Слідами Стрєлкова: місця боїв під Краматорськом досі нагадують про 200 знищених бойовиків (ФОТО)

Для більшості мешканців Донеччини Красний Лиман та прилеглі ліси – улюблена зона відпочинку.

Чисте повітря, турбази на березі Сіверського Донцю, кришталеві лісові озера та можливість втекти з міста у літню спеку. Втім, влітку 2014 року у цих лісах розігралася справжня драма, яка фактично визначила долю окупованого Слов’янська та Краматорська, та відкрила шлях до їх визволення.

Навіть зараз ці місця нагадують про бої, які тут тривали.

Їдемо дорогою, якою свого часу бойовики російського диверсанта Ігоря Стрєлкова підвозили набої та підкріплення до фактично заблокованого Слов’янська.

Поблизу - Семенівка, Миколаївка, та низька маленьких занедбаних селищ. Інколи складається враження, що життя тут зупинилося десь у XVIII сторіччі. Навколо суто Донецькі пейзажі з величезними ярами та штучно висадженими лісами десь за обрієм.

Виїжджаємо на сумнозвісне перехрестя, на якому сходяться шляхи на Красний Лиман, Ямпіль, Закотне та Криву Луку. Навіть півтора роки потому це місце справляє дуже тяжке враження.

По всі боки від перехрестя ще збереглися окопи та бліндажі у яких ховалися бойовики. Кілька з них вщент зруйновані прямими влученнями снарядів. Поблизу дороги ще лежить величезний стовп лінії електропередач, зруйнований прямим влученням снаряду. Практично всі дерева мають сліди пошкоджень кілями чи осколками, а, подекуди, осколки все ще стирчать з дерев.

Поодинокі автівки намагаються проїхати це перехрестя якомога швидше. 

Бойовики трималися за це місце несамовито, бо воно мало для них величезне значення. На початку червня 2014 року українські військові звільнили від бойовиків невеличке місто Красний Лиман на півночі Донецької області.

Вже 5 червня над мерією цього міста замайорів український прапор, а військові почали планувати операції зі звільнення численних селищ, розкиданих краснолимаськими лісами. В той же час військові намагалися заблокувати бойовиків на чолі з Стрєлковим у Слов’янську, намагаючись перерізати джерела підвезення набоїв та підкріплення.

Фактично, на початку червня 2014 року єдиним для підвезення озброєння та припасів використовувався невеличкий польовий шлях, який пов’язував підрозділи Стрєлкова з окупованою частиною Луганської області та Росією. Цей шлях проходив через селища Закотне, Іллічівка, Крива Лука, а потім далі через окуповані Миколаївку та Семенівку на Слов’янськ. Саме на цьому шляху, поблизу селища Ямпіль в шести кілометрах від Красного Лиману, бойовики розташували свій найпотужнішій у цьому районі блокпост.

19 червня 2014 року ці укріплення почали штурмувати зведені підрозділи українських військових: підрозділи Національної гвардії, 24-ї Окремої механізованої бригади та 25-ї Днепропетровської повітрянодесантної бригади. Запеклі бої тривали майже добу.

Лише 20 червня командування відзвітувало про взяття під контроль стратегічного відрізку дороги та моста через річку Сіверський Донець. А остаточне звільнення прилеглих населених пунктів тривало ще кілька днів. Вже після цього угрупування Стрєлкова було повністю заблоковане у Слов’янську - до звільнення цього міста залишалося кілька тижнів. У цих боях під Ямполем, за офіційними даними, загинуло близько 20 українських військових. За неофіційними відомостями, кількість загиблих бойовиків становить близько 200.

І в це дуже важко повірити: більшість окопів та бліндажів помітно постраждали від вибухів.

Заглядаємо в одне з уцілілих укріплень – звичайна яма, накрита сосновими дошками й присипана піском. Від будь якого влучання цей пісок перетворював укріплення у могилу.

Про запеклі бої нагадують не лише окопи та вирви. За кілька метрів до перехрестя стоїть дорожній знак, весь посічений кулями та осколками.

Останнім часом дуже багато розмов ведеться про великі й героїчні події цієї війни на кшталт оборони Донецького аеропорту чи виходу з Дебальцевого. Проте безліч подій залишаються поза увагою - про них ніби то й не пам’ятають. Втім, наша загальна перемога, врешті-решт, буде складатися з таких ось маленьких перемог та подій, які в історії відзначені лише сухим рядком про звільнення якогось населеного пункту, про існування якого більшість України навіть не знала.

І дуже важливо пам’ятати, що за ці звільнення заплачено життям українських воїнів, на честь яких не ставлять величні монументи і прізвища яких не згадуються в урочистих заходах.