Коли Україна нарешті порахує своїх полонених

Українські спікери, які мають відношення до переговорного процесу щодо звільнення полонених, якщо починають говорити, то відслідкувати логіку їх повідомлень, зрозуміти, де правдивість, просто неможливо. А коли і справді потрібно пояснити, взагалі мовчать.

Епопея нестиковок та незрозумілостей після сенсаційної заяви військового експерта Романа Світана про те, що з 140 українських полонених, яких влада подає на обмін, живі тільки 30, триває. 

24 лютого  Службі безпеки України повідомили, що ведеться підготовка до обміну полоненими у форматі "25 на 50". Як виявилося, йшлося про переговори щодо цього з "ДНР". Того ж дня представники України та "ЛНР" на зустрічі Тристоронньої контактної групи щодо Донбасу в Мінську домовилися про обмін 12 полоненими 26 лютого на мосту у місті Щастя: вісьмох осіб планувала звільнити влада України і чотирьох –  "ЛНР". Про цифру 25 на 50 усі забули, чи домовилися - невідомо.

У день Х стало відомо, що з полону "ЛНР" звільнили лише трьох українців. Четвертою так і не звільненою була, як потім стало зрозуміло, луганська журналістка Марія Варфоломєєва, яка вже більше року не бачила волі.

Колеги Марії та правозахисники повідомляли, що дівчину вже привезли на обмін, але в останній момент щось пішло не так. Її залишили в "ЛНР". Колишній боєць "Айдару", правозахисник Юрій Асєєв погрожує оприлюднити призвище українського чиновника, через якого знесилена дівчина так і залишилася бранкою.

"Коли отримаю ПІБ того українського чиновника, через якого Маша залишилася ще на тиждень в підвалі МГБЛНР - тримайте мене хлопці, а то буде рецидив. ....Вважаю, що дії українських чиновників, які спричинили зрив домовленостей щодо звільнення українців з полону, підлягають точної кваліфікації згідно із Кримінальним кодексом з усіма подальшими висновками", - написав Асєєв.

Українська сторона щодо цього мовчить. Проте говорить "ЛНР", але прізвищ також не називає. Тамтешні спікери кажуть, що Україною "був порушений списковий склад", і обмін відбувався за формулою "3 на 6", а не "4 на 8", як було домовлено у Мінську.

При цьому окупанти підкреслили, що "ці зміни внесла українська сторона, причому в останній момент". Наші усілякі "Рубани та Тандити" знову мовчать, але кажуть про інше, до того ж врізнобій. Наприклад, уповноважений Президента з мирного врегулювання ситуації в Донецькій і Луганській областях Ірина Геращенко того ж 26 лютого заявила, що на території "ЛНР" і "ДНР" залишається 131 чоловік в полоні.

Так званий "заступник голови ЛНР", представник бойовиків на переговорах тристоронньої контактної групи по Донбасу Владислав Дейнего у цей же день сказав, що в полоні у угруповань "ЛНР" та "ДНР" утримуються лише 20 українців.

29 лютого сплив керівник центру визволення полонених "Офіцерський корпус" Володимир Рубан, який заперечив цифру 131. 

"За моєю версією, на сьогодні, донецька і луганська сторона готові нам віддати 20-25 чоловік військовополонених. Ні в якому разі не 130. Ми про неї попереджали, я особисто і інші переговорники, СБУ і чиновники викручуються. Послухайте, як вони пояснюють ці 130, 140, 150 людина: це разом з росіянами, разом з Савченко, Сенцовим і з тими, і з зниклими. "ДНР" подало до 2 тис. прізвищ, список на звільнення, наші подали 140, але "ДНР" може надати тільки 20-25 осіб. Нами грають і цими цифрами 130 грають. Вони будуть набагато менше", - заявив Рубан.

Кого записують у полонені, чи дійсно і Савченко і Сенцова, які ані в "ЛНР" ані в "ДНР" не утримуються, офіційні представники не пояснюють, (лише Тандит про російських заручників обмомився - ред.), що дає змогу неофіційним, роздвавати будь-які коментарі. До них же підключаються усіляки балакучі голови з "ЛНР" та "ДНР" і картина взагалі стає незрозумілою.

За даними СБУ понад 3 тисячі українських заручників були звільнені з полону в окупованому Донбасі з початку проведення антитерористичної операції. Точна цифра - 3010. Само собою, родинам та друзям звільнених з полону байдуже, хто саме їх визволенням займався, чи то Геращенко, чи то Рубан. Але така неодностайність у інформуванні суспільства щодо українських полонених схожа на жонглювання цифрами та уведенням в оману. 

Країні потрібна єдина база полонених та єдина стратегія щодо інформування суспільства, оперативне реагування на усі незрозумілі та темні моменти, як зі зривом звільнення Марії Варфоломєєвої. А поки що тема звільнення людей стала політикою, а політика, як відомо - брудна справа...