Донеччанин поскаржився, що біженців на Росії "у попу не цілують": навіть їжа не смачна

Про це 36-річний чоловік розповів у інтерв'ю місцевій газеті, передає Depo.Донбас.

Вын розповів, що у нього є права категорії В і С.

"Зараз у Центрі зайнятості стали питати, чи є мене карта тахографа. Її треба замовляти в Москві, коштує вона 15-20 тисяч рублів. Є інші вакансії, але вони мене не влаштовують. Фахівці Центру пропонують попрацювати будівельником, вантажником або двірником. Але я не можу виконувати довго важку фізичну роботу. Я - водій! До того ж платять в Челнах робочим небагато - 15-20 тисяч рублів. Максимум - 25. Пішов з Центру зайнятості зі скандалом", - сказав Віталій.

Він каже, що сам влаштуватися на роботу не може, бо роботодавці не беруть без російського громадянства, хоча у нього є посвідчення про тимчасове притулок на території РФ.

"Українські паспорти забрали у нас ще в Казані. Це тільки по телевізору нам попу цілують, кажуть, що нас забезпечують всім, платять по 800 рублів на добу. Та немає такого! Живу в камазовськую гуртожитку в першому комплексі. На двох одна кімната. Годують тричі на день, їжа одноманітна: картопля, макарони, курячі котлетки, булочка, какао або кисіль. У їдальні кажу, що я не можу постійно їсти капусту! Інші теж незадоволені. Картопля з квашеною капустою, пиріжки з капусти і т.д. Хіба це не набридне?" - скаржиться біженець.

Він повідомив, що бойовики його у свої ряди не взяли за станом здоров'я, а "Україна для нього чужа", але у Донецьк він повертатися не хоче.

Після першої публікації його історії, Віталій повідомив, що йому пропонували декілька вакансій, але усі вони його не влаштували.

"Приходила дівчина з мерії, дала телефон директора "Підприємства автомобільних доріг", - розповідає Віталій. - Запропонували попрацювати водієм. Зарплатою я не став цікавитися, тому що цей варіант мене відразу не влаштував. На робочому місці треба бути в 6:30 ранку. Це у скільки ж треба вставати ?! До того ж, я живу в гуртожитку поруч з проспектом Московський, а звідти в "ПАД" вахта не ходить. Кажуть, можна жити в гуртожитку підприємства, але я вже тут влаштувався. Годують у нас три рази на день".

Також йому дзвонила керівник Центру зайнятостіта запросила до фахівців, а вони вони запропонують  варіанти.

"Запропонували три вакансії. Я відразу в їх присутності почав надзвонювати. Спочатку потрапив на алюмінієвий завод, в якому, як з'ясувалося, я вже проходив стажування. Мені там не сподобалося в перший же день: у машині курити забороняють, в обід не годують, їжу треба приносити з собою. Подзвонив в інше місце. На тому кінці дроту мені відповіли, що у працівниках вони вже не потребують", - сказав біженець.

"Третій роботодавець не захотів брати людину, яка не має російського громадянства. Знову пішов ні з чим з Центру зайнятості. Подзвонив їм через час, попросив телефони ще яких-небудь роботодавців. Вони відповідають, мовляв, приходьте і отримуйте напрямок, даємо координати тільки в нашому Центрі. А чому саме так? У мене вже немає грошей на проїзд, та й баланс на телефоні майже нульовий", - скаржиться він.

Чоловік каже, що наразі просто сидить у гуртожитку.