Чому у Краматорську за гроші ЄС так і не звели житло для переселенців

Журналіст Depo.Донбас з'ясовував, чому затримується будівництво і коли переселенці зможуть заселитися у нові оселі.

Питання будівництва у Краматорську житла для внутрішньо переміщених осіб - або, як їх коротко визначають, ВПО - повстало одразу після звільнення міста влітку 2014 року. Приїзд переселенців просто обвалив місцевий ринок житла – вільних помешкань не залишилось, а окремі квартири здавалися в оренду за майже київським цінами.

У 2015 році допомогти у створенні додаткового житла для переміщених осіб запропонував Європейський Союз. Саме цього року Краматорськ приєднався до проекту "Забезпечення житлом найбільш вразливих ВПО". Завдяки цьому місто отримало можливість реалізувати проект з ремонту трьох гуртожитків для розміщення переселенців.

Вартість цього проекту становить близько 2 мільйонів євро, з яких 1,8 мільйона надається Європейським союзом, а 200 тисяч євро мав надати міський бюджет. При цьому, згідно з умовами гранту, закінчитись роботи мали до весни 2017 року.

Влітку 2015 року було обрано команду менеджерів та технічних фахівців, які мали реалізовувати проект. Але за півроку, до березня 2016-го, ця команда не зробила нічого. Щоб уникнути скандалу і не втратити фінансування у 2016 році, міська рада та представництво ЄС вирішили перезапустити проект. Був проведений новий конкурс та набрана менеджерська група.

Саме тоді до команди технічних експертів потрапив Леонід Ліщук, який свого часу був головним архітектором міста. За його словами, коли він прийшов до проекту, то усвідомив, що попередня команда нічого не досягла. За півроку не встигли навіть розробити проекти для реконструкції гуртожитків. Тож роботу довелося розпочинати заново. Крім того, саме Ліщук наполіг на зміні концепції житла.

За словами заступника краматорського міського голови з питань будівництва Світлани Фоміної, спочатку планувалося не проводити глибоку модернізацію будівель, а залишити у них коридорну систему з окремими кімнатами та загальними кухнями та санвузлами. Але пізніше було вирішено підвищити комфортність житла та переробити гуртожитки у так звані "родинні", які складаються з невеликих одно- та двокімнатних осель, в яких є всі зручності. Але після зміни проекту зменшилась і кількість сімей, які можуть проживати у гуртожитках. В результаті, у трьох гуртожитках по вулиці Шури Назаренко, Уральскій та Рибінський мали з'явитися 84 оселі, у восьми з яких планувалось зробити по дві кімнати.

З часом між керівництвом проекту і Ліщуком почали виникати суперечки, і він за кілька місяців роботи був змушений піти. На відео він розповідає про корупцію при будівництві житла для переселенців у Слов'янську і Краматорську.

За його словами, менеджмент не лише отримував величезні зарплати, а й вимагав відкати з постачальників товарів та послуг і пропонував співробітникам проекту повертати готівкою частину заробітних плат.

Цей скандал підігрівається ще й тим, що ремонт цих гуртожитків і досі просувається вкрай повільно. На думку Ліщука, пов'язано це з тим, що підрядна організація, яка була обрана без використання системи ProZorro, просто не спроможна виконувати такий обсяг робіт.

Підряд на всі три гуртожитка отримала київська фірма "Фінансово-будівельна компанія "Завод Луч". Цікаво, що ця фірма зі статутним капіталом в 9 тисяч гривень реконструює житло для переселенців у кількох містах України.

Крім краматорського контракту майже на 30 мільйонів гривень, підприємство реконструює гуртожиток під Києвом та у Слов'янську. Втім, навіть краматорські проекти фірма провалила і не встигла здати до весни 2017 року. Але наразі є інформація, яку офіційно ніхто не коментує, що ЄС готується продовжити проект до осені 2017 року, щоб все ж добудувати гуртожитки.

На цей час роботи на всіх об'єктах не ведуться. Зокрема в гуртожитку по вулиці Уральскій немає ані працівників, ані будівельної техніки. Сама будівля закрита на ключ. Поки що на будівлі лише встановлено покрівлю та змонтована частина утеплення зовнішніх стін. Всередині роботи навіть не починалися.

Цікаво, що тему гуртожитків для переселенців в зоні АТО готові коментувати лише громадські активісти, які щоденно працюють з цією категорією населення. Представники влади та донори воліють обходити цю тему. Так, заступник міського голови Світлана Фальченко розповіла, що не надто обізнана всіма деталями проекту. У КП "Міст", яке адмініструє проект, від коментарів також утримались.

Не відповіли на запит і в представництві ЄС. Тож складається враження, що така ситуація влаштовує всіх. ЄС ніби допомагає внутрішньо переміщеним особам, менеджмент проекту отримує непогану заробітну плату, а підрядники – оплату за роботу, яку вони нібито виконують. Переселенці ж кожного дня дивляться на ці недобудови, які стали символом "віртуального піклування" за співгромадян, що опинилися біженцями у власній країні через війну.