді та школярів до "військо-патріотичних" організацій луганських сепаратистів; сьогодні він займає посаду першого заступника голови "народної ради".

До складу "підгрупи Миколи Запорожцева" входять окремі представники Луганської обласної державної адміністрації. Також члени підгрупи мають відношення до Віктора Тихонова (один з лідерів Партії регіонів на Луганщині), екс-губернатора Луганської області за часів президентської каденції Віктора Януковича - Володимира Пристюка.

3. Угруповання "Луганська гвардія"

"Луганська гвардія" - сепаратистська організація Луганська, яка стояла над витоками формування "Антимайдану" в січні-лютому 2014 року. Перші збори організації відбулися 20 січня 2014 року. Спочатку вона була створена для боротьби з діяльністю активістів Євромайдану в Луганську. До складу організації входили активісти "Прогресивно-соціалістичної партії" (ПСПУ), руху "Концепція громадської безпеки" (прихильники теорії змови, конспірології), радикальних проросійських рухів, Комуністичної партії України, приїжджі громадяни РФ.

Активними членами "Луганської гвардії" на початку її діяльності були:

- уродженець столиці Чехії м. Праги – Лі Ван Чоль (використовує псевдонім "Герман Прокопів"). Народився 6 липня 1993 р. у м. Прага. Проживає за адресою м. Луганськ, кв. Тухачевського 115/127. Був неформальним заступником голови організації. Приймав участь у захопленні будівлі СБУ в Луганську та у застосуванні тортур по відношенню до полонених українців;

- Любов Корсакова. Народилась 19 вересня 1963 року в Целінгоградській області Казахстану. Інформаційний координатор сепаратистської організації.

- Максим Качура. Народився 31 березня  1981 року у м. Луганськ;

- Анастасія Пятерікова. Народилась 9 жовтня 1992 року в м. Червонопартизанськ Луганської області. Тривалий час працювала стрептизеркою в нічних клубах.  

- Олександр Харитонов. Народився 6 липня 1971 р. в м. Луганськ. Очолив організацію "Луганська гвардія". В минулому - секретар луганського обкому партії ПСПУ. Також відомо, що О. Харитонов був депутатом Луганської обласної ради п’ятого скликання, був активним учасником заходів з дискредитації НАТО та ЄС в Україні. Був проголошений першим "народним губернатором" луганських сепаратистів, перебував під слідством СБУ, після чого був виміняний на військовополонених ВСУ.

Офіційно організація була зареєстрована 3 лютого 2014 року. У керівництво "Луганської гвардії" увійшли також Л. Корсакова, А. Пятерікова, О. Бахмутський, Г. Прокопів, М. Качура та ін. На першому етапі діяльності фінансування організації "Луганська гвардія" здійснював заступник Луганського міського голови Олександр Ткаченко (14.02.1964 р.н.).

У лютому 2014 року члени організації створили "наметове містечко" біля Луганської обласної державної адміністрації. Брали участь у провокаціях проти представників Євромайдану. Організація також отримала інформаційну та організаційну підтримку від представників Партії регіонів - О. Єфремова, В. Пристюка, С. Кравченка. Активісти "Луганської гвардії" у березні-квітня 2014 р. почали захоплення адміністративних будівель м. Луганська: СБУ, міліції, прокуратури, Луганської облдержадміністрації та ін. У березні-квітня 2014 р. осередки організації були створені в Алчевську, Стаханові, Первомайську, Лисичанську, Ровеньках і Лутугине. З частини активу організації "Луганська гвардія" були сформовані "загони самооборони" сепаратистів, незаконне збройне формування "Луганська добровольча бригада ім. генерала А. Денікіна" та інші. Частина активу "Луганської гвардії" спільно з бойовиками терористичної організації "Армія південного сходу" створили основу для формування незаконних збройних формувань "ЛНР", перетворені в жовтні 2014 р. на т.зв. "народну міліцію".

3.1. Підгрупи

Структурально сепаратистську організацію у 2014 році можна було розділити на кілька підгруп: "члени ПСПУ", "активісти "Концепції громадської безпеки" (рос. – "КОБ"), "радикально-екстремістське крило".

Підгрупу Прогресивно-соціалістичної партії України представляли лідери організації О. Харитонов, Л. Корсакова, А. Пятерікова, Т. Авілова. Дане крило організації стояло у витоків створення "Луганській гвардії", брало активну участь в організації сепаратистських і антиконституційних дій на території Луганська навесні-влітку 2014 р., входило до складу 1-го скликання "парламенту ЛНР".

Підгрупа "активістів КОБ" очолювалася одним з лідерів луганського руху "Концепція громадської безпеки" Олександром Бахмутським, яка поєднувала у своїй структурі прихильників неосталінізму, конспірологічних груп, язичників-рідновірів та проросійських "інтелектуалів". Підгрупа займалась активною інформаційною компанією "ЛНР" з дискредитації України і країн ЄС, мала зв’язки з російськими ЗМІ та політтехнологом Миколою Старіковим. Фактично було найпродуктивнішим крилом сепаратистської організації.

"Радикально-екстремістське крило" організації було представлено членами екстремістських православних і проросійських рухів, козацьких організацій. До цієї підгрупи входили Г. Прокопів (Лі Ван Чоль), Т. Гончаров, Д. Гончаров, В. Воробйов та ін. На даний момент "радикально-екстремістська підгрупа" в "Луганській гвардії" не здійснює значного впливу на розвиток організації, фактично вона задіяна в інших проросійських сепаратистських проектах ("Ізборський клуб Новоросії", участь у козацьких бандформуваннях, організації гуманітарної допомоги з Росії, пропаганді т.зв. "православних цінностей" тощо).

3.4. Конфлікт

У серпні 2015 році організація "Луганська гвардія" фактично розпадається на два крила: групи Анастасії Пятерікової та Олександра Харитонова, які почали процес дискредитації один одного в інформаційному просторі. При цьому А.Пятерікова, за інформацією Л.Корсакової, має підтримку від російських журналістів, представників екстремістської російської організації "Народний Собор" (воронезький філіал на чолі з Євгеном Мазепіним) та вірогідно має контакти зі співробітниками Управління ФСБ в Воронезькій області РФ. Фактично група Пятерікової виконує роль "кишенькової опозиції" на місцевих виборах "ЛНР" на противагу радикалам, прихильникам так званої "Новоросії". На противагу А. Пятеріковій підгрупа О. Харитинова створила своє крило організації - "Народне об’єднання Луганська гвардія" (https://vk.com/luganskaya_gvardia). В конфлікті між підгрупами перевагу тримає крило А. Пятерікової (https://vk.com/luguard).  

4. Угруповання "Комуністи Луганщини"

"Комуністи Луганщини" - сепаратистська організація, що виникла на базі Луганського осередку КПУ, представники якої в 2014 р. перейшли на бік сепаратистів. Офіційно створена в жовтні 2014 року для участі у виборах до "народної рада ЛНР". Організації було відмовлено в реєстрації "Центрвиборчкомом ЛНР" у жовтні 2014 р. Причина відмови полягає в тривалому конфлікті між членами КПУ і Партії регіонів в ході виборчих кампаній попередніх років. У рамках аналізу електоральної географії, Комуністична партія мала найбільший рейтинг саме в Луганській області.

2.1. Специфіка діяльності

Дана структура брала активну участь в сепаратистських акціях навесні 2014 року. Один з лідерів угруповання Юрій Хохлов був серед організаторів сепаратистських акцій, у тому числі і по захопленню будівлі Управління СБУ в Луганську 6 квітня 2014 року. Створення організації "Комуністи Луганщини" в червні 2014 року анонсував керівник фракції КПУ в Луганській облраді Олександр Андріянов. "Компартія ЛНР" повинна була стати однією з політичних сил "ЛНР". Лідером організації став Юрій Синенко, колишній 1-й секретар Кам'янобродського райкому КПУ. Серед керівників була помітна також фігура Неллі Задіраки, колишнього 1-го секретаря Рубіжанського міськкому КПУ, в даний момент - депутат "народної ради ЛНР".

Восени 2014 р. в організації відбувається розкол, після якого Н. Задірака і О. Андріянов переходять до складу організації "Мир Луганщини". "Комуністи Луганщини" перейшли в опозицію до групи І. Плотницького, періодично критикували його діяльність. Члени організації звинуватили керівництво "ЛНР" в чиненні на них тиску та застосування репресивних методів боротьби. Сепаратистська організація опублікували відкрите звернення до Генерального секретаря Всесвітньої федерації профспілок Георгіоса Маврікоса, в якому висловила своє обурення підтримкою федерацією керівництва "ЛНР". Також до вказаного угрупування можна віднести Валентину Бузанову, Анатолія Аулова, Василя Іл’їнова, Павла Корчагіна, Валентина Попова, Максима Чаленка, Ганну Печенівську, Олега Попова, Ігоря Гуменюка, Ігоря Рупіна, Миколу Стрельцова, Анатолія Толстопятова, Олександра Філіпського, Дмитра Хорошилова та інших.

Представники цієї сепаратистської організації розпочали конфлікт як з КПУ, так і з КПРФ через те, що не бажали ставати філіалом російських комуністів та повністю підпорядкуватися представникам Геннадія Зюганова на тимчасово окупованій території Луганщини.

22 серпня 2015 року під час засідання організації "Комуністи Луганщини", "Комуністичного фронту Луганщини" та інших маргінальних лівих рухів було утворено нову структуру – "Союз комуністів Луганщини" (https://vk.com/souzkl). Головою ЦК СКЛ був обраний Микола Стрельцов, секретарем – Юрій Синенко, другим секретарем – Валентин Попов. Заступником голови організації було обрано Анатолія Толстопятова. Також в серпні 2015 року відбувся конфлікт луганських комуністів з представниками КПРФ. Пізніше лідером організації став Ігор Гуменюк, в минулому – член партій "Батьківщина" та "Фронт змін".

12 березня 2016 р. з ініціативи більшості міськкомів і райкомів КПУ, громадських організацій "Союзу комуністів Луганщини", "народного руху за відновлення Донбасу", "Спадщини" в Луганську відбувся 1-й установчий з'їзд "Комуністичної партії ЛНР". У роботі З'їзду взяли участь понад 100 делегатів. В якості гостей на з'їзд прибули: керівник представництва СКП-КПРС в "ЛНР" і "ДНР" Сергій Прокопенко, перший секретар ЦК "Компартії ДНР" Борис Литвинов і 2-й секретар ЦК "Компартії ДНР" Микола Журавльов. З доповіддю про створення "КПЛНР" виступив лідер "Союзу комуністів Луганщини" Ігор Гуменюк, який відзначив велику роль цієї організації в формуванні партії. Надалі СКЛ, виконавши первинне завдання з об'єднання партійних структур, продовжило роботу з консолідації лівих сепаратистських сил Луганщини, а "КПЛНР" стало його активним політичним ядром і рушійною силою. Основу партії склали колишні місцеві осередки Луганської обласної організації Компартії України.

До "КПЛНР" також приєднались:

- колишній керівник фракції КПУ в Луганській облраді Олександр Андріянов (раніше вийшов з лав комуністів), засудивши "зраду" колишньої верхівки Луганського обкому КПУ, яка не підтримала бойовиків і сепаратистів, а також розвалила обласну парторганізацію.

- колишній 1-й секретар Луганського обкому КПУ (1995-2003 рр.) Володимир Земляков, що має активні зв’язки з Геннадієм Зюгановим, Володимиром Кашиним і Казбеком Тайсаєвим;

- секретар з ідеології Брянківського міськкому КПУ Валентина Бузанова;

- заступник голови молодіжної "військово-патріотичної організації "Спадщина" Павло Подройко;

- секретарі ЦК СКЛ Олег і Валентин Попови;

Учасники з'їзду одностайно засудили "зрадництво" колишнього першого секретаря Луганського обкому КПУ Спірідона Кілінкарова, якого назвали псевдоопозиціонером і прихильником так званої "київської хунти".  З'їзд обрав керівні органи "КПЛНР". Першим секретарем ЦК КПЛНР одноголосно обрано лідера "Союзу комуністів Луганщини" Ігоря Гуменюка, секретарями ЦК - Валентина Попова і Олега Попова, головою Центральної контрольно-ревізійної Комісії Вадима Лісіцина.

5. Угрупування "народна міліція"

При цьому варто виділити як окрему групу в "ЛНР" т.зв. "народну міліцію", як спадкоємицю терористичний організації "Армія південного сходу", що була створена в квітні 2014 року після захоплення будівлі Управління СБУ в Луганській області. Керівник "народної міліції" - російський офіцер, генерал-майор Євген Нікіфоров. "Народна міліція" включає ряд незаконних збройних формувань луганських сепаратистів, польові командири яких увійшли до складу "Корпусу народної міліції". Мова йде про бандформування "Лєший", окремих представників Групи швидкого реагування "Бетмен", батальйон "Зоря", бригаду "Привид", батальйон "Август" та ін. Пізніше бандформування були включені до складу створеного за участі російських силовиків "Другого армійського корпусу ЛНР". Керівництво "народною міліцією Другого армійського корпусу ЛНР" здійснює Центр територіальних військ Південного військового округу Збройних сил РФ.

Серед найбільш відомих фігур, що представляють дану структуру (яка фактично є автономним формуванням), ж С. Іванов, І. Ященко, О. Павлов, С. Грачов, А. Марочко та ін. Серед російських офіцерів, що виконують функції в керівному складі "народної міліції" слід визначити наступних:

- Олександр Бушуєв – полковник ЗС РФ, командир "7 окремої мотострілецької бригади" (м. Дебальцеве) "2 армійського корпусу";

- Петро Болгарєв - командир "4 окремої мотострілецької бригади" (м. Алчевськ), полковник ЗС РФ;

- Андрій Рузинський - командир "2 окремої мотострілецької бригади" (м. Луганськ), полковник ЗС РФ;

- Олександр Кірієнков - заступник командира по роботі з особовим складом "7 омсбр", полковник ЗС РФ;

- Сергій Тіхонов - начальник служби ракетно-артилерійського озброєння "7 омсбр", майор ЗС РФ;

- командир "2 МСБ 4 окремої механізованої бригади" позивний "Аймак";

- начальник автомобільної служби, майор ЗС РФ Ільяс Кунаккужін;

- заступник начальника автомобільної служби, майор ЗС РФ Сергій Шутов;

- старший офіцер автомобільної служби капітан Микола Путілов;

- командир "16-го батальйону територіальної оборони" - майор ЗС РФ Олексій Кірчігін;

- начальника відділу кадрів "2 АК ЛНР", підполковник ЗС РФ Самвел Степанян та інші.

Політичне крило керівництва "ЛНР" фактично усунене від контролю над діяльністю "2 АК ЛНР". Функції з управління та контролю над "народною міліцією" здійснюють представники Збройних сил Російської Федерації, ФСБ та ГРУ ГШ ВС РФ. При цьому представники "2 АК ЛНР" можуть втручатись у політичні процеси в залежності від позиції російських кураторів. Прикладом цього є призначення на посаду "прем’єр-міністра" луганських сепаратистів Сергій Козлова після примусової відставки Генадія Ципкалова.

Коментар

Існування політичних угрупувань в "ЛНР" не відображує типовий приклад політичного процесу. Він можливий лише в цивілізованих країнах, а Донбас залишається тимчасово окупованою територією України та має окремі риси квазідержавного утворення з елементами військової диктатури. Політичні процеси в "ЛНР" є результатом діяльності російських "кураторів" в Луганській області для демонстрації внутрішньоросійській та українській аудиторіям формування прототипу "незалежних" державних утворень та демонстрацією сили перед країнами Заходу. Насправді сепаратистські утворення не можуть існувати без матеріальної та військової допомоги з РФ, а елементи квазідержавності повністю тримаються на безпосередній активній діяльності кремлівських радників та "кураторів".

Боротьба між політичними групами "ЛНР" також не може бути відображенням наявності політичного процесу чи самостійної внутрішньої політики в донбаських сепаратистських утвореннях. Наведені групи є умовними та існують лише за умови наявності відповідних контактів в Москві та заступництва російських спецслужб або Адміністрації президента РФ.

При цьому суттєво зростає вплив лівого спектру політичних угрупувань луганських сепаратистів. Спостерігається намагання Кремля розіграти "ліву" політичну карту на майбутніх виборах у "ЛДНР" з поступовим включенням ліворадикальної риторики в політичний порядок денний на підконтрольній Києві території.

Таким чином, наведена в даному матеріалі умовна структура політичних угрупувань в "ЛНР" відображує не політичну конфігурацію та боротьбу "еліт" в Луганську, а конфлікти інтересів різних кремлівських груп в самій Москві, представники яких і здійснюють контроль над сепаратистськими формуваннями. Фактично мова йде про боротьбу двох потужних кремлівських груп – "силовиків" та Владислава Суркова, з періодичним намаганням інших угрупувань (КПРФ, неофашисти та ін.) створити свої центри впливу в Луганську та Донецьку.