Луганське місто Ільфа і Петрова початку XX сторіччя: Кіса і Ося тут були (ФОТО)

Кіса, давайте і ми увічнимося.... У мене, до речі, і крейда є! Їй-богу, полізу зараз і напишу: "Кіса і Ося тут були". (с) Ілля Ільф і Євген Петров. "Дванадцять стільців".

Легендарні герої роману Кіса Вороб'янинов та Остап Бендер і справді увічнені там, де розпочалася їх історія - у Старобільську на Луганщині, яке є реальним прообразом міста Старгород.

Пам'ятник Остапу Бендеру встановлений у 2008 році у Старобільську перед старовинним будинком колишньої жіночої гімназії, в якому нині розташований факультет Луганського національного університету ім. Тараса Шевченка.

Ідея увічнити Остапа Бендера належить колективу ЛНУ. Автором пам'ятника виступив скульптор Андрій Боровий.

Скульптура зображує сцену появи "великого комбінатора" у Старгороді, який супроводжувався спілкуванням з безпритульним. На постаменті написані слова, з яких починається 5-й розділ роману: "О пів на дванадцяту з північного заходу, з боку села Чмаровки в Старгород увійшов молодий чоловік років двадцяти восьми. За ним біг безпритульний... "

Кіса розмістився у старобільському сквері перед аркою (в'їздом на подвір'я) двоповерхової будівлі на розі центральної площі міста, де до революції була в підвалі двірницька, і на балконі якого обідали Ільф і Петров. Пам'ятник відкрили у 2011 році.

Ільф і Петров побачили Старобільськ у 1923 році, коли кореспондентами московської газети "Гудок" приїхали у відрядження.

Місто вони побачили приблизно таким

В роки перебування в повіті Ільфа і Петрова єпархіальний храм стояв в ста метрах від мебльованих кімнат, де вони жили. Він був зруйнований наприкінці 1920-х років, бо не вистачало цегли для будівництва вокзалу. Отже, поява в романі такого персонажа, як отець Федір, теж можна вважати невипадковим.

У процесі опису цієї мандрівки в публіцистиці і журналістських матеріалах описується безліч збігів і подібностей подій, що відбувалися з Ільфом і Петровим в процесі відрядження, з подіями і явищами, згодом описаними сатириками в романах "Дванадцять стільців" і "Золоте теля".

До роботи над своїми творами сатирики взялися незабаром після відрядження.

У Старобільську письменники жили в готелі, що був мебльований реквізованими у місцевих купців та міщан предметами, в тому числі меблями виробництва Гамбса, що непрозоро натякає на аналогією з описаним у творі меблевим гарнітуром.

Існував в Старобільську і описаний в творі притулок для старих, але до сьогодні не зберігся.

Старобільськ неодноразово відвідував і Микола Гоголь, проїжджаючи містом під час своїх подорожей в Україну з Петербурга і Москви. Деякі дослідники вважають що, він не міг не побачити у Старобільську потрібний йому майже фотографічний опис міста для своїх героїв з "Ревізору". Є теорія, що саме у Старобільську  і розгортається сюжет "Ревізора".

Взагалі-то це місто для Луганщини сповнене легенд та містики. Існує переказ, що саме тут, в Старобільську, жила і померла сестра останнього російського царя Миколи II Ксенія. За ствердженнями істориків, це була самозванка, але розмови про неї не затихали ще довго. Казали, що це була "спекотна жінка, мрія поета" – приємна дама, яка мріяла про заміжжя.

Також подейкують, що десь у Старобільську заховали свої скарби бунтарі Іван Болотников і Кіндрат Булавін, що базувалися в свій час на території сучасної Старобільщини. Також частим гостем був тут Нестор Махно, який любив гуляти Старобільськом, граючи на гармошці і виконуючи власні пісні.

Нині місто знаходиться на підконтрольній Україні території Луганщини, і якби місцева влада доклала зусиль, Старобільськ міг би стати туристичним центром регіону.