Як на Луганщині в евакуйованому ліцеї виховують захисників України (ФОТО)

За досить короткий проміжок часу у новому приміщенні - в будівлі Кремінської обласної загальноосвітньої школи-інтернаті, вдалося організувати умови не тільки для навчання, а й для життя.

Директор ліцею Валерій Ємбаков розповів Depo.Донбас, що тут навчаються не тільки хлопці зі спокійної території, які на вихідні можуть відвідати батьків, а й хлопці з населених пунктів біля самої лінії розмежування, для яких цей заклад став домом.

Ліцей був заснований в 1993 році у Луганську на базі училища штурманів. За цей час було зроблено 18 випусків та випущено більше 2,5 тисяч чоловік.
"Більше половини пішли служити в Збройні сили України. Я пишаюся тим, що сотні й сотні моїх випускників служать на офіцерських посадах в українській армії і багато з них є учасниками антитерористичної операції. В тому числі і такі, які вже нагороджені державними орденами та медалями", - говорить Ємбаков.
За його словам, бойовики захопили територію в серпні минулого року. Матеріально-технічна база повністю розкрадена.
"Задля того, щоб туди повернутися, треба, напевно, навіть не рік на відновлення цієї бази. Бо я з того, що бачу в мережах, інтернеті – там нічого вже святого не залишилося. Розграбували все вщент. Починаючи з будівлі і закінчуючи обладнанням та всім іншим. Десятки й десятки мільйонів треба вкладати, щоб забезпечувати нормальні, принаймні, нормальні умови для існування", - говорить Ємбаков.
Поки ж ліцей базується у Кремінній.
"Зважаючи на те, що ліцеєм командують офіцери ЗСУ, в нас жодного сумніву не було про те, що буквально з перших же днів після евакуації зробити все задля того, щоб відновити наш навчальний заклад", - каже Ємабаков.
Було зроблено гарний ремонт, 1 вересня 50 хлопців з майже всіх частин підконтрольної Україні Луганщини стали учнями першого курсу.

"Серед них 15 вихованців, які прибули зі Станиці Луганської, Щастя, Новотошківського – тобто тих міст, які знаходяться близько до лінії розмежування. А в деяких просто умов немає наразі навчатися. Немає школи, або у батьків вже й хати. Ми створили їм умови не тільки для навчання, а практично умови й для життя. Вони в нас цілодобово знаходяться, 4-разове харчування", - каже Ємбаков.
Зараз вже планують знову набирати влітку перший курс, коли ці хлопці перейдуть на другий. Для такого подальшого розширення обласна військово-цивільна адміністрація якраз виділяє кошти. Не виключає Ємбаков й того, що будуть набрані 8 та 9 класи.
"Є така потреба в Луганській області. Багато хлопців наразі вже, ще не почалася вступна кампанія 2016 року – дзвонять. Десятки й десятки телефонних дзвінків від батьків, від хлопців маємо, які цікавляться умовами вступу, помешканням, навчанням в нашому ліцеї", - підхреслив він.

У закладі створені всі необхідні для життя та навчання. Практично з нуля були відремонтовані спальні приміщення, зроблені санітарні умови. Також відремонтовані два класи під ключ. Закуплено також багато приладів для навчання.
"Мультимедійні дошки, комп’ютери. Ми вже закупаємо сучасний комп’ютерний клас для хлопців. Є вже домовленість з Міністерством оборони про те, що вони беруть на себе навчально-матеріальну базу задля проведення занять с допризовної підготовки юнаків. Макети, прилади, навчальна військова література", - розповідає директор ліцею.
За його словами, військові дії також внесли корективи – було посилено та вдосконалено військово-патріотичне виховання. А навчання йде за затвердженими програмами. Також до хлопців приїжджають колішні випускники, військові.
В ліцеї працюють викладачі-переселенці, мешканці Кремінної.
При цьому Ємбаков не сумнівається, що ліцей повернеться до Луганська.
"Ми повернемося в Луганськ, бо життя і логіку життя ніхто не переламає і це однозначно", - заявив директор ліцею
Вже розглядаються варіанти, як це буде. Можливо, в Кремінній залишаться 8-9 класи, а до Луганська поїдуть 10-11 класи.
Історії хлопців теж вражають.

Так, Олексій з Біловодська каже, що мати підтримала його в рішенні поступати, а батько залишився в Луганську. Сам хлопець прийшов сюди за компанію з другом. Він бажає служити в піхоті.
"Мама дозволила. А тато не знаю. Тато в Луганську", - каже хлопець.
Мати приїжджає та дуже пишається сином.
Іншому хлопцю - Єгору - запропонував батько поступати. Сам він з Щастя.
"Біля дома були попадання на подвір’ї. Падали міни, скло сипалося. Спочатку було страшно, потім звикли", - каже він.
На питання, а чи не було бажання вивчитися та дати відсіч, він каже: "Було та не раз".
Після закінчення навчання бажає працювати в рятувальником.
Про Щастя згадує, що коли навчався там – було багато вихідних, тому що місто бомбили.
"Взимку було мало вчителів та людей в Щасті було дуже мало. Більшість - це були робітники ТЕЦ та військові", - розповідає хлопець.
Інший хлопець – Олександр - дізнався про училище в школі Білокуракінскього району. Бажає стати льотчиком.
Не дивлячись на суворий розклад та дисципліну, всім хлопцям, з якими довелося поспілкуватися, подобається тут.