"Запчели" та "Йоббіки": З чиєю допомогою Росія "качатиме" Східну Європу

Останніми роками Кремль збільшив військово-політичну присутність в країнах Прибалтики та Східної Європи з метою впливу на політичні процеси в регіоні

Depo.
30 липня 2017 09:00
ФОТО: depo.ua

Аналіз політичної та соціально-економічної ситуації в країнах, які потенційно можуть увійти до геополітичного об'єднання "Міжмор'я", надає можливість визначити особливості процесу зростання російської присутності в регіоні. Російська сторона робить акцент на співпрацю та фінансування різних політичних сил та рухів, які у своїй діяльності апелюють до ліво- та праворадикальної ідеології. Іншим напрямком активності РФ в регіоні виступає організаційна та матеріальна підтримка організацій російських співвітчизників та проросійських проектів, що у своїй діяльності займають відкрито антизахідну позицію.

В контексті даного дослідження визначимо основних акторів російської політики в країнах балто-чорноморського регіону.

Естонія

Перш за все, необхідно звернути увагу на діяльність російськомовної меншини, яка, за географічною ознакою, найбільш зосереджена на сході країни, зокрема, в містах Нарва та Тарту.

Основними проросійськими організаціями країни, що фінансуються з РФ, слід визначити наступні:

1) Радикально-екстремістські структури. До цієї групи віднесемо такі організації як "Мир без нацизму", "Нічний дозор", "Схід-Захід", "Нова Русь". Їхніми очільниками виступають Максим Рева та Дмитро Лінтер, які неодноразово було замішані в організації масових заворушень на території Естонії. Припускається, що вказані особи можуть мати контакти з представниками російських спецслужб.

2) Організації, що виступають на захист прав російськомовної меншини. До цієї групи слід віднести наступні структури: "Російська школа Естонії" (м. Тарту, голова – Мстислав Русаков); "Російський рух в Естонії" (голова – Юрій Журавльов); "Російська громада Естонії" (голова – Олексій Зибін); "Російська партія Естонії" (очільники – Станіслав Черепанов, Геннадій Афанасьєв); "Союз об'єднання співвітчизників в Естонії" (лідери організації – Сергій Сергєєв, Анатолій Єгоров, Валерій Четвергов); "Інститут Пушкіна" (лідери організації – Андрій Красноглазов, Інга Мангус).

Окремо варто зупинитись на діяльності "Російського руху в Естонії", який очолює редактор Інтернет-ресурсу "Росіяни в Естонії" Юрій Журавльов. Члени організації беруть участь в проросійських акціях на території Естонії. 12 квітня 2014 року члени організації організували мітинг біля Посольства РФ в Таллінні. Захід пройшов під гаслами "Слава Беркуту", "Захистимо росіян в Україні та Компартію України". Учасники організації підтримують контакти з російською неофашистською організацією "Євразійський союз молоді", брали участь в євразійському форумі "Домбай 2012". Представник організації Олег Морозов активно виступає з сепаратистської риторикою. Він також відомий тим, що запропонував створити в Естонії т. зв. "Російську територіальну автономію", створивши карту цього територіального утворення. Морозов поширював листівки з закликами від'єднатися від Естонії. Спільно з представниками організації "Російська школа Естонії" скликав "представницьку асамблею російської громади", в якій взяв участь представник міської влади віце-мер Таллінна Михайло Кілварт.

Серед основних форм діяльності проросійських організацій Естонії виокремимо наступні: масові заворушення (події квітня 2007 року), організація мітингів, проведення конференцій, участь у молодіжних "військово-патріотичних таборах", освітні програми, організація семінарів та тренінгів та інші.

Латвія

Основним напрямком активності РФ в Латвії виступає підтримка організацій та активістів, які є прибічниками латгальського сепаратизму. До таких структур в країні необхідно віднести "Російське національно-культурне товариство Даугавпілса", "Латгальське відділення російської національної культурної автономії національних меншин Латвії", "Батьківщину".

Іншим напрямком активності Росії в Латвії є підтримка організацій, що виступають за підтримку російської мови та російськомовної групи населення. Серед таких організацій найбільш активними є "Конгрес негромадян", "ЗаРЯ", "ЗаПЧЕЛ", "Антифашистський комітет". Лідерами цих організацій є Євген Осипов, Олександр Гапоненко, Володимир Ліндерман та Йосип Корен.

На окрему увагу заслуговує діяльність "Прибалтійського козацького округу", який очолює Станіслав Дудін. Представники цієї організації агітують за т. зв. "русскій мір", а також помічені в організації "військово-патріотичного" виховання латвійської молоді.

Також необхідно додати, що Москва на сьогодні активно підтримує громадсько-політичні організації та рухи, метою яких є прихід до влади в Латвії. У своїй діяльності вони відкрито агітують за підтримку Євразійського союзу, займають позицію євроскептиків та виступають за впровадження російської мови як другої державної. До цієї групи необхідно віднести наступні організації: "Російський союз Латвії" (голова – Мирослав Митрофанов); "Латвійський інтернаціонал", "Народний контроль" (очільники – Анджей Зданович, Нормундс Озоліньш).

Окрему нішу в середовищі проросійських рухів мають ліворадикальні та екстремістські рухи, що активно підтримуються з боку Едуарда Лимонова та російських спецслужб. Зазначену групу представляють такі організації як "Націонал-більшовистська партія", "Союз комуністів Латвії", "Авангард червоної молоді". Представники цих рухів також беруть участь у бойових діях на боці донбаських сепаратистів у складі 1-го та 2-го "армійських корпусів" т. зв. "ДНР" і "ЛНР".

На тлі розвитку процесу сецесії в Україні сепаратистські тенденції спостерігаються і на території Латвії. На початку листопада 2014 року з'явилася інформація про те, що в латвійській провінції Латгалія активізувалися агітатори, які ходять житловими будинками і агітують місцеве населення за приєднання регіону до Росії. У березні 2014 року на сайті громадських ініціатив avaaz.org громадянами Латвії був організований збір голосів за включення Латвії до складу Російської Федерації. У січні 2015 р. в соціальних мережах популяризувалась ідея створення т. зв. "Латгальської народної республіки". У мережі "Facebook" було опубліковане зображення прапора з написом "Латгальська народна республіка", а також мапи Латвії з відокремленою Латгалією. У листопаді-грудні 2014 року в мережі активного розвитку набула сторінка т. зв. "Латвійської Радянської Соціалістичної Республіки". На ній розміщувалися комуністичні і проросійські пропагандистські матеріали.

Отже, головними формами діяльності проросійських і сепаратистських організацій Латвії є наступні: організація конференцій, форумів, фестивалів та семінарів; проведення демонстрацій і мітингів; участь молоді в "військово-патріотичних" таборах; ініціювання референдумів в підтримку російської мови.

Литва

Ситуація в Литві дещо відмінна від сусідніх Латвії та Естонії. Оскільки російська етнічна меншина у кількісному еквіваленті є досить незначною, російська сторона робить ставку на використання поляків у антилитовській деструктивній політиці. Примітно, що при цьому Кремль робить акцент на формування ситуативних альянсів між організаціями польської та російської етнічних меншин.

Головним флагманом деструктивної політики Кремля в регіоні виступає партія "Виборча акція поляків в Литви" ("Akcja wyborcza polaków na Litwie"), лідером якої є Вальдемар Томашевський. Вказана політична сила активно співпрацює з політичною партією "Російський альянс", що представляє інтереси російськомовної громади Литви. Заснована 31 серпня 2002 р. Лідер організації – Тамара Лоханкіна. У 2008 і 2012 рр. "Російський альянс" брав участь у виборах до Сейму в списку "Виборчої акції поляків Литви", який набрав 4,79% при п'ятивідсотковому прохідному бар'єрі. У 2011 р. "РА" отримав 3 місця з 31 на місцевих виборах в Клайпеді, спільно з "ВАПЛ" подолав відсотковий бар'єр у Вільнюсі.

Серед інших проросійських рухів та організацій Литви слід також визначити наступні:

1) "Союз росіян Литви" ("СРЛ"). Це проросійська політична партія, заснована 28 жовтня 1995 року, що є учасником т. зв. "Федерації російських партій" ЄС. Виступає на захист інтересів російської меншини Литви. Лідер партії – Сергій Дмитрієв. У 2005 р. в партії стався розкол, коли частина членів "Союзу росіян Литви" на чолі з Тетяною Строкун провела альтернативну конференцію. Конференція була визнана незаконною. Партія активно співпрацює з партією "Виборча акція поляків Литви". З 2002 р. – член координаційної "Ради центру захисту російських співвітчизників за кордоном "Москва-Росіяни". У 2012 р. знову обрана до Сейму за списком Партії праці.

2) "Молодіжна організація слов'ян Литви". Проросійська організація, заснована 19 червня 2002 р. Основні напрямки діяльності: "підтримка молодіжних ініціатив, проведення семінарів, тренінгів, фестивалів, робота з молоддю, культура, освіта". Лідери організації – Олександр Виборний і Сергій Лихачов. Філії організації діють в містах Вісагінас та Клайпеда.

3) "Православне братство Литви". Громадська організація Литви, заснована в 1995 р., лідером якої є Анатолій Сталбовський. Основні напрямки діяльності: "допомога релігійно-духовній просвіті та вихованню, здійснення соціального служіння". Члени організації – студенти, молодь, священнослужителі, інтелігенція. У заходах, що проводяться "Братством", беруть участь школярі, студенти, молодь, православні парафіяни. Найбільш значущі проекти – дитячі літні табори, заходи на Різдво, День православної молоді.

4) "Координаційна рада російських громадських організацій Литви". Об'єднання проросійських організацій Литви, засноване в 1995 р. Члени координаційної ради – громадські організації, що працюють за програмами збереження і розвитку російської культури Литви, підтримки освіти російською мовою, православної освіти і соціальної підтримки. Головою Координаційної ради зараз є Тетяна Міхньова, голова Фонду російської культури Литви. Основна діяльність Ради: "проведення традиційних щорічних Днів російської культури Литви в різних містах і районах, організація конференцій і семінарів для вирішення актуальних проблем російської діаспори Литви". Рада бере участь у створенні та реалізації програм і проектів національних меншин Литви, а також в програмах Росії для співвітчизників.

Серед основних загроз національної безпеки Литви, за оцінкою Департаменту державної безпеки, визнано участь литовської молоді в щорічному "військово-патріотичному" молодіжному таборі "Наследие победы". За даними Департаменту, за підтримки "Россотрудничества" здійснюється набір литовської російськомовної молоді для навчання на Росії, рекламується підготовка у різного роду воєнізованих таборах. Такі факти є предметом спеціального розслідування Генеральної прокуратури та Департаменту державної безпеки Литви. Аналогічна ситуація простежується в Латвії та Естонії.

Окремий інтерес представляє діяльність у Facebook сепаратистської сторінки "Вільнюська народна республіка", на якій розміщена інформація про необхідність включення частини Литви до складу Польщі.

Литва фактично відмовилася від розвитку зв'язків з Росією в культурно-гуманітарній сфері. Наприклад, Міністерство культури Литви уникало підписання програми співпраці з РФ у зазначеній сфері на 2014-2015 рр., а також плану реалізації спільних проектів з російським Федеральним агентством "Россотрудничество", що відкрито дотримується імперської політики Російської Федерації.

Словаччина

Досить цікавою є ситуація на території сусідньої з Україною Словаччини, де російська політична присутність демонструє динаміку зросту з 2014 року. Основними флагманами російської політики в країні виступають праві організації та рухи, а також структури, що публічно виступають за розвиток російсько-словацького співробітництва.

Основними акторами російської політичної присутності на території Словаччини виступають наступні організації:

1) угрупування "Словацькі призовники" (Slovenskí branci) та проект "Оріон". За інформацією волонтерів групи "Інформнапалм", у 2013 р. в Словаччині створюється угрупування "Словацькі призовники". Членами цієї платформи є переважно молоді чоловіки у віці 17-19 років. "Призовники" пройшли спеціальне навчання на Росії прямо у спецназі ГРУ, а після повернення у Словаччину продовжують навчання, інколи – під керівництвом військового інструктора, що нерегулярно приїздить до країни, викладаючи, поміж іншим, російське бойове мистецтво "Система". Важливо згадати також проект "Оріон", що маскується під платформу, спрямовану на здоровий спосіб життя, а у дійсності відіграючи роль прикриття для вербування інших бойовиків. Про діяльність "Словацьких призовників" розповідав журнал Týden ще у 2015 році.

2) "Почесне посольство Новоросії" (лідер організації – Маріан Фаркаш) – відкрито українофобська організація, що виступає на підтримку донбаських сепаратистів та слугує платформою для пропаганди терористичних угруповань "ДНР" і "ЛНР" на території Словаччини.

4) "Нічні вовки" – проросійська організація, афілійована з однойменним рухом, що діє на території Росії. У Словаччині активно агітують з проросійськими гаслами, розповсюджують "георгіївські стрічки", пропагують радянські свята та політику Володимира Путіна.

5) "Народна партія – наша Словаччина" (лідер партії – Маріан Котлеба) – націоналістична політична партія, що виступає з правою риторикою. Партія була створена в 2009 році ультраправим політиком неонацистського спрямування Маріаном Котлебою. Позиціонує себе як правонаступниця "Глінкової словацької народної партії" часів Першої Словацької республіки. Партія активно просуває політичні кампанії: антициганського, антимігрантського та антимусульманського характеру, апелюючи до захисту словацької національної ідентичності та захисту традиційних християнських цінностей. На парламентських виборах в Словаччині в 2016 році набрала 8,04% і отримала 14 мандатів в Національній Раді Словацької Республіки. Керівництво партії підтримує зв'язки з російськими політиками. За інформацією www.radiosvoboda.org, Генеральний прокурор Словаччини Яромір Чіжнар 25 травня 2017 року підтвердив, що Генпрокуратура виступила з вимогою розпустити радикальну "Народну партію "Наша Словаччина". На думку Генеральної прокуратури, метою "Народної партії Наша Словаччина" є повалення нинішньої демократичної системи у країні.

6) "Російсько-словацьке товариство в Братиславі" (голова організації – Ян Чарногурскі) – організація, що активно пропагує необхідність розширення російсько-словацького співробітництва. Члени організації виступають з проросійською риторикою та підтримують політичний курс чинної російської влади.

Також слід додати, що російська сторона почала процес агітації у студентському середовищі Словаччини. Використовуючи зв'язки у викладацькому середовищі, Кремль відправляє до словацьких ВНЗ агітаторів з ультраправих рухів Росії, які розповсюджують серед студентів матеріали, що пропагують т. зв. "русскій мір" та дискредитують Україну. При цьому словацька сторона не реагує належним чином на втручання російських агітаторів до навчального процесу Словаччини.

Чехія

На території Чехії активність російської сторони спостерігається протягом багатьох років. Згідно з інформацією чеського дослідника Онджея Кундри, автора книги "Агенти Путіна", окремої уваги заслуговує кількість працівників Посольства РФ в Чехії, яка є досить високою як для 10-мільйонної східноєвропейської країни. Також існує багато підстав вважати, що саме російське Посольство в м. Прага виступає в якості головного центра російської резидентури в східноєвропейському регіоні.

За часи активної діяльності російська сторона вибудувала мережу організацій та громадсько-політичних активістів, які виступають флагманом політики РФ на території Чехії. До основних акторів російської сторони на території Чехії можна віднести наступні структури:

1) "Чехословацькі військові запасу проти війни, планованої командуванням НАТО". За інформацією "Інформнапалму", до 2011 р. тривав не дуже довгий період відносного спокою, коли діяльність російських спецслужб проходила більш-менш підспудно, – наприклад, у вигляді впровадження агентів до різних громадських та неприбуткових організацій. Приблизно у 2012 р. у Чехії створюється Facebook-група, а згодом – громадська ініціатива "Чехословацькі військові запасу проти війни, планованої командуванням НАТО". Організація діяла переважно в соцмережах, час від часу влаштовуючи для своїх членів своєрідні військові навчання.

2) "Національна самооборона" ("Národní domobrana") - виникає після розпаду організації "Чехословацькі військові запасу…". Лідером організації є офіцер Армії ЧР у відставці, ветеран Афганістану – доктор медицини Марек Обртел. Раніше доктор Обртел входив і до складу керівництва "Чехословацьких військових запасу…" Проте Обртел – це лише обличчя для піару. У дійсності, за даними "Інформнапалму", організацією керують інші люди – не дуже відомий громадськості активіст Владімір Прокеш та активістка-"народник" Соня Чіффарі. Вищезгадані особи підтримують особистий контакт з лівим активістом Міхалом Улвром, прямо пов'язаним з Посольством РФ у ЧР, про що він не соромиться відкрито казати чеським ЗМІ (журнал Respekt від 29 березня 2015 р.). Крім того, наявні зв'язки з політичною партією "Національна демократія" (Národní demokracie) сильної націоналістичної орієнтації, лідером якої є громадянський активіст та "народник" Адам Беньямін Бартош. "Національна самооборона" дуже активна в соцмережах. Навесні 2016 року "Національна самооборона" направила свою делегацію на сепаратистські території Східної України. Про перебіг візиту детально інформує на своєму Facebook, включаючи відео з прес-конференції, доступне російською мовою. Під час візиту делегація чеських "ополченців", поміж іншим, "вчилася захищати сепаратистську республіку". Після повернення з неконтрольованих територій на сході України "Національна самооборона" оприлюднила прес-реліз, в якому заявила про відкриття Інформаційно-культурного центру ДНР/ЛНР в м. Острава, позаштатним консулом якого було призначено Нелу Ліскову – піар-обличчя організації "Національна самооборона" (повідомлення на сайті "міністерства закордонних справ ДНР", відео з прес-конференції – додано перекладачем).

4) Комуністична партія Чехії та Моравії – політична сила, що представлена в чеському парламенті. Представники партії відвідували тимчасово окуповані території України – Крим та Донбас. Виступають в підтримку т. зв. "ДНР" і "ЛНР", визнають Крим російською територією. Зокрема, члени партії Зденек Ондрачек і Станіслав Мацковік у 2016 році відвідували територію окремих районів Донецької та Луганської областей. Також на території Чехії вони розповсюджують дезінформацію про те, що начебто Київ, а не російські військові, винні у військових злочинах проти "народу Донбасу" і грубому порушенні прав людини.

5) Проросійські ЗМІ. Виступають в якості платформи для розповсюдження пропаганди, яку транслює російська сторона для маніпуляції свідомістю громадян Чеської Республіки. Фінансовані з РФ чеські медіа створюють медійну картину, що виправдовує агресивну політику Кремля, дискредитує країни Заходу та блок НАТО. Одним з таких ЗМІ можна визначити газету "Halo noviny", журналіст якої, Яромир Вашек, неодноразово відвідував територію "ЛНР" та пропагував на території Чехії діяльність терористичних угруповань "ДНР" та "ЛНР".

Угорщина

З приходом до влади в Угорщині політичної партії "Фідес" спостерігається зростання військово-політичної присутності Російської Федерації на території цієї країни. Зокрема, цю інформацію підтверджує колишній працівник угорських спецслужб NBH та AH Ференц Катрайн в інтерв'ю незалежному угорському медіа Index.hu. Згідно з даними Катрайна, на території Угорщини активно діють представники трьох основних російських спецслужб – СЗР, ФСБ та ГРУ. Так, СЗР має справу з більш традиційними завданнями розвідки, такими як наука, техніка, ЗМІ та ЄС. ФСБ – це "пес на ланцюгу", вони відповідальні за оперативно-технічний захист російських іноземних представництв, дипломатичних служб доставки, а також мають забезпечувати оперативні дії, моніторинг тощо. ГРУ спеціалізується на зборі інформації про НАТО і збройні сили. До їхньої компетенції також входять замах і переворот, бо вони несуть відповідальність за брудну роботу. Перед ними, очевидно, ставиться вимога бути готовими до організації певних заходів, направлених на підтримку російських інтересів в тій чи іншій країні.

Активність російських спецслужб на території Угорщини призвела до активізації ультраправих організацій та рухів, що виступають з реваншистськими гаслами відносно сусідніх України, Словаччини, Сербії та Румунії, на території яких проживають представники угорської меншини. Як повідомляє Ф. Катрайн, в Угорщині саме ГРУ напряму пов'язане з діяльністю неонацистів під керівництвом Іштвана Дьоркоша, воєнізованою організацією "Угорського національного фронту" (МНА). Вони також провели спільні навчання з росіянами під дипломатичним прикриттям. Крім того, з російськими спецслужбами співпрацював депутат від ультраправої партії "Йоббік" Бела Ковач, який був звинувачений у шпигунській діяльності на користь РФ.

У свої діяльності на території Угорщини російська сторона, крім вище вказаного "Йоббіка", потенційно може підтримувати такі націоналістичні рухи, як "Молодіжний рух 64 округів", "Бетяршерег", "Угорська зоря" тощо.

У разі, якщо інтереси Кремля будуть спрямовані на дестабілізацію ситуації в східноєвропейському регіоні, спецслужби РФ можуть використати вплив на ультраправі рухи Угорщини з метою активізації деструктивної діяльності в Україні, Словаччині та Румунії. При цьому угорська влада опосередковано сприяє зростанню військово-політичної присутності Росії в країні, а також не реагує належним чином на виклики національній безпеці, пов'язані з активізацією російських спецслужб в Угорщині.

Політика уряду Віктора Орбана сьогодні спрямована на розширення співпраці з російською владою та збільшення політичної присутності в тих країнах, де сконцентрована угорська національна меншина, зокрема, і на території українського Закарпаття.

Коментар

В даному матеріалі були проаналізовані основні напрямки активності деструктивної політики Російської Федерації в країнах Прибалтики та Східної Європи. Вплив РФ на політичні процеси в Польщі та Україні було окремо розглянуто в попередніх матеріалах за даною тематикою.

Основними напрямками деструктивної політики Кремля в країнах Східної Європи виступають:

- організаційно-матеріальна підтримка організацій російських співвітчизників (зокрема, на території Латвії та Естонії);

- використання фактору національних меншин для тиску на центральну владу (Словаччина, Румунія, країни Прибалтики) та активізації сепаратистських процесів (проблема поляків в Литві; угорський фактор в Україні, Словаччині, Румунії);

- співпраця з ультраправими та ультралівими організаціями і рухами з метою використання їх в екстремістській діяльності як на території країн їхнього походження, так і в сусідніх державах (Польща, Угорщина);

- збільшення присутності російських спецслужб з метою збору інформації розвідувального характеру та впливу на військово-політичну та соціально-економічну ситуацію в країнах балто-чорноморського регіону.

З оглядом на дану ситуацію, необхідно зазначити, що в разі створення дієвої платформи в рамках розвитку процесу балто-чорноморської інтеграції країнам Східної Європи, що входять до складу ЄС та НАТО, а в перспективі – Україні, Молдові та Грузії – необхідно консолідувати зусилля задля спільної протидії зростанню російської військово-політичної присутності в регіоні. Зокрема, в цьому контексті необхідно звернути увагу на пропозицію, запропоновану експертами Інформаційного центру "Міжмор'я", в контексті регіональної безпекової політики. Мова йде про необхідність створення умовно названого "Антимосковського безпекового пакту", який би об'єднав зусилля військових та силових структур країн регіону для протидії загрозам з боку Російської Федерації. З іншої сторони, за регіональну безпеку в Східній Європі, на кордоні з Росією, може відповідати приватна військова компанія (ПВК), яка би була створена за аналогом "Blackwater". Акціонерами такої компанії можуть виступити держави-учасники Балто-Чорноморського союзу (БЧС), які можуть взяти на себе зобов'язання щодо її фінансування. НАТО, або окремі країни Північноатлантичного Альянсу, також могли би фінансувати діяльність цієї структури. Таким чином, у випадку збройного конфлікту, в бойових діях братиме участь приватна військова компанія, що не матиме наслідком застосування 5 статті Статуту НАТО.

З іншої боку, Україні, Словаччині та Румунії необхідно розробити спільну стратегію протидії угорській експансіоністській політиці в регіоні, в якій активно проявляться інтерес Кремля з метою дестабілізації ситуації у зазначених країнах на національному грунті.

В свою чергу, флагманом процесу протидії розгортанню присутності РФ в балто-чорноморському регіоні потенційно могла би відіграти Польща, проте останнім часом керівництво РП дотримується деструктивної позиції щодо політики національної пам'яті в Україні. А реформа судової системи, ініційована керівництвом "Права і справедливості", викликала низку акцій протестів в країні. Тим не менш, дієвий потенціал в цьому напрямку Варшава може не лише продемонструвати, але й ефективно використати, маючи підтримку з боку адміністрації Дональда Трампа. Проте на це потрібна відповідна політична воля, а не лише популізм та демагогія. Враховуючи ці аспекти, Москва і надалі використовуватиме вдало підібраний момент для подальшого розгортання своєї деструктивної діяльності в регіоні. З певною вірогідністю, ця тенденція буде розвиватись доти, поки країни балто-чорноморського регіону не консолідуються задля розробки ефективних механізмів протидії російської експансії в Східній Європі та країнах Прибалтики.

Більше про життя Донбасу читайте на Depo.Донбас