Округ №107: Як "побєдобєсіє" у Лисичанську перемогло "Батьківщину" Тимошенко

Вотчина потенційного кандидата у президенти Юрія Бойка перетворилася на руїни

Журналісти Depo.ua в рамках проекту "Вибори-2019. Повне оголення" створили електоральну карту виборчих округів. Ми розповідаємо як змінювались межі округів, хто і коли перемагав на окрузі, а головне завдяки чому, які технології застосовувалися, які були успішними, а які – ні. Хто претендує на цей округ на майбутніх виборах та які у них позиції. Все ця інформація - вже у відкритому доступі на порталі ВИБОРИ-2019.

Округ №107

Центр – місто Лисичанськ

Опис меж: Лисичанськ, частина міста Кадіївка, частина міста Первомайська, частина Попаснянського району Луганської області

Орієнтовна кількість виборців – 161 732

Місцезнаходження ОВК – Лисичанськ

Лисичанськ - місто на Луганщині, яке входить у промислову агломерацію міст Сіверськодонецьк та Рубіжне. Це провінційне містечко здавна називають "колискою Донбасу". Саме тут були знайдені перші поклади кам'яного вугілля, а в 1795 році біля балки Лисичої був закладений рудник, що поклав початок промислової розробки кам'яного вугілля на Донбасі.

Ще з радянських часів Лисичанськ облюбували "крєпкіє хозяйствєнікі" - спочатку комуністи, а потім регіонали. Зокрема місцевий олігарх Сергій Дунаєв. Як результат: у Лисичанську немає доріг та нормального тротуару, немає вуличного освітлення, подекуди немає води через борги водоканалу перед енергетиками, не працюють тролейбуси, знову ж таки через борги за електроенергію. Замість промислових підприємств "Ліссоди", склозаводу, нафтопереробного заводу - тут руїни. Багато будинків і дачних ділянок покинуті. І це не через війну - тут така депресивність вже років 15. У Лисичанську квітнуть незаконні копанки прямо "під носом" у місцевої влади і поліції, а мер, що входить до обойми "регіоналів", влаштовує "паради побєдобєсія".

Парламентські вибори (межі округу №107)

1998 рік Володимир Давидов (самовисування) - 21,06% Сергій Сінченко (КПУ) - 19,85%
2002 рік Сергій Сінченко (КПУ) - 24,48% Віктор Полтавець (За Єдину Україну!) - 21,60%
2006 рік Партія регіонів - 73,07% Народна опозиція - 4.97%
2007 рік Партія регіонів - 74,70% КПУ - 7,12%
2012 рік Сергій Дунаєв - 42.58% Сергій Шахов (самовисування) - 38,98%
2014 рік Сергій Дунаєв (самовисування) - 37,76% Віталій Шведов (самовисування) - 18,06%

Довідка: Згідно з даними ЦВК, під час парламентської кампанії 2014 року в межі цього округу входили Лисичанськ, частина міста Кадіївка, частина міста Первомайськ, частина Попаснянського району Луганської області. Проте фактично у виборах брав участь тільки Лисичанськ, оскільки Кадіївка з Первомайськом вже були окуповані "ЛНР", а у Попаснянському районі проходить лінія фронту.

Що ж стосується парламентських перегонів попередніх років, то у 1998 році цей округ мав номер 108, у 2002, 2006 та 2007 - №109, у 2012-2014 роках - № 107.

На президентських виборах 1999 року лисичанський округ був під номером 108, у 2004-2010 роках - №110, а в 2014 році вибори президента у Лисичанську не відбулися, оскільки місто ще було окуповане "ЛНР".

Парламентські вибори у багатомандатному виборчому окрузі (межі округу №107)

1998 рік

КПУ - 48,17% (60,1 тис. голосів)

Блок "Трудова Україна" - 9,09% (11,4 тис. голосів)

НДП - 3,81% (4,7 тис. голосів)

2002 рік

КПУ - 46,05% (50,2 тис. голосів)

СДПУ (о) - 12.27% (13,3 тис. голосів)

"За Єдину Україну!" - 8.67% (9,4 тис. голосів)

2006 рік

Партія регіонів - 73.07% (142 тис. голосів)

"Народна опозиція" - 4,97% (9,6 тис. голосів)

БЮТ - 4,45% (8,6 тис. голосів)

2007 рік

Партія регіонів - 74.70% (136 тис. голосів)

КПУ - 7.12% (12,9 тис.голосів)

БЮТ - 5.37% (9,7 тис. голосів)

2012 рік

Партія регіонів - 59.24% (53,2 тис. голосів)

КПУ - 24.40% (21,9 тис. голосів)

БЮТ - 4.97% (4,4 тис. голосів)

2014 рік

"Опозиційний блок" - 33.78% (7,3 тис. голосів)

КПУ - 14.54% (3,1 тис. голосів)

БПП - 13.32% (2,9 тис. голосів)

На парламентський виборах в 1998 році нардепом від цього округу став директор Лисичанського скляного заводу "Пролетарій" Володимир Давидов. Йому програв нардеп-комуніст Сергій Сінченко, який того року все одно обрався, оскількі балотувався ще й за партійним списком КПУ. У ті часи склозавод був досить популярним містоутворюючим підприємством і приносив прибуток (аж до 2007 року). І за донбаською традицією керівники великих підприємств рано чи пізно йшли у Раду. (Тоді склозавод був у державній власності і називався ДП "Ордена трудового червоного прапора державний скляний завод "Пролетарій". Але з 2001 року, коли Давидов ще був нардепом, майно заводу було передано в довгострокову аренду ВАТ "Лисичанський склозавод" Пролетарій").

Безпартійний Давидов після обрання увійшов у фракцію "Батьківщина", а на Луганщині певний час очолював обласну партійну організацію "Батьківщина".

У 2002 році Давидов також балотувався від лисичанського округу, але програв своєму давньому конкуренту нардепу-комуністу Сінченку, який після обрання став заступником голови Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

Сінченко - колишній начальник Троїцького райвідділу управління СБУ в Луганській області. У Раді третього скликання був Головою підкомітету з питань національної безпеки Комітету з питань національної безпеки і оборони. Доречі, Сінченко, як і Давидов, теж не тяжів до Партії регіонів, яка тоді вже набрала обертів на Донбасі. Якщо протягом другого,третього і четвертого скликання Ради Сінченко був у фракції КПУ, то вже у 2006 році балотувався за списками ВО "Батьківщина" та й увійшов до одноїменної фракції в парламенті. Але не можна сказати, що Давидов або ж Сінченко мали визначальний вплив на Лисичанськ це місто, як і всю агломерацію разом з Сіверськодонецьком та Рубіжним курував нардеп від Партії регіонів Юрій Бойко. Бойко з 1999 по 2001 роки був гендиректором АТ "Лисичанськнафтооргсинтез", працював керівником керівника великих підприємств, зокрема Лисичанський нафтопереробний завод.

Місцева рада тут була повністю керована регіоналами. У 2009 році мером Лисичанська став бізнесмен Сергій Дунаєв, який разом з депутатами-регіоналами міськради скинув свого безпартійного попередника Леоніда Крисанова. Бойко допоміг Дунаєву у політичній кар'єрі і той згодом став нардепом.

Перемога на окрузі у 2012 році далася Дунаєву нелегко. Його конкурентом був вже відомий зараз Сергій Шахов, який докладав неймовірних фінансових зусиль аби отримати місце під куполом. Шахов серйозно потратився, зокрема, на зовнішню рекламу та на медіа. У ЗМІ та в Комітеті виборців України Шахова та його команду звинувачували у підкупі виборців. Взяти реванш у Дунаєва намагався й Крисанов, який примкнув до партії "УДАР", але йому не вдалося набрати навіть 3% голосів виборців.

Якраз за часів мерства Дунаєва у Лисичанську та покровительства його шефа Бойка, в місті збанкрутували усі промислові підприємства, замість содового заводу залишилися руїни, склозавод, власником якого з 2009 року був Дунаєв, поринув у борги та припинив виробництво. Цьому передували неодноразові звернення міськради Лисичанська до уряду Миколи Азарова про те, що на тлі зростання обсягів виробництва на заводі його частина на внутрішньому ринку зменшувалася за рахунок зростання імпорту, який ввозиться в Україну і реалізується за демпінговими цінами. Азаров на звернення уваги не звертав, вводити антидемпінгове мито на флоат-скло, яке виробляє склозавод "Пролетарій", його уряд теж не збирався.

Нафтопереробний завод, де колись головував Бойко, належний російському ТНК-BP, початку став збитковим, потім перейшов у властість "Роснафти", а зараз його законсервовано. "Крєпкіє хозяйствєннікі" з Лисичанска, які так вболівали за митний союз з Росією, домовитися з "братами-росіянами" про продаж заводу так і не змогли.

У 2014 році Дунаєв відхрестився від Партії регіонів, пішов на парламентські вибори самовисуванцем, а після перемоги увійшов до фракції "Опозиційного блоку". В ЗМІ звинувачували Дунаєва у тому, що в 2014 році у цехах на заводі "Пролетарій" розміщувалися бойовики, там був їхній тренувальний центр. Повідомлялося, що сили АТО завдали потужного авіаудару по території 1-го цеху виробництва склозаводу. В результаті атаки практично повністю був знищений і 3-й цех заводу - разом з базою бойовиків. Також Дунаєва звинувачували у тому, що він був "живим щитом" у захопленій бойовиками будівлі СБУ в Луганську, а телеканал Дунаєва "Акцент" піарив бойовика Олексія Мозгового. У 2015 році Дунаєв відзначився провокативною промовою в Лисичанську, в якій невідомо кого назвав героями: чи то бойовиків "ЛНР" чи то військових ЗСУ.

Зараз вплив Дунаєва та Бойка на округи в агломерації Лисичанськ, Сіверськодонецьк, Рубіжне згасає. Проти Дунаєва нещодавно повстав мер Лисичанська Сергій Шилін, якого сам нардеп привів до влади. Шилін у момент гострої незлагоди з Дунаєвим сипав в ЗМІ компроматом: мовляв, нардеп через підконтрольні йому підприємства, розподіляє бюджет міста, має вплив на міськраду та виконком. "Я ніколи погано не говорив про Дунаєва. Про таких людей погано не говорять. Або не говорять нічого", - сказав Шилін, пояснюючи, чому мовчав усі ці роки про свавілля нардепа.

Президентські вибори (межі округу №107)

1999 рік. 2 тур Петро Симоненко - 71 306 Леонід Кучма - 54 096
2004 рік. 3 тур Віктор Янукович - 92,98% Віктор Ющенко - 4,64%
2010 рік. 2 тур Віктор Янукович - 91,31% Юлія Тимошенко - 5,69%
2014 рік вибори не проводилися

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Донбас

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook