Вигнаний з Донецька російський журналіст описав, яким побачив окуповане місто

Про це він написав у своїй газеті "Псковська губернія", передає Depo.Донбас.

Камалягін - уродженець окупованої Макіївки та їхав до себе на батьківщину.

Публікуємо уривки з його репортажу:

Донецьк зустрічає тих, хто в'їжджає, своєю сірістю і провінційністю, а також незліченними білбордами з гаслами від Олександра Захарченко ( "Ми відповідаємо за республіку" і т.д.) і гарячими лініями міністерств"ДНР", які як один "на сторожі закону, правопорядку" та інших способів несення добра. Не менша кількість реклами присвячена ток-шоу та інформаційним програмам місцевого телебачення. Українське ТБ на території нинішнього Донецька, зрозуміло, не мовить, а ось з російськими каналами все в порядку. Їх реклами на вулиці немає, але, як з'ясується, вона і не потрібна.

Автовокзал "Південний" вітає приїжджих занедбаним "Макдоналдсом", опечатаним за наказом "міністерства з податків і зборів "ДНР" - всі кафе відомого фастфудного бренду у Донецьку давно закриті, але застигли в такому стані, як ніби були опечатані вчора: вивіски не демонтовані, а всередині все також стоїть: столи і стільці.

Практично відразу біля вокзалу миготять військові патрулі: групи автоматників зупиняють перехожих, перевіряючи документи. Особливо це стосується перехожих в камуфляжі без розпізнавальних знаків - а таких в Донецьку предостатньо, це тут, можна сказати, справжній фетиш, що не дивно при тій кількості військторгу та інших магазинів в стилі мілітарі.

Квитки на міський транспорт коштують запаморочливих для росіян грошей - 3 рублі, правда, і самі автобуси, тролейбуси і трамваї, здається, не замінювалися останні років двадцять. Таксі теж вартує зовсім не так, як на Росії, незважаючи на ціни на бензин: тут вого коштує в середньому на 8-10 рублів більше. Проблем ані з тим, ані з іншим в Донецьку немає (якщо не брати вечірній час, про це пізніше), як начебто немає видимої нестачі і в особистому транспорті. На модних іномарках вже, як правило, висять номери з прапором "ДНР" і абревіатурою DPR.

Місто немов застудилося і захворіло або впало у безпричинну сплячку.

Особливо гостро це відчувається вечорами: в проміжку з 19 до 20 годин місто просто порожніє. "Ти не місцевий? - Уточнює мій сусід по житлу Ахмед, сам недавно приїхав до Донецька з Азербайджану. - Пізно не ходи і ні в якому разі не забувай документи. З 23-х тут комендантська година, але на вулицях вже краще не з'являтися після 21-ї години. Перевірка документів, забрати можуть з різних причин, особливо якщо ти не місцевий". "У такому разі їдь тільки на таксі, на таксі можна", - додав другий сусід, казах Костя. "Так, таксі тут дешеве, я взагалі намагаюся на таксі їздити, ну, з моєю зовнішністю так простіше ..." - зніяковів Ахмед.

Казах Костя виявився "ополченцем" і жив в цьому місці як мінімум рік. "Ти не в армію приїхав? - Уточнив він і, отримавши негативну відповідь, здається, залишився задоволений. - Ну і правильно. А то зараз сюди валять і валять".

Позбутися від відчуття розпачу в Донецьку можна, якщо знайти одне з нечисленних кафе в центрі міста: там майже завжди є молодь, яка обговорює не війну, а гаджети, одяг і навчання, а презентабельні чоловіки активно вирішують по телефону бізнес-питання. Щоб не позбуватися від цього відчуття, із закладу краще не виходити, але рано чи пізно вас все одно попросять: такі місця в Донецьку працюють не довше ніж до дев'ятої вечора (незважаючи на те що вивіска обіцяє вам, що можна затриматися до опівночі), а можуть і зовсім закритися о пів на восьму - як вийде.

Нагадаємо, 14 березня стало відомо, що З "ДНР" депортували головного редактора газети "Псковская губерния" Дениса Камалягіна за матеріали про загиблих на Донбасі "відпускників" - російських віськових.

У видання уточнюють, що Камалягін приїхав на Донбас 10 березня, а вже 13-го вранці був затриманий співробітниками "МГБ". Причиною депортації головного редактора "ПГ" назвали "відсутність громадянської акредитації, без якої журналісти нібито не можуть перебувати в ДНР".