Округ №48: Краматорське лігво регіоналів Скударя і Близнюка

Журналісти Depo.ua в рамках проекту "Вибори-2019. Повне оголення" створили електоральну карту виборчих округів. Ми розповідаємо як змінювались межі округів, хто і коли перемагав на окрузі, а головне завдяки чому, які технології застосовувалися, які були успішними, а які – ні. Хто претендує на цей округ на майбутніх виборах та які у них позиції. Все ця інформація - вже у відкритому доступі на порталі ВИБОРИ-2019.

Округ №48

Центр – місто Краматорськ

Опис меж: місто Краматорськ

Орієнтовна кількість виборців – 152 897

Місцезнаходження ОВК – Краматорськ, вул. Богдана Хмельницького, 8а

Парламентські вибори у багатомандатному виборчому окрузі (межі округу №48)

1998 рік	КПУ - 37.12% (39 489 голосів) Виборчий блок "Трудова Україна" - 8.73% (9 292 голоса) Виборчий блок Соціалістичної партії України та Селянської партії України "За правду, за народ, за Україну!" - 8.37% (8 912 голоса)
2002 рік	КПУ - 31.18% (32 399 голосів) Блок "За Єдину Україну!" - 26.23% (27 259 голосів) Соцпартія - 8.11% (8 436 голосів)
2006 рік	Партія регіонів – 73,60% (154 514 голоса) Блок Наталії Вітренко "Народна опозиція" – 6,48% (13 611 голос) Блок Юлії Тимошенко - 5.04% (10 596 голосів)
2007 рік	Партія регіонів – 74,21% (142 283 голоса) Блок Юлії Тимошенко – 6,12% (11 737 голосів) КПУ - 6.08% (11 673 голоси)
2012 рік	Партія регіонів - 54.44% (42 526 голосів) КПУ - 17.80% (13 907 голосів) "Батьківщина" - 9.51% (7 431 голос)
2014 рік	"Опозиційний блок" - 35.17% (17 833 голоси) БПП - 16.24% (8 238 голосів) КПУ - 11.59% (5 877 голосів)

Довідка: Згідно з даними ЦВК, під час парламентських кампанії 1998 і 2002 року краматорський округ був під номером 52, у 2006-2007 роках - №51.

На президентських виборах 1999-2004 років краматорський округ був під номером 52. У 2014 році вибори президента у Краматорську не проводилися, оскільки в той час місто ще було окуповане "ДНР".

Парламентські вибори (межі округу №48)

1998 рік	Олексій Шеховцов (самовисування) - 28,17 %	Павло Кузнєцов (КПУ) – 22,71%
2002 рік	Георгій Скудар (За єдину Україну) – 47,21%	Павло Кузнєцов (КПУ) – 17,54%
2006 рік	Партія регіонів – 73,60%	Блок Наталії Вітренко "Народна опозиція" – 6,48%
2007 рік	Партія регіонів – 74,21%	Блок Юлії Тимошенко – 6,12%
2012 рік	Юрій Боярський (Партія регіонів) – %	Максим Городенський (КПУ) – 12,30%
2014 рік	Максим Єфімов (самовисування) – 34,12%	Юрій Боярський (самовисування) – 31,15%

На виборах 1998 року нардеп Олексій Шеховцов на краматорському окрузі виграв у нардепа від КПУ Павла Кузнєцова. Таким чином Шеховцов втретє став нардепом саме від Краматорська. Щодо Кузнєцова, який йому програв, то він все одно обрався нардепом, оскількі одночасно балатувався і на окрузі і був у списках по багатомандатному округу від КПУ під номером 98.

У ті часи Шеховцов був досить відомим місцевим діячем. У грудні 1988 року разом з двома колегами з проектно-конструкторського та технологічного бюро "Енергомашремонт" створив у Краматорську неформальну громадську організацію з метою сприяння демократизації політичного та суспільного життя, яка незабаром отримала назву "Ініціативна група на підтримку перебудови" (ІГ). Члени та прихильники ІГ взяли активну участь у перших демократичних виборах в СРСР — виборах народних депутатів навесні 1989 року. Вони розгорнули агітаційну кампанію за бойкот таких недемократичних виборів, закликаючи громадян голосувати проти обох компартійних кандидатів. В результаті під час голосування жоден з двох кандидатів не набрав необхідної більшості голосів, внаслідок чого в окрузі були призначені повторні вибори. Під час передвиборної агітації на повторних виборах члени ІГ провели ще більш активну кампанію. Зокрема, у квітні 1989 року ІГ провела у Краматорську перший демократичний мітинг, в якому взяли участь близько 5 тис. жителів міста.

У Верховній Раді І скликання Шеховцов входив до складу опозиційної Народної Ради, під час ІІ скликання був членом депутатської групи "Реформи", потім позафракційним, під час ІІІ скликання - член депутатської фракції ВО "Громада", потім знову позафракційний, а згодом - член фракції Соцпартії.

Шеховцов балотувався у Краматорську і на виборах у 2002 році, але зайняв четверте місто, набравши усього 2,43% голосів виборців. Переможцем тодішніх перегонів став голова правління закритого акціонерного товариства "Новокраматорський машинобудівний завод", регіонал Георгій Скудар. Його перемога була обумовлена тим, що рейтинг Партії регіонів, і автоматично рейтинг її представників, був надто високим на Донбасі. До того ж Скудар очолював НКМЗ - містоутворююче підприємство, де працювали більшість виборців краматорського округу, і вже був місцевим політиком - депутатом донецької облради.

Таким чином Скудар став одним з центрів впливу у Краматорську, у місцевих ЗМІ писали, що жодне політичне і економічне рішення не ухвалювалося без його згоди. Його люди були у мерії та у міськраді, наближені до нього кандидати перемагали на місцевих виборах. Проте, були у Краматорську й інші центри впливу, з якими Скударю доводилося рахуватися і йти на компроміси - це тодішній керівник Донецької облради, потім ОДА, а згодом - міністр Анатолій Близнюк і екс-прокурор Краматорська Віктор Пшонка, який вислужився до генпрокурора.

Скудар ще двічі ставав нардепом у 2006 та у 2007 роках по списку Партії регіонів, займаючи у цьому списку гарантовано прохідні місця - №3 і №12. А в 2012 році, коли знову запрацювала мажоритарна виборча система, Скудар замість себе відправив у Раду свою людину - заступника генерального директора ПАТ "НКМЗ" з фінансів і корпоративного управління Юрія Боярського. До отримання мандата нардепа Боярський встиг побути депутатом краматорської міськради, але у місті він був мало кому відомою політичною фігурою. Тим не менш, за підтримки свого боса, Боярський став нардепом VII скликання. У Раді Боярському дісталися місця Скударя у комітеті з питань промислової та інвестиційної політики, а також у групі з міжпарламентських зв'язків. Нічим у Раді не відзначився, був таким же закритим, як і Скудар.

Місцеві ЗМІ писали, що під час подій Євромайдану з НКМЗ відправлялися автобуси на підтримку Антимайдану, а заводська газета "Вісник НКМЗ" навесні 2014 року писала про хунту, розквіт фашизму в країні і порівнювала українську армію і людей, що стояли на Майдані, з тваринами.

Також повідомлялося, що на НКМЗ під загрозою звільнення змушували працівників брати участь у незаконному "референдумі" "ДНР". Потім, коли місто було окуповане, почалися "віджими" автомобілів і майна. Якби Краматорськ не звільнили, НКМЗ очікувала б доля Алчевського меткомбінату, який привласнили окупанти.

Потім Скудар заявляв, що не агітував робітників і не примушував їх до голосування за "ДНР". Після повернення контроля над Краматорськом з боку України, місцеві правоохоронці та спецслужби не стали займатися розслідуванням цієї сторони діяльності Скударя.

Тим не менш, він залишає під своїм контролем важелі впливу у Краматорську. Зокрема теперішній мер Андрій Панков є його неофіційним ставлеником.

У 2014 році його людина Юрій Боярський на цьому ж окрузі програв на виборах місцевому бізнесмену, екс-регіоналу Максиму Єфімову - давньому соратнику і бізнес-партнеру Близнюка та його родини. Єфімов - президент ПАТ "Енергомашспецсталь", має акції ПАТ "Старокраматорський машинобудівний завод", але тільки цим підприємством його бізнес не обмежується. Його називають одним з найзаможніших нардепів: Єфімов володіє частками в більш ніж 50 різних фірмах, в числі яких і офшори на Кіпрі і Британських Віргінських островах. Нині Єфімов є членом фракції БПП.

Президентські вибори (межі округу №48)

1999 рік. 2 тур	Леонід Кучма - 60 999 голосів	Петро Симоненко - 53 487 голосів
2004 рік. 3 тур	Віктор Янукович - 87,94%	Віктор Ющенко - 9,36%
2010 рік. 2 тур	Віктор Янукович – 86,57%	Юлія Тимошенко – 9,57%
2014 рік	вибори не проводилися	вибори не проводилися