Біг з перешкодами: Як жителі "ЛНР" долають лінію розмежування

Луганчани не припиняють скаржитися на черги біля пропускного пункту. Очікувати доводиться до п'яти годин. Черга з "ЛНР" в українську Станицю - у середньому півтисячі людей щодня, перед святами у три рази більше - рухається повільно, зручностей на території як не було, так і немає. Якщо потрапити в Станицю після 14.30, то автобусів вже немає - роз'їзжаються до обіду, доводиться винаймати таксі і "влетіти" на 500 грн - це тільки до Старобільська, а якщо треба далі, то треба додати пару-трійку сотен. Відстань на яку раніше люди витрачали 1-2 години, нині мешканці долають за 1,5 доби, роблячи величезний гак, щоб офіційно перетнути лінію розмежування при наявності перепусток.

До тогож, піший перехід періодично закривається завдяки "братньому" обстрілу з боку "ЛНР". А ще цього тижня на КПП внаслідок сильної спеки або халатності людей почалася пожежа, в результаті якої сталася низка вибухів мін і боєприпасів, що не розірвалися під час бойових дій. Прикордонники вимушені були призупинили пропуск осіб та провели евакуацію і рух через пункт пропуску за добу був відновлений. Наразі знову спостерігаємо неспокійну ситуацію саме у Станиці Луганській, де ворог діє особливо агресивно та направлено б'є поблизу пункту (мабуть є вказівка ватажків гатити, щоб змусити українську сторону закрити КПВВ), українським військам дозволили одразу ж відкривати вогонь у відповідь.

Існує ще контрольний пункт в'їзду-виїзду "Золоте" на захід від Луганська, який залишається закритим. Обласна влада обіцяла відкрити автомобільний пункт пропуску ще до середини лютого, будівництво пункту сильно затягнулося внаслідок бойових дій поблизу. 31 березня відбулося його довгоочікуване відкриття. Але у той же день Георгій Тука (губернатор Луганщини того часу) вимушений був закрити щойно відкритий пункт пропуску в Золотому. "Щоб не наражати людей на небезпеку, прийнято рішення про тимчасове закриття КПВВ в Золотому", - пояснив Тука.

У ОБСЄ вважають, що відкриття контрольного пункту "Золоте" на Луганщині має політичний характер, аніж практичний. Як побіцяв нинішній голова Луганської ВЦА Юрій Гарбуз, він має велике бажання відкрити пункт пропуску "Золоте" протягом одного-двох місяців. Цей КПВВ розташований на дорожньому коридорі Стаханов - Золоте - Гірське - Лисичанськ у напрямку Луганська на відстані близько 2 км від лінії розмежування. Його побудовано за сучасною технологією, ця велика автострада на 6 смуг руху (по три на виїзд і в'їзд, з можливістю для реверсного руху) могла б суттево полегшити багатьом людям перетин лінії розмежування. Пропускна здатність зможе скласти близько 5 тис. осіб і 1,5 тис. автомобілів на добу. Також є мрії запустити автобусні сполучення Золоте-Попасна, Золоте-Лисичанськ-Сєвєродонецьк-Старобільськ-Сватове.

Є і більш "комфортний" спосіб для жителів підконтрольних "ЛНР": Алчевська, Брянки, Стаханова, Первомайська та Кіровська перетнути лінію розмежування в обхід всіх блокпостів на приватному автомобілі. Не секрет, що існують нелегальні або напівлегальні пункти пропуску, які діють в обидві боки, де за певну плату можна потрапити в Україну та назад, автошляхом це невеликі дороги та грунтовки по суходолу, а також на човнах через Сіверський Донець. За інформацією бійців батальйону "Луганськ-1", на такому перетині роблять гроші нелегали-перевізники. У певних пунктах є "диспетчери", які регулюють пасажиропотік. Однак, як відзначають бійці піших ходоків все ж більше. Характерно, що суцільний піший потік йде вранці на територію підконтрольну Україні за продуктами, промисловими товарами та ліками, за оформленням всіляких довідок для соціальних виплат. Після обіду і до кінця дня цей потік повертається на територію підконтрольну бойовикам. Ще існують інтернет-пропозиції перетнути машиною через ресурс бла-бла-кар, Наприклад, по маршруту Стаханов - Сєвєродонецьк некий водій Максим два рази на тиждень возить до трьох пасажирів на своєму "Опелі" по 592 руб з кожного. Судячи з оголошень в інтернеті, драйвери з окупації завдяки цьому виживають, їздячи туди сюди. Скільки водій витрачає на такий міні-бізнес (щоб його пропускали з обидвох боків плюс бензин) не відомо.

Мешканці Донбасу, що перетинають "пости" на своїх двоїх на свій страх та ризик їдуть протоптаними стежками крізь заміновані території. Така собі "русская рулетка". За словами жителів Золотого, кількість людей, які перевіряють вдачу при нелегальному перетині лінії розмежування не знижується, а зростає. Кажуть, що страшно йти по мінах, але виходу немає. У багатьох немає можливості оформити електронний пропуск для офіційного пункт у Станиці, тому як для сільського населення особливо пенсионерів інтернет недосяжний як виліт у космос.

Про те, хто і як конторолює ці шляхи перетину вже інше питання, хто це має вирішувати, чи краще не вирішувати, щоб відтягнути повний гуманітарний колапс окупації. Відомо тільки, що такий перетин вигідний усім сторонам конфлікту, а особливо мешканцям окупованої Луганщини, які навіть при оплаті певних послуг в обидва боки перетину, все одне економлять, коли скуповуть продукти та ліки на український території.