Сьома річниця обстрілу Краматорська: Яким має бути пам'ятник жертвам російських ракет "Смерч"

Близько 12 години 10 лютого 2015 року по Краматорську з боку окупованої Горлівки було завдано удар щонайменше 32 ракетами РСЗВ "Смерч". З них 18 розірвалися на території військового летовища, де в той час було розташовано штаб Антитерористичної операції, а ще 14 влучили у житлові масиви міста.  Кадри, як біля багатоповерхівок Краматорська стирчать з землі величезні хтостовики ракет, облетіли весь світ.

Пам'ятний знак у Краматорську "Скільки ще українців має загинути?" 

Задум вшанувати пам'ять загиблих у результаті обстрілу в громадських діячів міста з'явився практично одразу. Вже за рік після обстрілу у сквері в центрі міста було відкрито закладний камінь на місті майбутньої каплички. В той час Краматорськ активно співпрацював з ковалями з усієї України і мріяв про свій власний фестиваль ковальського мистецтва, під час якого майстри з усієї України і мали виготовити цю капличку. Втім, з фестивалем не склалося, відповідно, і кована капличка не з'явилася.

Йшов час, обстріл ставав історією, у міської влади з'являлися важливіші завдання, і про обіцянку встановити капличку всі почали забувати. В чергову річницю обстрілу проводили традиційний жалобний мітинг біля каменя, на місці якого мав бути пам'ятник чи капличка. Відсутність пам'ятного знаку намагалися скрасити флешмобами на кштал встановлення пластикових червоних маків на місцях загибелі городян під час обстрілу. 

У 2018 році відсутність пам'ятника загиблим городянам стала неприйнятною. Одразу кілька громадських організацій, що опікуються протидією російської агресії, захистом прав переселенців та забезпеченням прозорості влади, вирішили спільними зусиллями встановити артоб'єкт. Він мав знов привернути увагу суспільства до мирних жертв війни Росії проти України. Для цього на одній з центральних вулиць Краматорська та тому місці, де впала одна з ракет, було встановлено скляний куб, що символізував звичайне життя, яке дуже швидко може зруйнувати війна. У куб помістили макет ракети "Смерч", ніби вона в нього влучила. На кубі вигравірували імена загиблих, а також запитання "Скільки ще українців має загинути?" Оскільки об'єкт був розташований у дуже жвавому місці, він дуже швидко став головною пам'яткою трагічних подій лютого 2015 року. 

Проте конструкція кубу з часом почала руйнуватися – вплинула зміна температур, опади. Ініціатори встановлення артоб'єкту кілька разів ремонтували його власним коштом, а потім намагалися передати пам'ятку на баланс міста. Проте влада Краматорська приймати подарунок не квапилася. Врешті-решт, у грудні 2019 року арт-об'єкт перенесли на територію військової частини А2120. Там його привели до ладу, і кожен рік 10 лютого влада там проводила покладання квітів, офіційні траурні заходи, потрапили на які звичайні городяни не мали змоги, бо військова частина – закритий об'єкт.

Судячи з анонсів на сайті Краматорської міської ради, так само буде і цього року. Крім того, що вшанування пам'яті відбудеться подалі від очей пересічних городян, так ще й міська влада обстріл міста російськими окупаційними військами обережно назвала якимись "трагічними подіями".

Хто гальмує встановлення меморіалу жертвам обстрілу Краматорська

Вже кілька років все, що відбувається навколо цієї теми, більше схоже на знущання над пам'яттю загиблих краматорчан.

На початку 2021 року нове керівництво Краматорська вирішило форсувати встановлення монументу. Втім, замість звернення до професійних художників, скульпторів чи дизайнерів, влада вирішила заощадити та погратися в гру "послухаємо побажання народу" та оголосила загальноміський збір пропозицій щодо вигляду пам'ятника.

Активні городяни напридумували монумент. Він спочатку виглядав так: півсфера на гранітних колонах на якій сидить голуб, а під нею встановлено дзвін. 

Від каплички відмовилися під час громадських обговорень, бо цей об'єкт має релігійних зміст, що може викликати зайві суперечки у суспільстві. На цих же обговореннях варіант с голубом та сферою був взятий за основу, його вирішили доопрацювати та знов винести на обговорення. 

Влада замовила проект цього пам'ятника на основі початкової концепції. Проте, під час проектування до монументу додали гранітні вазони, сфери, арки та дзвони, в центрі якого сторчить щось схоже на залишок ракети. Ця геометрична конструкція більше схожа на дуже дорогий надгробок кримінального авторитета, ніж на монумент пам'яті городянам, загиблим під час обстрілу.

Ще раз виносити на обговорення цю страшенну красу влада не наважилася, а просто замовила будівництво монументу вартістю майже 700 тис. гривень. Лише коли на місті встановлення вирили котлован, у соціальних мережах і ЗМІ піднявся галас, після якого міський голова Олександр Гончаренко скасував тендер та пообіцяв розробити та встановити щось дійсно гідне.

Втім, замість звернення до професіоналів, влада знову наступила на старі граблі: почала зібирати пропозиції городян. Звісно, результат був той самий – провальний. Хоча цього разу варіантів монументу надіслали більше, проте всі вони оберталися навколо звичної тематики провінційного цвинтаря – граніт, хрести, голуби, ракети та фігури, сповнені страждань. 

Варіанти монументу жертвам обстрілу Краматорська: Чому пропонують похоронні мотиви

Напередодні сьомої річниці обстрілу, 8 лютого, у Краматорському виконкомі відбулася презентація та обговорення нової порції проектів монументу. Авторами концепцій є як відомі у місті художники чи дизайнери, так і пересічні городяни. На панування похоронних мотивів та пряме відтворення снарядів у проєктах звернули увагу навіть учасники обговорення.

Хтось проявив фантазію і "допрацював" ідею "стіни жалоби" в Бабиному Яру: замість кришталя стирчать руки.

 

За великим рахунком, певна концепція, яка викликала потрібні емоції і змусилася замислитися, була лише у двох пропозиціях.

Автор першого ескізу пропонував встановити горизонтально чи під нахилом плиту зі слідами вибуху снаряду, який одночасно є центром циферблату. А жертв обстрілу мали символізувати 17 слідів від взуття росташовані в напрямку вибуху. 

Автор ще однієї концепції запропонував встановити прямокутний блок з полірованої сталі зі слідами від осколків (їх кількість має співпадати з кількістю загиблих). На цій гладкій поверхні будуть відбиватися сілуети всіх, хто підходить до монументу. Таким чином автор хоче показати, що жертвами обстрілу є не лише вбиті та поранені, а й всі мешканці міста.

Цікаво, що після презентації та обговорення кожного с проектів в залі повисла німа пауза – всі намагалися зрозуміти, а що буде далі? Ситуацію спробував виправити керівник міського управління з гуманітарних питань Андрій Гореславець, який пообіцяв, що всі пропозиції, втім, не зрозуміло які саме, будуть враховані, а місто продовжує подальшу роботу з підготовки проекту монументу.

Громадськість попросила, щоб ця робота хоч колись закінчилася, і монумент таки з'явився у Краматорську. Але надій на це не надто багато, бо крім зовнішнього вигляду пам'ятника, предметом дискусій стало ще й місце його встановлення, яке до цього не викликало жодних заперечень. 

Взагалі, це обговорення в чергове довело, що одночасно зробити і щось сучасне і цікаве і те, що подобається городянам – просто нереальне завдання. Справа в тому, що для більшості людей пам'ять, особливо про трагічні події,  асоціюється виключно зі скорботою. Крім того, в суспільстві є де які загальноприйнятні асоціації: голуб символізує мир, дзвони – пам'ять, свіча – скорботу. Тож з такими поверхневими асоціаціями людям важно сприйняти альтернативу, і в цьому немає нічого дивного. 

Меморіали жертвам терактів і трагічних подій у світі, які перехоплюють подих 

Тим часом набула популярності тенденція, коли для розуміння сенсу та змісту монумента трагічній події, необхідно ввімкнути фантазію. Витвори мистецтва мають не лише нагадати про певні трагічні події, а викликати значно більш складні емоції, через гру асоціацій. 

Чи не найбільш філософським сучасним пам'ятником трагедічним подіям, безумовно, є меморіал жертвам теракту 11 вересня 2001 року у Нью-Йорку. Його авторами є Майкл Арад, Пітер Уолкер та Девіс Броди Бонд. Монумент, споруджений на місці двох веж Всесвітнього торгівельного центру, носить назву "Віддзеркалення відсутності". Він складається з двох гранітних басейнів, які повторюють контури будівель. Стінами басейнів стікає вода, а по їх периметру зазначені всі імена 2977 жертв теракту. 

Фото: Guruturizma

Ще один пронизливий монумент розташований в Празі, він присвячений пам'яті жертвам комуністичного режиму. Монумент було відкрито у 2022 році. Його авторами є чеськи скульптор Ольбрам Зоубек та архітектори Ян Керел та Зденек Хользел. Меморіал складається з семі фігур, які спускаються вниз по драбині на схилі пагорба. Віддаляючись від глядача, фігури стають все більш зруйнованими – в тілах з'являються розломи, вони втрачають кінцівки і поступово зникають. Це має символізувати поступове руйнування людини комуністичними режимами.  На бронзових стрічках вздовж драбини викарбовано кількість арештованих, депортованих, страчених та вбитих під час втечі від режиму. 

Фото: Андрій Романенко

На площі перед старим вокзалом у Кракові розташована величезна розірвана сталева арка. Не кожен турист здогадається, що цей витвір сучасного мистецтва – пам'ятник одному з найсуперечливіших військових в історії Польщі.  Ришард Куклинський був полковником Війська Польського за часів радянської окупації. В період з 1972 по 1981 рік він співпрацював з ЦРУ та з метою недопущення Третьої світової війни, передав на захід купу секретних планів Варшавського договору. Втік до США перед самим введенням в Польщі військового стану. Повернувся на батьківщину в 1998 році. Краків став першим містом, який присвоїв йому звання почесного громадянина.  Авторами пам'ятника є Чеслав Дзвига та Кшиштоф Ленартович. Арка символізує шлях країни від тоталітарного минулого до вільного сучасного, а бетонні блоки, на яких викарбована історія Куклиньского, нагадують своїми обрисами Берлінський мур, який майже на 50 років розділив Європу. 

Фото: Андрій Романенко

Ще один пам'ятник, присвячений жертвам тоталітарних режимів, розташовано поблизу Братислави. На перетині річок Морава та Думай встановлено монумент "Брама Свободи", який присвячено жертвам, що з 1948 по 1989 роки роках намагалися перетнути залізну завісу і втеки з неволі комуністичної Чехословакії у вільний світ. Монумент складається з бетонної арки, грати всередині якої пробиті невидимим втікачем. Сліди від куль на арці говорять про те, що йому в спину намагалися стріляти.  Місце встановлення монументу було обрано не випадково – на іншому березі річок була вже Австрія, яка не зазнала радянської окупації. Тож відстань від неволі до свободи становила кілька десятків метрів. Тож втекти з радянського табору тут намагалися регулярно. 

Фото: Tripadvisor

Дуже зворушливий пам'ятник жертвам Голокосту встановлено у Будапешті. На набережній Дунаю поряд з парламентом розташовано 60 пар різноманітного взуття з чавуну в реальному розмірі. Всі вони – автентичні копії жіночого, чоловічого та дитячого взуття 1940-х років. Саме на цьому місті під час окупації міста фашисти масово розстрілювали євреїв. Перед розстрілом їх примушували зняти взуття, яке ще можна було використати. Автором цієї композиції є режисер Кену Тогай, а реалізована вона була угорським скульптором Дьюлом Пауером. 

Фото: Андрій Романенко

Дуже сильні та метафоричні пам'ятники вміють робити і на територіях колишніх радянських республік. У травні 1999 року через тисняву на спуску у метро в Мінську загинуло 53 людини. У пам'ять про цю трагедію поряд зі спуском в цю станцію встановили символічні сходи на яких розкладено 53 зламані квітки: 40 троянд, що дорівнює кількості загиблих дівчат, та 13 тюльпанів – кількість чоловіків. Надпис на меморіалі "53 рубцы на сэрцы Беларусi. 30 мая 1999 года".

Фото: Неміга/Wikimapia