Хто такий "в.о. глави ЛНР" Пасічник, який з'їв Плотницького

Леонід Пасічник був головним негласним конкурентом тепер вже колишнього місцевого ватажка Ігоря Плотницького, з котрим перебував у перманентному і жорсткому конфлікті передусім навколо контролю над контрабандними потоками вугілля, паливно-мастильних матеріалів, продовольства та ліків. Паралельно убезпечив себе тим, що ревно виконує будь-які накази Луб'янки, які передає йому формальний підлеглий, "керівник відділу контррозвідки МГБ ЛНР" Володимир Пайо (останній насправді є високопоставленим офіцером ФСБ РФ та приставлений російською спецслужбою до центрового луганського "гебіста" в якості своєрідного "смотрящєго").

Маючи у своєму розпорядженні не лише підрозділи "контрозвідки" або "із захисту конституційного ладу та боротьби з тероризмом", але й "прикордонну службу", 47-річний Пасічник із задачею власного збагачення цілком справляється. Бо має повноваження слідкувати за переміщенням будь-кого і будь-чого територією ОРЛО та кожного найвищого представника окупаційної адміністрації, в разі чого звинуватити "у зв'язках з київською хунтою" чи-то "в організації державного перевороту", через що багато топових колаборантів уже поплатилися не лише теплими кріслами із подальшим потраплянням "на підвал" (як, наприклад, це було у випадку арешту у жовтні 2015-го подільника Плотницького, колишнього "міністра палива, енергетики та вугільної промисловості ЛНР" Дмитра Ляміна), а і власним життям (найбільш показовий приклад – раптова смерть у вересні 2016-го в одній із луганських лікарень коханки Плотницького і "міністра охорони здоров'я" Лариси Айрапетян). У крайньому випадку завжди можна організувати вбивство своїх внутрішніх ворогів, списавши злочин на "дії українських ДРГ". Щоправда, і на "главу МГБ ЛНР", і на представників його найближчого оточення також здійснювалися замахи, ймовірно, на замовлення того ж Плотницького. Тож нова синекура для Плотницького у вигляді "представника ЛНР у Мінську" - більш ніж найкраще, що взагалі могло бути з цим відставником "за станом здоров'я, що погіршилося внаслідок численних бойових поранень та контузії".

Кістяк поплічників Пасічника складають екс-співробітники луганського СБУ, що, як і їхній шеф, під час захоплення цього облуправління російськими диверсантами у квітні 2014 р. одразу перейшли на бік ворога. До війни нинішній "міністр держбезпеки" та відсьогодні "в. о. глави ЛНР" працював начальником підрозділу по боротьбі з контрабандою головного відділу "К" управління СБУ в Луганській області, прославившись затриманням у 2006 р. великої партії контрабанди на КПП "Ізварине", за що навіть отримав з рук тодішнього президента Віктора Ющенка "за проявлену принциповість і професіоналізм при проведенні операції" медаль "За військову службу в Україні". Скоріш за все, Пасічника як випускника Донецького вищого військово-політичного училища інженерних військ і військ зв'язку ФСБ завербувало ще давно, а акція із затриманням великої партії контрабанди була організована російською спецслужбою для прикриття та кадрового просування агента в структурі луганського СБУ.