Чому на Донеччині гальмують з відновленням шкіл та мостів

На Донеччині з усіх інфраструктурних проектів-2016 року головним чином будують мости та ремонтують опорні школи. Журналісти на власні очі побачили, як відновлюються мости у Слов'янську, Закотному та Сіверську, а також як звичайні школи перетворюються на опорні у Билбасівці, Костянтинівці та Дружківці.

На об'їзд об'єктів журналіст Depo.Донбас поїхав разом з очільником області Павлом Жебрівськийм.

Перша зупинка – загальноосвітня школа у селищі Билбасівка. Перетворення цієї школи на околицях Слов'янська в опорну вже добігає завершення – закінчується монтаж нової покрівлі, фарбується утеплений фасад, а будівельники вже перейшли до внутрішнього оздоблення. В очікуванні очільника області директор школи Лілія Мелешко веде бесіду з керівником обласного департаменту капітального будівництва Юрієм Вінокуровим. Жінка з завзяттям справжнього українського куркуля намагається вибити у чиновника якісне вугілля – паливо, яке до школи поставляє районне управління освіти відмовляється горіти навіть у сучасних топках з великим коефіцієнтом корисної дії.

"Розумієте, постачальники вугілля та дров не бажають працювати з бюджетом. Справа в тому, що ми можемо купувати вугілля лише на кілька гривень дорожче, ніж відпускна ціна шахти, а його ще до нас слід довести. В мене зараз постійно не відбуваються тендери на кілька мільйонів гривень з закупівлі палива", – розповідає Вінокуров.

А після зізнається, що важко знайти не лише постачальників вугілля, а й підрядників на великі будівельні проекти – у місцевих замало потужностей й досвіду, а будівельники з інших регіонів не бажають їхати в зону АТО.

Під час огляду будівлі разом з губернатором, директорка школи починає перейматися чи варто було робити підвід води, каналізації та електрики до кожної парти у кабінетах хімії та фізики, бо реактиви та прилади для досліді зараз дуже коштовні.

Згодом вирішують, що робити слід максимум, а вже після шукати гроші на закупівлю реактивів. Взагалі, школа виглядає майже готовою для прийому учнів, а в деяких класних кімнатах вже навіть почали встановлювати нові меблі, а в одній з кімнат –  складовані новенькі комп'ютери відомого вітчизняного бренду.

Наступна зупинка – зруйнований бойовиками у 2014 році міст через річку Торець поблизу легендарного селища Семенівка. Відновлення цього мосту цілком тягне на звання "Головного будівництва області" – робота там кипить майже цілодобово.

Незважаючи на 20-градусні морози, будівельники встановили намети з опаленням і в них бетонують, наносять гідроізоляцію та встановлюють металоконструкції. Будівельники завіряють, що встигнуть до 26 грудня, якщо не підведе погода – морози можуть завадити укладанню асфальту.

Менш вражаюче виглядає відновлення мосту через Сіверський Донець поблизу селища Закотне. Він також був пошкоджений бойовиками у 2014 році. Втім, обсяги руйнувань там значно скромніші, як і досягнення будівельників. На цей час вони лише уклали стяжку по всьому мосту та починають відновлювати пошкоджене перекриття. Більш того, напередодні рейду від снігу встигли очистити лише половину шляхопроводу.

Це не завадило будівельникам переконувати Жебрівського, що об'єкт буде готовий до 28 грудня. Під час низьких температур – весь міст просто неможливо закутати плівкою та обігріти. Але робітники запевняють, що мають величезний досвід подібних робіт і наводять приклад Ясинуватської розв'язки, яку бойовики не можуть зруйнувати навіть з використанням потужної артилерії.

У розмові з будівельниками Жебрівський показує свої невдоволення темпами будівництва і радить готуватися до зовсім інших обсягів – наступного року в області планується відновити та реконструювати близька 40 мостів та шляхопроводів.

У невеличкому місті Сіверську будується відразу два інфраструктурних об'єкти – міст та опорна школа. Реконструкція школи до цього часу фактично не розпочата – лише на кількох поверхах ведеться заміна вікон на пластикові. Крім того, завезено все необхідне для утеплення приміщення. Крім того, виявляється, що до цього часу готові не всі проекти, але проектанти обіцяють почати готувати документи з більшим завзяттям.

Реконструкція мосту в Сіверську також виглядає досить непереконливо. Незважаючи на невеликі обсяги, роботи просуваються досить повільно. Проте будівельники обіцяють перекинути на об'єкт додаткові сили після відкриття двох інших мостів.

Реконструкція опорної школи в Часів Яру просувається швидше. Але там є складнощі з утепленням – проектна організація до цього часу не може вирішити, яким чином монтувати утеплювач. В цей час активно відбувається ремонт внутрішніх приміщень. В усіх опорних школах було вирішено відмовитися від шпалер на стінах. Замість цього використовується художня штукатурка. Втім, це сучасне нововведення вкупі з підвісними стелями перетворює школи на якісь невиразні офісні приміщення, а з окремими варіантами штукатурки коридори та класи стають схожими навіть на районні відділи міліції.

Ільїнська школа поблизу Костянтинівки зустріла гостей столом з наїдками, самоваром та повною відсутністю будівельників. Доки Жебрівський обурювався надбудовою, яку забули включити до проекту, директорка школі Світлана Бурдун почала скаржитися на якість штукатурки зовнішніх стін. Невдовзі приїхав бригадир. Недовга перепалка з будівельником закінчилася обіцянкою останнього виправити все за свій кошт. Втім, побачене відбили в Жебрівського всяке бажання пити чай та їсти піроги.

Майбутні опорні школи у Костянтинівці та Дружківці зустріли керівника області без особливих ексцесів. Втім, недоліки існують. У Костянтинівці проектанти забули врахувати збільшення товщини стін після утеплення й тепер вікна, закладені до проекту, замалі. Вихід з цієї ситуації – придбання додаткових пластикових планок але коштує це додаткові 700 тисяч гривень. Вирішено відкоригувати цій проект.

А ось у Дружківці проектанти забули закласти до проекту підвісні стелі з ліхтарями. Цей недолік також було вирішено усунути, тім більше, що реконструкцію школи ще не розпочато, але вже стоїть завдання випускний бал відгуляти у оновленому приміщенні.

Навесні цього року Жебрівський обіцяв перетворити область в суцільний будівельний майданчик.  Втім, ця поїздка з губернаторам показала одну важливу річ. Коли на хорошій машині проїздиш за 5 годин більше 300 кілометрів та бачиш десяток будівництв, то дійсно складається враження, що вся область – це будмайданчик.

Але коли розумієш, що одна школа чи шляхопровід на місто чи район -  це замало для "великого будівництва" ставлення до заяв губернатора дещо змінюється.

Напевно, правий був герой одного радянського фільму, який  критикував сприйняття життя виключно із вікна службової автівки. Для керівника любого рівня час від часу варто дивитися на події очами простого мешканця провінційного містечка. За таких умов всі плани та заяви, навіть дуже позитивні, виглядають не так масштабно.