Від розкошів до злиднів. У що перетворилася славетна "Донбас опера"

Донецький театр опери та балету останніми днями набрав широкого розголосу через відому похоронну процесію. Більше того, він став асоціюватися виключно з російським терористом Арсеном Павловим, більш відомим за прізвиськом Моторола. Кількагодинне лежання цього бойовика у труні в театральному холі затьмарило всю багаторічну творчість та визнання найвідомішого соліста донецького балету Вадима Писарева. Не кажучи вже про інші досягнення театрального колективу під брендом “Донбас опера”, які вже, скоріш за все, залишилися у минулому.

Варто зазначити, що ця культурна установа досі називається виключно як “Донецький державний академічний театр опери та балету імені Анатолія Солов'яненка” - без присвоєння статусу “республіканський”, як іншим “установам науки і культури ДНР”. Але це - лише театральний фасад. За лаштунками - цілковита руїна.

Під час війни і гуманітарної катастрофи театр опинився в складному становищі: було повністю припинено фінансування, артисти по кілька місяців не отримували зарплату, близько 70% колективу покинули театр, техніка і декорації були вщент зруйновані. Проте театр не закрився, а 4 жовтня 2014 року таки було відкрито новий театральний сезон. Впродовж перших днів вистави відбувалися абсолютно безкоштовно. Однак моральне перенапруження сильно вдарило по здоров'ю директора театру з двадцятирічним стажем Василя Рябенького - 8 жовтня він помер у віці 55 років від серцевого нападу. Між іншим, 6 листопада 2014 року президентським указом Петра Порошенка Василю Рябенькому було посмертно присуджено Шевченківську премію за постановку опери “Летючий голландець”. Саме на цей донецький варіант всесвітньо відомої опери Ріхарда Вагнера чомусь полюбляла приходити колишня перша леді Людмила Янукович, яка зазвичай уникала публічності.

Але повернемося до життя театру в російсько-терористичній окупації. Директорське крісло в ньому недовго залишалося порожнім — вже через тиждень в кабінеті померлого Рябенького облаштувався призначений терористами “ДНР” новий бос Євген Денисенко, який до того кілька років очолював Донецький обласний краєзнавчий музей. В принципі, театральне мистецтво ніколи не було чужим для знаного музейника Денисенка, адже за освітою він є режисером-постановником масових заходів. Саме своєю епатажною постановкою деяких масових заходів окупантів цей колаборант, схоже, і увійде в історію “Донбас опери”. Починаючи від 27 жовтня 2014 року, коли на сцені Донецької опери дебютував ватажок бойовиків Олександр Захарченко, заспівавши дуетом із депутатом російської Держдуми Йосипом Кобзоном пісню “Я люблю тебя жизнь”.

Та закінчуючи, звісно, перетворенням театру у “мавзолей” Мотороли, на “прощання” з яким були звезені спеціальними автобусами тисячі бюджетників з усіх ОРДО.

Що ж до візитівки Донецького театру опери та балету, народного артисту України Вадима Писарева, то він ще влітку 2014 року перебрався у щойно звільнений від терористів Краматорськ, а потім гайнув на Росію. Тепер Писарев іноді приїжджає до Донецька, але виключно як соліст не донецького, а Кремлівського балету. Хоча насправді не все так по-кремлівськи райдужно у житті уславленого танцівника. У 2015 році він був запрошений як педагог-репетитор до Бурятського державного академічного театру опери і балету в Улан-Уде. Таким чином Писарев на закаті творчості з народного артиста України перетворився у таку собі російсько-бурятську посередність.

До речі, Писарев з 1994 року є засновником та організатором міжнародного фестивалю “Зірки світового балету”, який завжди проходив на сцені Донецької опери. З 2015-го цей фестиваль проходить під наглядом бойовиків “ДНР" та “старших братів”. Цього року 14 - 15 жовтня в Донецьку також навідались “зірки світового балету”. У головних ролях були донецька балерина, яка нині працює в Москві, тому її представляють солісткою російського балету, а також танцюрист із Казахстану. Анонсувався приїзд на “фестиваль” акторів із Німеччини, але ті, як пояснили у “молодій республіці”, не змогли приїхати в “ДНР” через страх потрапити під санкції. А ще, щоб фестиваль був явно “міжнародним”, соліста та художнього керівника рідного вже Писареву Бурятського театру опери та балету Моріхіро Івата ЗМІ “ДНР” записали як представника Японії. Інших, навіть російських балерин і танцюристів у Донецьку помічено не було.

Жителька, що змогла себе порадувати походом у Донецький театр опери та балету на інші постановки, пише гнівні коментарі у соціальних мережах та жалкує про витрачені гроші. “Мала дурість відвідати. Вистава - просто халтура, слухати там нікого! Граф Альмавіва пищить на рівні двірника, партію свою не знає, просто огидно, це неповага до глядача випускати таку нікчемність на сцену... це просто знущання за 280 руб”.

З розкішного осередку культури “Донбас опера” дуже швидко перетворилася у злиденну установу, якій театрального блиску надають лише під час важливих для пропаганди знакових ритуальних процесій. Відтак Донецький державний академічний театр опери та балету імені Анатолія Солов'яненка став справжнім та показовим символом деградації терористичної “Донецької народної республіки” як такої. Чиї ватажки потрапляють в цей театр зазвичай у труні під час власних пишних похорон.