Лягін Шредінгера: Хто той "голова ЦВК "ДНР", що ніяк не здасться СБУ

Один з найяскравіших донецьких маргіналів середини 200-х і провідників "русской весни" на Донбасі "недоздався" українським спецслужбістів і все так же перебуває десь на кримському дні

Повідомлення про те, що колишній "голова Центрвиборкому ДНР" Роман Лягін здався СБУ, добре "зайшло" в український інформпростір. Але, по-перше, з деякою затримкою і, більше того, одразу із застарілістю, неактуальністю викладених даних. Справа в тому, що хоча активно поширюватися ця новина стала протягом останніх двох днів, 5 та 6 березня, з'явилася вона напередодні: допис-першоджерело розмістила на своїй сторінці у "Фейсбуці" народна депутатка Наталія Веселова ще 4 березня, повідомивши, що Лягін втік в Україну та співпрацює з СБУ за програмою "Тебе чекають вдома".  Проте згодом виправила інформацію, зазначивши, що вона не перевірена, і насправді Лягін перебуває в окупованому Криму. Крім того, в СБУ в коментарі виданню "Факти"  зауважили, що якби Лягін дійсно скористався цією програмою і повернувся в Україну, то СБУ про це вже повідомила б публічно.

Роман Лягін ще до 2014 року був одіозною фігурою у Донецьку. Він став відомим у часи Помаранчевої революції. Тоді Лягін був фахівцем апарату з організаційно-масової роботи в Донецькому обласному відділенні Партії регіонів, в штабі Віктора Януковича. Але Янукович програв, після чого Лягін розгорнув скандальну громадську діяльність.  Лягін встиг побувати в опозиції до проукраїнських сил в 2005 році, потім його кинуло рятувати Донецьк від Лук'янченка, а Київ – від сталінської спадщини. У ті роки Лягін був таким маргінальним "міським божевільним", який намагався з міського рівня вибратися на загальноукраїнський.

У 2005 році він створив і очолив громадську організацію "Ми" - опозиційну до президента України Віктора Ющенка. В інтерв'ю Лягін розповідав про те, що "ідея створення організації виникла під час перебування деякої групи людей в Києві. Назва, прапор, стиль і все, що з цим пов'язано, довгий час лежало під сукном у російського політтехнолога Гліба Павловського. Як тільки утворилася група людей, ми одразу взяли цю назву".

Але невдовзі "Ми" розвалилася, і Лягін пішов проти своїх.  "Я тепер не уявляю організацію "Ми". Я проти Лук'янченка і буду боротися проти "Ми". Надходять пропозиції увійти в ту чи іншу партію або суспільно-політичну організацію. Ще більше надходить пропозицій від представників комерційних структур проти Олександра Лук'янченка. Тобто він вже всіх дістав. Те, чим я буду займатися, - це виганяти бісів з Донецька", - казав він у тому ж 2005-му "Новинам Донбасу"

У 2006 році Лягін очолив віртуальну організацію "Політёр" і вступив до лав Партії регіонів. У лютому він змінив ім'я і прізвище, ставши Олександром Вікторовичем Лук'янченком для того, щоб на виборах мера Донецька знизити показники голосів чинному меру Олександру Лук'янченку. Лягин заявив, що має на руках свідоцтво з РАГСу про нове ім'я і прізвище, але паспорт з новими даними йому так і не видали.

Лягін ставив мишоловки біля Донецького міськвиконкому з купюрами в п'ять гривень замість приманки, стверджуючи, що "жадібний міський голова обов'язково попадеться, тому що не зможе впоратися з собою при вигляді грошей". "Моє завдання – не виграти вибори, а зашкодити нинішньому меру. Завдання – збити його", – відверто казав Лягін "Острову". Тоді Лягіну було 23 роки.

У березні 2007 року він запропонував перейменувати "Партію регіонів" у "Партію південно-східних регіонів", виступаючи за приєднання східних регіонів до Росії і знищення України. У 2008-му балотувався у мери Києва, щоб знести Хрещатик. І не просто так, а рятуючи його від сталінської спадщини. "Києву потрібен молодий і енергійний керівник, який позбавить місто від важкого сталінської спадщини. І щойно я стану мером, ми це зробимо разом з киянами. Київ буде дійсно українською столицею. Мало перейменувати вулиці – потрібно знищити всі сліди тоталітаризму. Хрещатик побудували за часів Сталіна? Знесемо повністю. А дороги перекопаємо. Все повинно бути створено заново", – віщав тоді Лягін.

На виборах до Верховної Ради України 2012 балотувався по 44 мажоритарному виборчому округу Донецька як самовисуванець. За результатами голосування набрав 0,33% голосів і посів останнє місце серед кандидатів. На думку експертів, Лягін був технічним кандидатом "регіонала" Миколи Левченка. У тому ж 2012 році Лягін очолював ДМГО "Курське земляцтво.

"Зірковий час" Лягіна настав у 2014 році після Революції гідності, коли у Донецьку, отримавши зброю, захопили владу проросійські маргінали. Лягін отримав посаду "керівника "ЦВК" ДНР". Під його керівництвом відбувся і незаконний "референдум" 11 травня, і так звані "вибори" ватажка і "народної ради" восени 2014 року.

 У 2015 році Лягін казав, що "ДНР" готова до рішучих дій і чекає, щоб  дестабілізація в українському політикумі досягла апогею. "Ми нe зaциклюємcя, у будь-якому випадку, нa тeppітopії, яку займаємо зараз. Ми гoтoві йти дaлі. Наше завдання – знищити державу "Укpaїнa". Ми нe бopeмоcя з гpомадянами Укpaїни, ми бopeмоcя c мoнoнaціoнaльною державою", – заявляв Лягін. Але вже наступного 2016-го "зірка" Лягіна в "ДНР" різко закотилася: ватажок Олександр Захарченко звільнив його "через недбале ставлення до виконання обов'язків" з посади і відправив "на підвал". Якийсь час про Лягіна нічого не було чутно – після візиту до Захарченка 12 квітня 2016 року він наче розчинився і зник. Колишній секретарь "Ради безпеки "ДНР" Олександр Ходаковський тоді писав, що шукав інформацію про нього. "З'ясував, принаймні, одне: ні в прокуратурі, ні в МДБ його немає, і про долю його там нічого не знають. А це означає тільки одне: тепер його потрібно розшукувати, як зниклу людину, і робити це має міліція", - писав Ходаковський.

Згодом бойовик "ДНР" Олександр Жучковській зізнався, що конфлікт Лягіна з керівництвом "ДНР" стався в рамках протистояння Захарченка з "опозицією" в особі Пургіна-Ходаковського. "Під час конфлікту Лягін погрожував розповісти пресі якісь непорядні, на його погляд, подробиці виборного процесу в "ДНР", і це було розцінено владою "ДНР" як спроба нанесення шкоди республіці в умовах воєнного часу", - писав Жучковський. Крім цього, за його словами, Лягін "перейшов на особистості", завдавши Захарченку серйозні образи. 

"За підсумками цієї "дискусії" Лягін отримав деякі тілесні ушкодження, тому його тимчасово "ізолювали", поки не зійдуть побої і не будуть проведена "профілактика" по його можливих викриттях в пресі", – повідав Жучковскій. Лягін зміг публічно розповісти про це тільки у лютому 2017 року. На своїй сторінці у Facebook він написав, що його катували через те, що він відповів на тиск з боку Захарченка, назвавши останнього крадієм, підлим ворогом і "курячим послідом". 

Після тортур Лягін прозрів і сказав, що для Росії Донбас цікавий лише у якості кривавої картинки для пропаганди. "І Донбас, і південний Схід України цікаві Росії тільки як гарматне м'ясо в вечірніх випусках новин", – зазначив Лягін. А потім, врешті решт, заявив, що свідомо обдурював жителів Донеччини у 2014 році, і нині визнає, що Донбас – це Україна.

Тоді ж стало відомо, що Лягін покинув окуповану Донеччину, якийсь час переховувався на Росії, але згодом перебрався у Крим. Зараз він знизив свою медіаактивність: про Лягіна давно нічого не було нічого чутно, на своїй сторінці у Facebook він майже не активний, останні дописи від нього були у січні 2018 року.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Донбас