Чому Ахметова залишають власником підприємств в "Л-ДНР"

Минув майже тиждень з того часу, як окупанти заявили про перехід українських підприємств в "Л-ДНР" під "зовнішнє управління". Але відпочатку, що саме означає цей термін, так ватажками і не було розшифровано.

Вочевидь весь цей час йшли переговори "на найвищому рівні" з українськими олігархами, зокрема з Ринатом Ахметовим, саме його підприємств на цій території найбільша кількість. Про те, що сторони намагаються домовитися, підтверджував профсоюз "Краснодонвугілля", заспокоюючи шахтарів. І від того, як відбудуться ці переговори, залежатимуть подальші заяви, пояснення і дії.

Як писав Depo.Донбас, риторика Захарченка і Плотницького виписана саме за російською термінологією. Адже "зовнішнє управління" - це процедура банкрутства в російському законодавстві, яка включає в себе комплекс заходів щодо відновлення платоспроможності боржника як фінансово-економічного, так і організаційного характеру з передачею повноважень з управління боржником зовнішньому керуючому. При цьому власник юридично не міняється.

Стосовно підприємств з українською юрисдикцією провернути таку процедуру не просто, проте, окупанти таки розкрили, що саме розуміють під "зовнішним управлінням".

Першим заговорив екс-голова "радбезу "ДНР" Олександр Ходаковський, який пояснив, що на "віджатих" українських підприємствах юридично власник не зміниться, але підприємство буде керуватися, ніби як, із зовні.

"Коли ми говоримо про майбутнє запровадження зовнішнього управління, відразу відпадає питання про зміну власника. Стає зрозуміло, що власник не змінюватиметься. Над менеджментом цього підприємства будуть поставлені топ-менеджери в квадраті які визначатимуть в цілому, не скільки виробничі процеси, скільки питання відрахувань - в якому напрямку підуть відрахування ", - сказав Ходаковський.

За його словами, над менеджментом цих підприємств будуть поставлені "топ-менеджери в квадраті", які вирішуватимуть не виробничі питання, а питання відрахувань.

Він не виключає, що на якомусь етапі буде укладено договір з власниками, їх інтереси будуть стиснуті.

"Вони будуть посунені серйозно. Але, десь, на якомусь етапі вони в тіньовому режимі включаться в процес. Якщо вони будуть сильно опиратися, то їх включення в процес буде самим мінімальним. Якщо вони здадуться раніше і підуть назустріч швидше, тоді їм залишать відому частку участі в усіх цих процесах і, відповідно, участь в отриманні прибутку", - зазначив Ходаковський.

Проте, офіційна влада "ДНР" ці роз'яснення не підтвердила, а Ходаковський серед окупантів взагалі вважається ворогом, тому його слова неможна враховувати в повному обсязі.

Тим більше, що ватажок Олександр Захарченко практично каже про протилежне - про перехід під "юрисдикцію "ДНР" і навіть обіцяє вже пересічним працівникам "достойну оплату", а менеджерам її скорочення.

В "ЛНР" навпаки, вже 5 березня, повідомили, що юридично власник ні в якому разі не зміниться. Це підтвердив представник "ЛНР" на Мінських переговорах Владислав Дейнего і ватажок Ігор Плотницький.

"Що стосується власника, то це питання не зачіпається, власник залишається той самий, який значиться в нинішніх реєстрах, і зміна власника не передбачається", - підкреслив Дейнего.

"Україна вважає, що ми націоналізували або "віджали" ці підприємства. Насправді, це не так. Тим більше що ми давали їм (власникам підприємств) час і можливості, ми ніколи цього не приховували, але ми особливо і не афішували", - сказав Плотницький.

І далі, прямо за термінологією вищезазначеного російського законодавства, в "ЛНР" кажуть про скрутне становище на цих підприємствах.

"Підприємства на межі знищення, люди практично без роботи. І в цих умовах ми не могли залишатися осторонь, і ми прийняли рішення про те, що повинні прийняти відповідальність за роботу цих підприємств на себе, ввівши тимчасове зовнішнє управління", - сказав Дейнега.

Якщо перевести це на зрозумілі слова, виходить, в "ЛНР" з Ахметовим та іншими олігархами домовилися, і, власне залишили їх у грі, визнаючи за ними юридичне право на власний бізнес. В "ДНР" Захарченко ще мовчить або натякає на повне привласнення оголошених 40-ка заводів і шахт. Отже з олігархами домовленості ще не досягнуто.

Що може дати окупантам, олігархам і, власне, Україні, той факт, що ці підприємства залишуться юридично українськими?

По-перше, не виключено, що в "Л-ДНР" сподіваються на те, що таким чином заводи, зокрема металургійні, збережуть своє право на експорт продукції. Адже без сертифікатів України, за документами неіснуючих держав, жодна країна в світі продукцію не куплятиме. А зберігаючи статус-кво, можна буде налагодити експорт хоча б через Росію, у бік якої вже будують залізницю зі здатністю пропустити 200 поїздів за добу. Її, за словами учасниці української делегації на переговорах в Мінську Ольги Айвазовської, планують завершити у вересні 2017 року. Щодо вугілля, то, за повідомленнями російських ЗМІ, його частина з окупованого Донбасу вже пішла на Росію.

По-друге, олігархи, за таким розкладом, хоч будуть і посунуті від прямого управління підприємствами, але отримуватимуть якийсь відсоток прибутків. Скільки саме, це, вочевидь, буде залежити від домовленостей.

Вигода української сторони в цьому процесі поки що не зовсім зрозуміла. Навряд чи окупанти дозволять сплачувати податки в бюджет України, то ж борги підприємств зростатимуть, до того ж Україна у відповідь може не підтвердити сертифікати на продукцію для експорту. Чи веде українська сторона неофіційні тристоронні переговори? Цього виключати не можна, проте ознак цього на поверхні поки що не помітно. До того ж, поки іде блокада залізничних шляхів, гарантувати або обіцяти щось підприємствам на окупованому Донбасі, Україна не може.