На Донеччині встановили першу пам'ятну табличку жертвам сталінських репресій

Як передає Depo.Донбас з посиланням на "Вільне радіо", проєкт "Остання адреса" покликаний увічнити пам’ять тих, хто став жертвами радянського терору.

Повідомляється, що пам’ятну табличку встановили на честь Євгена Борисовича Стеблін-Каменського.

"Він народився у 1900 році. Чоловік походив зі старовинного роду українських дворян Полтавської губернії. Один з його пращурів був найближчим другом автора "Енеїди" Івана Котляревського", - йдеться у повідомленні.

Ініціаторкою встановлення таблички була родичка Стеблін-Каменського Ірина Малишко.

"До 2014 року вона мешкала в Донецьку, а потім переїхала до Києва. Ірина написала книгу "Війна маленької людини" за мотивами своїх публікацій у Facebook. Ця книга про те, як війна на Донбасі відбивається на житті звичайної родини", - йдеться у повідомленні.

Кілька років тому вона вирішила закарбувати в історії пам’ять про своїх предків. 

"Бабуся в мене гречанка. Її батько був заможним, таких називали кулаками. І Стеблін-Каменський знав з документів, що піде процес колективізації, і на його тестя чекав у кращому випадку Сибір. І він їх усіх врятував, витягнув сюди, до Бахмута", – розповіла Малишко.

Родина жила у будинку №10 по тодішній вул. Комсомольській. В Бахмуті у Стеблін-Каменських народився син Бобка. 

"У цьому будинку з 1930 по 1937 рік був невеликий світ, де люди просто жили. За цією історією немає політики, просто люди", – каже родичка Стеблін-Каменських.

В 1937 році Стеблін-Каменського заарештували і за кілька днів засудили до розстрілу.

"Усе завершилось 1937 роком. Тоді практично за один тиждень забрали Женю. За грецькою операцією НКВС з Бахмута забрали мого прадіда, йому тоді було майже 70 років. Дружина Стеблін-Каменського рік ходила, відносила передачі, а його розстріляли через три дні", – говорить Ірина.

Чоловіка реабілітували тільки у 1959 році.

Зараз будинок, на якому розмістили табличку, перебуває в аварійному стані. Тому жанка вирішила чимшвидше увічнити пам’ять своїх предків.

"Я розумію, що цей будинок скоро знесуть. Тому я хотіла, як-то кажуть, упіймати цю історію за хвіст. Адже поки є будинок, ця історія набуває матеріалізації. А коли будинок зникне, вона перетвориться на слова і піде в нікуди", – пояснює Малишко.

Нагадаємо, що у Бахмуті 13 лютого, вшанували пам'ять 7-річного хлопчика і 25-річної жінки, які загинули 5 років тому від артобстрілу, який у житловому кварталі влаштували проросійські найманці.