У Донецьку пенсіонерка поскаржилася на Захарченка та окупантів: Вони нас за людей не вважають (ВІДЕО)

У Донецьку пенсіонерка, яка залишилася без будинку через війну, поскаржилася на життя в окупації і на ватажка "ДНР" Олександра Захарченка, який "не вважає їх за людей".

Війна прийшла в життя звичайної донецької пенсіонерки Людмили ще 28 травня минулого року - її чоловік був убитий за нез'ясованих обставин під час перших перестрілок за Донецький аеропорт, пише "Радіо Свобода".

А в лютому 2015 року в її квартиру в Путилівському районі влетіло два запалювальних набої. Згоріло все майно, навіть документи сина, який незадовго до цього поїхав на заробітки в Росію.

«У мене залишився тільки зимовий одяг, в якому я була в той момент у бомбосховищі», - розповідає вона.

Допомогла донеччанці колишня сусідка - взяла пожити до себе в кімнату в гуртожиток. Пенсію жінка не отримувала з вересня, тільки в грудні їй видали тисячу гривень від угруповання «ДНР».

«Я не їздила, ще не оформляла українську пенсію, адже у мене собака - ну як я її кину? - каже Людмила. - У гуртожитку залишити ні з ким, а з таксою в автобус не пустять».

Виживає жінка завдяки безкоштовним обідам, які організували для таких бездомних, як вона.

Однак, дієта, пропонована в безкоштовних їдальнях, не зовсім підходить для хворої на цукровий діабет. Тому Людмила змушена часто пропускати вживання їжі. Практично всі заощаджені кошти йдуть на необхідні ліки, які в окупованому місті дуже складно роздобути.

Людмила все ще сподівається отримати хоч якусь допомогу від так званої місцевої «влади». Але лідери бойовиків відмовляються приймати постраждалих в результаті боїв.

«До Захарченка не підступитися і не записатися, - скаржиться пенсіонерка. - Люди скільки не ходять - «нема його».

І все ж Людмила не втрачає надії і вірить, що коли-небудь їй і її сину виділять гроші на відновлення житла.

«Нехай хоч тимчасове житло дадуть, адже в Донецьку зараз багато порожніх квартир», - каже вона.

Розраховує пенсіонерка і на допомогу волонтерів - чула про те, що небайдужі десь дістають для жертв війни будматеріали і навіть беруть участь у ремонтах.

«Я готова ходити голодною, аби мені хату зробили, - зауважує вона. - Буду спати на підлозі, тільки б померти у своєму будинку».