Російський блогер оприлюднив повне розслідування загибелі російських ГРУшників на Донбасі (ФОТО)

Донбас.depo.ua публікує повний текст розслідування, яке блогер опублікував в своєму ЖЖ.

- Це розслідування почалося з знайденого в соціальній мережі Вконтакте поста про загибель якогось Антона, який загинув, "борючись за батьківщину":

Ми почали шукати інформацію про Антона і знайшли в друзях Ганни (автора поста) ось такий профіль Антона з фейковим ім'ям та прізвищем, але справжніми фотографіями. Остання фотографія від 25 жовтня 2014-го на стіні: Антон стоїть на тлі Іл-76 224-го льотного загону (дочірня компанія Міністерства Оборони), на фотографії стоїть геомітка "аеродром Ростов-на-Дону Центральний".

Також у нього в профілі є різні фотографії з його армійської служби і з його захоплення карате. Судячи з фотографій, Антон був володарем чорного поясу з карате, часто перемагав на різних змаганнях. На одній з фотографій дипломів, якщо відкрити оригінал, то можна розглянути його справжні ім'я та прізвище: Антон Савельєв.

Також в профілі є фотографія Антона на фоні обеліска із зазначенням його військової частини: в / ч 54607 (16-а окрема бригада спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу Міністерства Оборони РФ, м. Тамбов).

Продовжуємо шукати інформацію про обставини загибелі Антона. Знаходимо профіль його знайомої, яка вчилася в тій же школі, що й він. У неї в профілі знаходимо спільну з Антоном фотографію, завантажену 10 травня, і підписом "Антон Савельєв 20 років. Загинув при виконанні військового обов'язку. Випускник нашої школи":

Око знову чіпляється за "при виконанні військового обов'язку". Продовжуємо шукати інформацію, знаходимо чергове повідомлення "пам'ятаємо, любимо, сумуємо", тільки в ньому фігурує вже не тільки фотографія Антона:

Деталі стають все цікавіше, стає очевидним, що вони загинули разом. Починаємо шукати імена двох інших військовослужбовців, загиблих з Антоном. Дивимося профілі друзів Антона і знаходимо таке повідомлення, з якого дізнаємося позивні всіх трьох: Сава, Кардан і Мамай.

При цьому в профілі людини багато всяких відсилань до спецназу, людина явно показує, що він "із своїх". Починаємо шукати двох інших по їх позивним, знаходимо Мамая і відразу вдало: на тлі двох БТРів сепаратистів.

"Зубастий" БТР праворуч вже неодноразово був знятий на території Луганська, в тому числі і на відео від 15 лютого 2015, де він з прапором "ЛНР" їде на тлі гуманітарної колони МНС РФ. Фотографія цього ж БТР в Луганську, видно напис "ЛНР":

Судячи з будівлі бежевого кольору, а також з металевого паркану, фотографія Тимура зроблена тут же.

Серед перепостивших це ж повідомлення знаходимо інший аккаунт, де натякається на те, що Мамай, чиє повне ім'я Тимур Мамаюсупов, був спецназівцем:

При цьому в профілі цієї людини можна знайти пост від 9 травня 2015-го, з відео 16 обрСпН ГРУ, при цьому людина підкреслює, що він з цього підрозділу:

Щоб не заплутатися, давайте підсумуємо що маємо на даний момент: Антон Савельєв, військовослужбовець 16-ій бригади спецназу ГРУ загинув на початку травня (перше повідомлення від родичів 6 травня), "захищаючи батьківщину", "при виконанні". Ряд профілів військовослужбовців тієї ж бригади спецназу ГРУ розміщує в соцмережах повідомлення, що разом з Антоном загинули ще двоє, одного звати Тимур Мамаюсупов, позивний "Мамай", у третього позивний "Кардан".

До речі, в "парадному відео" 16-ій бригади спецназу ГРУ можна помітити інший важливий момент: спецназівець ГРУ зовсім не обов'язково повинен виглядати як перекачаний бодібілдер, і всі троє загиблих, за формою своєї статури виглядають рівно так само, як і хлопці на відео.

Йдемо далі. Далі ми знаходимо на сайті іншого проекту, який теж займається розслідуваннями по війні, інформацію про Тимура "Мамая" Мамаюсупова, виявляється вони інформацію про нього знайшли до нас і опублікували давно. Проект cargo200.org встиг зафіксувати кілька ключових моментів по Тимуру з повідомлень його близьких: Тимур був військовим, він був спецназівцем ГРУ і він загинув на війні:

Відразу після цього у Альбіни на стіні йде цілий ряд пам'ятних постів про Тимура, в яких одночасно згадується і контекст спецназу ГРУ, і контекст війни:

У соціальній мережі Одноклассники знаходимо військовослужбовця цієї ж, 16-ої бригади спецназу ГРУ, який розміщує у себе в профілі спільні фото "Сави", "Мамая" і "Кардана", що прямо вказує, що всі троє були хорошими друзями, служили в одному підрозділі, звідки і сам цей військовослужбовець.

Перевіряючи поспіль всі профілі друзів кожного із загиблих, а також друзів друзів, встановлюємо ім'я "Кардана" - Іван.

У процесі перегляду акаунтів друзів загиблих спецназівців, встановлюємо ряд профілів, у яких є спільні фото з "Карданом", і при цьому як кращий друг вказаний один і той же чоловік: профіль "Олексія Бутюгіна" (в профілі жодної фото із зовнішністю). Також знаходимо доп. підтвердження того, що "Кардана" звуть Іван:

Також в профілі подруги "Кардана" знаходимо спільну фотографію Тимура "Мамая" та Івана "Кардана" з геометкою "Матвієво-Курганський район" (кордон з Україною):

Відчуваємо, що вже "щось є", але поки все навкруги, потрібно більше доказів. Так як у профілях Антона і Тимура був вказаний місто Тамбов, а їх в/ч також розташована в Тамбові, вирішили що обидва вони поховані там. Швидко збираємо речі, сідаємо в автобус, день їдемо до Тамбова. По приїзду перед нами постає непросте завдання: на якому саме кладовищі Тамбова поховані Антон і Тимур ми не знаємо, а в одному тільки Тамбові три кладовища, плюс є ще кладовища в районних селищах. Розмовляємо з місцевими таксистами, без особливих деталей пояснюємо їм завдання, вони пропонують їхати на основне міське кладовище і там запитати у доглядача, де поховані такі-то, бо доглядачі такою інформацією володіють.

Тим часом люди з нашої команди продовжують шукати інформацію в соцмережах, в місцевих форумах про те, де конкретно Антон і Тимур були поховані. Знаходять профіль аккаунта в сервісі ask.me дівчини, яка вчилася з Антоном в одній школі, і коли вже ми були в дорозі на одне з міських кладовищ Тамбова, нашій команді вдається добути відповідь де конкретно похований Антон:

Талінка - це селище в Тамбовському районі. Я відразу згадую, що в профілі Антона в Одноклассниках було вказано, що він закінчив Новолядінскую школу (селище Нова Ляда - сусідній від Талінкі). Знову радимося з таксистом, він каже що знає де там цвинтар, мчимо туди. Приїхавши, починаємо шукати могилу Антона і знаходимо її практично відразу:

Лежить і вінок "Захиснику Вітчизни від Міністерства Оборони Російської Федерації":

Після цього ми підійшли до доглядача кладовища, розпитали про Антона - вони нам розповіли, що так, військовий, так, поховали на днях, як загинув не знають, другого військового в ці дні не ховали (ми запитували про Тимура). На питання як зв'язатися з родичами Антона, відповіли, підказали де живе мама Антона, як знайти її будинок.

Тим часом волонтери нашої команди знайшли в коментарях у родичів загиблих інформацію, що вони загинули бо "потрапили під обстріл":

На запитання "де?" Відповідають "точно не знаю, чула що на кордоні":

Але якщо ви спробуєте знайти повідомлення ЗМІ про які-небудь обстріли кордону в ті дні, а вже тим більше про смерть трьох людей у ​​результаті цих обстрілів, то у вас нічого не вийде. І це дивно, адже якщо в результаті обстрілів державного кордону загинули люди, а тим більше якщо вони були військовослужбовцями, то величенний козир в руках Міністерства Оборони РФ, це був би потужний аргумент на користь доводів про порушення мирних домовленостей. Якщо ж це не військовослужбовці зовсім, а добровольці-ополченці, то з чого раптом "військова таємниця"? Росія ж не заперечує наявності добровольців-ополченців з Росії. З чого раптом такі почесті у вигляді похорону за підтримки місцевої в/ч, у вигляді вінка від Міністерства оборони?

Інші близькі на питання "як загинув Антон" відповідають "це військова таємниця":

Час наближається до 8 ранку, плануємо як далі шукати могилу Тимура і як розмовляти з родичами Антона. Таксист каже, що "вона (мама Антона) напевно працює в Тамбові і в цей час повинна якраз виходити з дому, щоб їхати в Тамбов". Вирішуємо їхати до неї і спробувати поговорити з нею. Стоп-кадр з наших відеозйомок:

Під'їхавши до будинку мами Антона, виявляємо що це здається той же самий будинок, що ми бачили на фотографіях Антона з сестрою і намагалися через місцевих визначити де це знято:

Мами Антона вдома не виявилося. Поспілкувалися з сусідами, отримали номер мобільного телефону мами Антона. Вадим Коровін подзвонив їй, представився помічником депутата Держдуми, розповів, що хоче допомогти їй у взаєминах з Міноборони, адже їй потрібно буде вимагати від Міноборони компенсацію. Наталія (мама Антона) відповіла, що вона зараз у військовій частині знаходиться, розмовляти не може, запропонувала передзвонити пізніше.

Їдемо до військової частини, де служили всі троє загиблих. Близько військової частини зупиняємося поряд з машиною, біля якої стояв спецназівець ГРУ у військовій формі, сержант. Таксист каже що це його знайомий (оскільки місто маленьке, а таксист займається візництвом не перший рік, він багатьох вже знає), зараз він підійде до нього і запитає про другого загиблого. На питання про двох нещодавно загиблих спецназівців, сержант відповів що ні, вони днями ховали тільки одного свого, у Новій Ляді (сержант сам цілком правильно назвав назву селища, ми не підказували). Після цього з стояла поруч машини вийшов старший за званням спецназівець, старший лейтенант і пішов до нас, дуже несхвально дивлячись на нас. "Щоб уникнути всякого там" ми відразу повернулися в машину і поїхали.

Вирішуємо спробувати за наявними фотографій Тимура визначити з яких він країв. Чіпляємося за фотографію з машинами в профілі Тимура, точніше за той момент, що обидві машини з тридцять другого регіоном на номерах:

36-ий регіон на автомобільних номерах - це Вороніжська область. Вороніж відносно недалеко від Тамбова, вирішуємо їхати туди, бо в Тамбові більш-менш все зафіксували (з мамою попередньо поговорили, сказала передзвонити пізніше; з місцевими спецназівцями коротко переговорили, вони підтвердили, що це їх боєць; інші родичі Антона на телефон не відповідали). Їдемо на вокзал, вже збираємося купувати квиток на автобус, але тут від нашої команди приходить інформація: наші волонтери знаходять в Вконтакте інформацію про загибель Тимура, з географічним контекстом "Альметьєвськ", причому з прямою вказівкою, що він загинув на Донбасі:

Стає зрозумілим, чому в Тамбові про його похорон нічого не знають (очевидно родичі відразу забрали тіло з Ростовського воєнмеда і поховали на батьківщині). Ставимо нову задачу перед командою: знайти контакти родичів, друзів Тимура, кому можна написати або подзвонити, щоб визначити точне місце поховання.

Знаходимо кілька номерів, продзвонюваємо, говоримо що ми близькі сім'ї Савельевих, що ось, знаємо що Антон і Тимур загинули разом, хочемо пом'янути Тимура, а не знаємо де він похований, у військовій частині теж не підказують. Деякі кажуть, що не знають де похований, але після низки дзвінків, нам знову посміхається удача: хлопець, який був знайомий з Тимуром, каже що так, знає де він похований, він похований у селі, але зараз не пам'ятає правильно його назву, ввечері уточнить, можна буде передзвонити. Тим часом дивимося звідки друзі Тимура, намагаючись таким чином визначити батьківщину самого Тимура: Іжевськ, Казань, Азнакаєво, Мамадиш. Через деякий час знову зідзвонюємося з одним Тимура і він називає нам правильна назва села, де похований Тимур: село Кук-Тяка, Азнакаевскому району, республіки Татарстан.

Це досить далеко, щоб їхати, тому вирішуємо зробити простіше, ставимо перед командою чергову задачу: в соціальних мережах знайти якогось молодого (16-20 років) хлопчину, вийти з ним на контакт, під вигаданою легендою ("ми близькі його загиблого товариша по службі") увійти в довіру і попросити про допомогу, сказати що терміново і запропонувати навіть грошей за допомогу. Чому "хлопчину 16-20 років"? Бо таких найлегше умовити на таку дрібну "шабашку". Кілька хвилин пошуку, кілька хвилин розмов, і ось вже у нас в руках фотографії могили Тимура, яка знаходиться в 950 км. від Тамбова:

Саме вже судячи з цієї фотки ми встановили, що прізвище Тимура "за паспортом" не Юсупов (як зазначено в соцмережах), а Мамаюсупов. Стає також зрозумілим, звідки походить позивний "Мамай". Дата смерті на дощечці у Тимура така ж, як і у Антона: 5 травня 2015 (нагадаю, що є просто купа повідомлень, що Тимур загинув на Донбасі; про Антона прямих слів про війну немає, але є купа повідомлень виду "загинув потрапивши під обстріл на кордоні" і "це військова таємниця"). Також очі чіпляються ще за два моменти: точно такий же вінок "Захиснику Вітчизні від Міністерства оборони" як на могилі Антона, плюс вінок із стрічкою, на якій напис "Від командування частини":

Щоб знову не заплутатися в великій кількості інформації, давайте знову підіб'ємо проміжні підсумки: про Тимура все прямо пишуть, що він загинув на Донбасі, на війні; Тимур очевидно служив у 16-ій бригаді спецназу ГРУ - про нього постійно згадують в контексті спецназу ГРУ, інші військовослужбовці цієї бригади знають його, називають по позивному, публікують його спільні з "Савой" і "Карданом" фотографії; фотографії Тимура в Луганську, близько сепаратистських БТРів, зі зброєю в руках, є фото Тимура в якомусь приміщенні а-ля "адміністрація Луганська" з прапором "ЛНР"; Антон "Сава" загинув в один день з Тимуром - 5 травня 2015 р .; його родичі на питання "як загинув" відповідають або "потрапив під обстріл на кордоні", або "це військова таємниця"; діючі військовослужбовці 16-ій бригади спецназу ГРУ в особистій розмові з нами підтвердили, що це їх боєць (Сава), вони його ховали на днях; на могилах Тимура і Антона однакові вінки від Міністерства Оборони, на могилі Тимура додатково є вінок "Від командування частини"; у Тимура і Антона є близький друг Іван "Кардан", з яким вони разом служили, який теж загинув одночасно з ними, якого теж згадують і називають по позивному інші військовослужбовці цієї бригади спецназу ГРУ.

Час наближається до обіду, дзвонимо знову мамі Антона Савельєва, але цього разу вона обриває на півслові і прямо заявляє, що не буде з нами зустрічатися, відповідати на запитання (хоча ми на таке навіть не натякали), просить більше їй не дзвонити. Стає зрозумілим, що у військовій частині, де вона була, коли ми дзвонили в перший раз, її вже проінструктували.

Тим часом, волонтери нашої команди займаються пошуком номерів телефонів близьких друзів Івана "Кардана", щоб ми змогли додзвонитися і якимось чином дізнатися де він похований, і як його прізвище (на той момент ми її не знали). Після години пошуків знаходимо номер телефону хлопця, який є кращим другом кращого друга Івана. Додзвонюємося, знову діємо під легендою про те, що ми близькі до сім'ї Савельевих, знаємо, що Ваня "Кардан" загинув разом з Антоном "Савою", хочемо пом'янути Ваню, але не знаємо де він похований.

Варто зауважити, що перемовини, спроба втертися в довіру, переконати у своїй легенді друзів Івана, були самим довгим процесом за весь час цього розслідування. Нагадаю, що профіль у соцмережі Вконтакте Іван створив під вигаданим ім'ям, і жодного разу не завантажував туди фотографії, де було б його видно (справжній розвідник). Його друзі опинилися під стать йому: дуже підозрілі, на контакт йшли дуже неохоче (довелося довго їх умовляти, переконувати), постійно перепитували хто ми, звідки, звідки знаємо Ваню.

У результаті виявилося, що хлопець до якого ми додзвонилися, є братом кращого друга Івана (а не просто другом одного). Багатьох його товаришів по службі він знає в обличчя, але так по імені Іван нікого пригадати не може, тому попросив надіслати йому фотографію Івана. Ми йому вислали фотографію, він відповів, що так, бачив цього Ваню і що він повинен бути похований в місті Шуміха, Курганській області. Але краще звернутися до його брата (який кращий друг Івана).

Поки ми по телефону втиралися в довіру до друзів Івана, інша частина нашої команди знаходила додаткові свідчення того, що всі троє спецназівців загинули на війні, з профілю друга Івана:

А також підтвердження того, що Іван родом звідкись із Курганської області, оскільки Ірина Шумилова - з Кургану:

Паралельно команда стала шукати "бігунка" в Шуміхє, щоб повторити алгоритм як з селом Кук-Тяка, але всі розмови закінчувалися приблизно так, тобто інформація про похорон Івана саме в Шуміхє на той момент переконливого підтвердження не знаходила:

Час наближався до вечора, всю можливу інформацію в Тамбові ми на той момент зібрали, знайшли в іншій частині Росії могилу Тимура і добули її фотки. Поїхали на вокзал, купили квиток до Москви, стали чекати поїзда. Весь цей час паралельно ми спілкувалися з другом Івана, намагалися втертися до нього в довіру, це було просто нереально складно і довго, але воно коштувало того: через кілька годин, коли ми вже сіли в поїзд, цей друг нарешті повідомив прізвище Івана "Кардана":

Все сходиться "Кардан" - Кардаполов.

Поки ми з Вадимом їхали в поїзді до Москви, волонтери команди в профілі мами Тимура, Тузальі Мамаюсуповой (Вагізовой) знайшли свіжу спільну фотографію Івана "Кардана" Кардаполова і Тимура "Мамая" Мамаюсупова, зняту, імовірно на Донбасі:

Чому ми вважаємо, що знято на Донбасі? Тому що фотографія приблизно того ж часу, що і фотографія Тимура в Луганську, тому що на Тімурі та Івані видно білі пов'язки, дуже характерні для російських військових, які беруть участь у бойових діях на Донбасі, бо знято в напівзруйнованому приміщенні зі зброєю в руках ( вже явно не вчення і не десь у військовій частині).

Також знайшли фотографію, де разом присутні всі троє (Сава, Мамай і Кардан), фотографія також взята з профілю мами Тимура:

Знайшли там же фотографію Тимура з автоматом, яким озброюються спецназівці 16-ій бригади спецназу ГРУ:

У профілі родича Тимура знайшли повідомлення, що Тимур загинув на бойовому завданні:

Профіль був видалений, коли інформація про родичів спливла на інших ресурсах.

До полудня вчорашнього дня, 20 травня, ми шукали людей з Шуміхи, розпитували їх про похорон Івана Кардаполова в їхньому місті, але всі як один відповідали, що вперше про таке чують. Тому вже будучи в студії "Дождя", я знову поговорив з другом Івана, уточнив чи в Шумісі похований Іван. Подолавши у відповідь чергову порцію підозр і питань, я, нарешті, отримав відповідь де абсолютно точно похований Іван Кардаполов:

Я не став озвучувати цю нову інформацію в ефірі "Дождя", тому що ми вирішили спочатку спробувати своїми силами знайти людину, що живе поруч, який зміг би з'їздити і зняти могилу. Тоді ж наша команда знайшла старий занедбаний з 2013-го року аккаунт Івана Кардаполова в соціальній мережі "Мій світ", де є багато його армійських фотографій. У цьому акаунті можна переконатися, що його справжні ім'я та прізвище Іван Кардаполов. В якості міста вказано місто Пласт, Челябінської області.

Село Михайлівка знаходиться в 15 км. від Пласту. Коли ми почали пробивати інформацію, місцеві жителі повідомили, що місцевих ховають у Демариному. Інформація про правильне місце похорону Івана Кардаполова відразу ж знайшла своє підтвердження при розпитуванні місцевих:

Ми впевнені, що Іван Кардаполов похований на кладовищі, яке знаходиться наліво від Демариного. Єдина людина, який погодився нам допомогти, з'їздити і зняти могилу, зможе це зробити лише днями. 

Три загиблих спецназівця:

1. Савельєв Антон Олександрович, 12.05.1994 - 05.05.2015 р, позивний "Сава";

2. Мамаюсупов Тимур Бахтіяр Ули, 21.11.1993 - 05.05.2015 р, позивний "Мамай";

3. Кардаполов Іван, 12.07.1992 - 05.05.2015 р, позивний "Кардан".

Медаль "За повернення Криму", якою був нагороджений Тимур "Мамай»" фотографія з профілю його мами в Одноклассниках (профіль видалений вчора):