Місяць в Туреччині: Як за притомні гроші відпочити з комфортом на популярному курорті

Наша сім'я була в Туреччині багато разів, але завжди тільки в готелях і не більше кількох тижнів. Цього року вирішили спробувати приїхати самостійно. Тим більше, що передбачуваний бюджет подорожі дуже надихав. Місячна оренда апартаментів на березі моря для п'ятьох людей обійшлася у вартість тижневого відпочинку в готелі.

Як оформити медстраховку в Туреччину

Важливий момент в будь-якій подорожі – медична страховка. Вибирали, звичайно ж ту, що покривала лікування в разі виявлення в кого-небудь з нас коронавірусу. Обійшлася ця страховка в 1 тис. грн для кожного. Я не знайшла інформації про те, чи обов'язково для подорожі в Туреччину мати страховку з покриттям COVID-19, але ризикувати не стали. Показувати її жодного разу ніде не попросили.

Летіти вирішили в кінці серпня. Квитки купили самостійно в Turkish Airlines (220 доларів з людини в обидві сторони). Аланію обрали тому, що це найпівденніший регіон і тут літо триває буквально до листопада-грудня. Крім того, в Аланії ми ніколи раніше не були.

Фото Катерини Лисенко

Вибір апартаментів в Аланії, умови, ціна

Квартиру шукали через Google. Вибрали фото апартаментів, які сподобалися, і зв'язалися з ріелтором. Після того, як вирішили всі питання, внесли передоплату в розмірі 100 євро. Решту сплатили на місці, під час зустрічі.

Для комфортного проживання п'ятьох людей вирішили орендувати квартиру з двома спальнями і вітальнею. У Туреччині це називається 2+1. Апартаменти у 120 "квадратів" з сучасними меблями, технікою і великим балконом з видом на басейн обійшлися в 1200 євро. Випадковий вибір виявився вдалим, оскільки ми потрапили в ЖК на березі гірської річки Дімчай, а море – в 300 метрах від будинку. Територія закрита, з охороною.

Фото Катерини Лисенко

Від самого початку спілкування з ріелтором варто уточнювати, чи працює заявлена ​​інфраструктура житлового комплексу. У зв'язку з карантином і відсутністю туристів деякі ЖК так і не запустили роботу басейнів і кафе у себе на території.

Фото Катерини Лисенко

У квартирі виявилося все необхідне: від пралки і посудомийки до посуду, кухонних ваг, фена до набору спецій, чаїв і круп. Була навіть велика коробка з різними ліками від усього на світі – подарунок він попередніх мешканців.
Але взагалі все необхідне можна придбати в численних крамничках неподалік.

Важливо знати, що наявність інтернету в квартирі потрібно обговорювати заздалегідь. Справа в тому, що далеко не у всіх турецьких апартаментах він є. Квартири не завжди вдається здати (як наприклад в цьому році через карантин), і вони можуть по кілька місяців стояти порожніми. А стаціонарний інтернет потрібно оплачувати щомісяця. Не всі господарі згодні так робити.

Фото Катерини Лисенко

У нашому випадку ріелтор привезла модем з місцевою мобільною картою. Цього вистачило і для роботи, і для перегляду фільмів. Обійшлося нам це в 35 євро. В принципі, якщо в планах – бути в країні довше місяця, то варто придбати цей пристрій самостійно (приблизно та ж сума) і платити тільки за використані мегабайти на місцевій сімці. Його можна возити з собою по країні і користуватися всюди, де є розетка.

Скільки в Аланії коштують комунальні послуги

Вода з крана – чиста, і місцеві кажуть, що п'ють її, але ми не стали експериментувати. Тим більше, що можна купити або замовити доставку в 20-літрових бутлях, як в Україні. А от газу в будинках немає. Однак його теж можна замовити. Привозять разом з водою, в невеликих балонах, підключають до плити – і можна готувати.

Фото Катерини Лисенко

За місяць перебування ми заплатили близько 2 тис. грн за всі комунальні послуги. Більшу частину цієї суми віддали за електроенергію, оскільки було спекотно, і ми користувалися трьома кондиціонерами мало не цілодобово.

Які в Аланії магазини і де купувати продукти

Якщо їхати в Туреччину самостійно, то варто запам'ятати назву основних мережевих маркетів, які можна знайти в будь-якому кварталі. Це BIM і Şok, які схожі на наші "Фору" і АТБ. А також Migros – маркет рівня "Сільпо". Зазвичай десь неподалік є ще й Меtro.

Також не варто відмовлятися від відвідування маленьких приватних крамничок. У них завжди можна купити свіжий хліб і основні продукти. Просто в мережевих магазинах цей вибір більше, а різниця в ціні не значна.

Продукти в Туреччині смачні, якісні і часто дешевші за українські. Величезний вибір кисломолочки і сирів. При всій моїй любові до цієї продукції українського виробництва, змушена визнати, що турецькі сири і масло мені смакували більше. Відмінна якість м'яса. Особливо це помітно з курятиною. Вона на смак як домашня і має нормальний вигляд, на відміну від звичних нам роздутих філейок і гомілок. На додачу, турки вміють її дуже смачно готувати в різних варіаціях.

Фото Катерини Лисенко

Взагалі м'ясо цікавіше купувати в маленьких м'ясних крамницях. Там легше зосередитися на асортименті та можна поговорити з продавцем не тільки про м'ясо. Ну і шматок, який сподобався, без проблем за пару секунд прокрутять в м'ясорубці і видадуть у вигляді свіжого фаршу.

Фото Катерини Лисенко

Єдине, що не раджу купувати в турецьких магазинах – це ковбаса і сосиски. Ніякі, ніде, взагалі. Якщо не вірите –перевірте. Для мене це залишилося однією з загадок Туреччини: як при такій якості і кількості м'яса можна виробляти такий хімічно-неїстівний продукт.

Якщо ж ви не любитель стояти біля плити, то цілком можна обійтися обідами-вечерями в місцевих закладах. Ми активно тестували ресторани різного рівня і не смачно не було ніде. Ціни різні. В основному вони на рівні середніх київських. Але є і бюджетні варіанти, на кожен день, не дорожче нашої "Пузатої хати". Такі заклади влаштовані за типом італійських тратторій: маленьке приміщення, столи в основному на вулиці. Меню немає. Господарі готують один-два види гарніру, якесь м'ясо в підливі і пару видів овочів. Все без витребеньок, але дуже смачно, недорого і сміливо можна віднести до здорового харчування. У таких місцях часто їдять місцеві, що також є показником якості та доступності.

Фото Катерини Лисенко

А ще всюди п'ють турецький чай зі скляних стаканчиків на блюдечку "в горошок". Під час замовлення варто уточнювати, що ви хочете саме турецький чай (до речі, по-турецьки він так і називається – чай) інакше доведеться "смакувати" Ліптон. З кавою та ж історія: заварна в джезві – це турецька кава, а "нескафе" місцеві називають будь-яку розчинну.

Фото Катерини Лисенко

Шопінг в Туреччині

Неможливо оминути увагою шопінг в Туреччині. Навіть якщо ви не шопоголік, вам нікуди не дітися від неймовірної кількості магазинів з одягом, сумками, взуттям, які чатують на туристів на кожній вуличці міста або селища. Навіть гірського. Тому рано чи пізно ви почнете придивлятися до асортименту, а ще за пару днів дозрієте до покупки.

Насправді воно того варте. Тому що легка промисловість – це одна з основних галузей, які творять бюджет Туреччини і продукція ця вельми гідної якості.

Фото Катерини Лисенко

Особистий лайфхак з цієї поїздки: беріть з дому мінімум речей і взуття. Ви все купите в Туреччині і часто набагато дешевше, ніж удома. Якщо ви не любитель торгуватися у вуличних ятках, то вам дорога в величезні магазини LC Waikiki, De Facto і Koton. Це турецькі бренди представлені і в Україні, але на батьківщині вони займають по кілька поверхів, пропонують розширений асортимент і багато що можна купити з хорошою знижкою.

А ось за взуттям краще йти саме у вуличні крамнички. Там за 200-300 грн можна вибрати чудові сабо, босоніжки або мокасини з найм'якішої шкіри на будь-який смак. При чому в нетуристичних районах вибір взуття буде більш скромний, але ціна гривень на 100 нижча.

Транспорт і оренда машини в Туреччині

Для самостійного пересування Туреччиною є кілька варіантів: громадський транспорт, велосипед, таксі і авто.
Оренда авто – задоволення недешеве. Має сенс, якщо ви плануєте подорожувати країною. Мінімальний термін оренди – три доби. Якщо потім продовжуєте, дають знижку. "Fiat Doblo" на механіці обійшовся нам у 30 доларів на добу плюс заправка дизелем.

Фото Катерини Лисенко

Для поїздки на автобусі можна придбати карту і поповнювати її. А можна розраховуватися своєю українською кредиткою, і якщо вона Visa, то проїзд вийде набагато дешевше. Наприклад, перші кілька днів ми їздили зі свого селища в центр Аланії за 5 лір (близько 20 грн). Платили готівкою і кожен раз водії оголошували різну ціну: то 4 ліри, то 4,5, то 5. По-моєму, вони самі її призначали. В один із днів розплатилися української картою Visa і виявилося, що в цьому випадку проїзд завжди коштує 3,2 ліри.

Фото Катерини Лисенко

Той же шлях – з центру в селище (близько 7 км), на таксі коштував по лічильнику 50 лір (близько 200 грн). Таксі можна викликати як за телефоном, так і через спеціальний пристрій на будь-якій зупинці або просто на розі кварталу.

Фото Катерини Лисенко

Велосипеди в Туреччині дуже популярні, після них – самокати та різні модифікації мототранспорту. Бувають, наприклад, триколісні та двомісні моторолери з місткими кошиками для покупок, які водять навіть турецькі тітоньки дуже поважного віку.

Велодоріжки – відмінні. А ось зі скутеристами тут поліція воює: дуже вони люблять гасати по тротуарах.

Якщо ви зважитеся самостійно сісти за кермо будь-чого, варто враховувати, що їздять тут жахливо. Це визнають навіть місцеві. Одна з причин, на мій погляд, як не дивно – прекрасні дороги. Місцеві буквально "літають" на своїх машинах і скутерах, часто не звертаючи уваги на величезні повідомлення розмітки про обмеження швидкості, підрізають,  а, ще ніхто не гальмує біля переходу, щоб пропустити пішоходів.

Фото Катерини Лисенко

Пляжі Аланії

У тому регіоні, де ми відпочивали, всі пляжі відкриті. Але в кожного готеля на пляжі є свої шезлонги і парасольки, які безкоштовно надаються працівниками пляжу за наявності у відпочивальника браслету з логотипом готелю. Решта охочих можуть приносити свої парасольки-рушники, а можуть за гроші орендувати шезлонг і навіс. Це коштує 15 лір (близько 50 грн) на цілий день. У межах міста на кожному пляжі є кафе, де можна смачно поїсти або просто випити кави.

Фото Катерини Лисенко

Фото Катерини Лисенко

Фото Катерини Лисенко

Про карантин в Аланії

Карантині заходи в Туреччині такі ж самі, як і в Україні: маску обов'язково треба одягати у громадському транспорті, громадських місцях і крамницях. Однак чим далі від центру міста, тим ці вимогі "лагідніші". В деяких крамницях маску не вимагають, в інших просять вдягнути, "бо поліція побачить".

На останньому тижні нашого перебування в Туреччині посилили карантин і наказали ходити в масках навіть по вулиці, зокрема й біля моря. Штраф за порушення – близько 130 долларів. Одного разу ми навіть бачили жандармів, які ловили пішоходів на набережній і наполегливо радили вдягнути маску. Однак, загалом нічого в житті міста і передмістя не змінилося. Місцеві розповідали, що навіть за часів жорсткого локдауна взимку, коли було заборонено виходити з дому, багато хто ходив до моря, і місцеві жандарми обмежувалися виховними бесідами.

Підбиваючи підсумок цієї самостійної подорожі, скажу, що з нашого 12-річного досвіду подорожей світом, ця дуже відрізняється від всіх попередніх.

Фото Катерини Лисенко

Фото Катерини Лисенко

Родина одностайно визнала, що готельного відпочинку більше ніхто з нас не хоче. Незважаючи на всі попередні візити до Туреччини, я тільки зараз побачила її справжньою, з перевагами і недоліками. Побачила людей, їхню культуру, звичаї, спосіб життя зсередини. І все це не сувенірно-вітринне, а справжнє, живе.

Фото Катерини Лисенко

Фото Катерини Лисенко

Відчути себе частиною іншого світу, перевірити свою здатність до виживання і здатність пристосовуватися до незвичних, а часом і незрозумілих обставин – це стало для мене найбільшим задоволенням від цієї подорожі, яку я обов'язково повторю за першої ж можливості.

Фото Катерини Лисенко

Фото Катерини Лисенко