ТОП-4 кандидати на луганське крісло Москаля

Як ми вже писали, Геннадія Москаля, якому відвели роль такого собі "пожежника" , терміново відправили гасити контрабандне полум'я на Закарпатті. Тому, питання, хто керуватиме все ще охопленою війною Луганською областю, левова частина якої захоплена терористами,  залишається більш ніж актуальним.

Експерти назвали, чотири кандидатури (і хоча не можна виключати за прикладом Донеччини засилки "варяга" в цей регіон, ми говорили саме про місцевих політиків), які здатні стати у керма цієї непростої області.

Володимир Грицишин  чотири каденції був беззмінним мером міста. Однак в 2008 році його стосунки з Партією регіонів сильно ускладнилися, після того як він зажадав у "синьо-білих" $1 млн за проведення "Сєверодонецького з'їзду-2". У 2010 році Володимир Омельянович програв вибори. У вересні минулого року Геннадій Москаль призначив Грицишина своїм заступником, де він мав відповідати за комунальне господарство. З цієї посади Грицишин пішов на пенсію. А в квітні 2015 року був представлений колективу підприємства "Таун-сервіс" як новий директор.  За даними місцевих ЗМІ, підприємство "Таун-сервіс" вважається  активом  лідера "Опозиційного блоку" Юрія Бойка і саме він посприяв призначенню Володимира Грицишина заступником губернатора.

Анатолій Науменко, головний міліціонер Луганщини, родом із міста Стаханова і є земляком першого ватажка "ЛНР" Валерія Болотова. Сам Науменко каже, що з ним начебто не знайомий. До призначення на цю посаду працював у приватній охоронній фірмі, але вже так якось дивно сталося, що 29 квітня 2014 року Болотов призначив його "народним начальником" міліції "ЛНР", а вже наступного дня міністр внутрішніх справ Арсен Аваков офіційно робить Науменка головою луганського обласного УВС.

Сам генерал назвав цю ситуацію у інтерв'ю Донбас.depo.ua вигадками, але розповів, що після призначення Аваковим якимось чином потрапив на прийом до Болотова. Подробиці їхньої зустрічі не розкриває, лише кажучи про те, що його "ледь не підстрелили".

Начальником Луганської обласної міліції він вже був у 2007 і 2008 році, при губернаторі Олександрі Антипові, який у 2006 році змінив на цій посаді Геннадія Москаля. Науменко також встиг побувати і начальником обласної міліції Дніпропетровщини (з 2009 по 2010), двічі керував обласним УВД Миколаївщини (з 2006 по 2007 і з 2008 по 2009), а також очолював обласну міліцію Херсонскої області (2001 рік). У ЗМІ до сих пір гуляє прізвисько генерала - "залізний Толік", яке, як пояснюють начебто виникло через його небайдужість до незаконних оборудок з металобрухтом. Але ніяких офіційних справ проти Науменка жодна влада не порушувала і ні в чому не звинувачувала. Останнім часом Науменко працював у тісній зв'язці з міліцейським генерал-губернатором Луганщини Геннадієм Москалем. На адресу Науменка знову лунають звинувачення в участі в незаконному бізнесі - так званій контрабанді вугілля і чавуну з окупованої території. Співпадіння чи ні, але одразу ж добровольчі батальйони, які це озвучили, зокрема "Торнадо", піддалися критиці, відкриттям впроваджень по тяжких статтях і розформуванню. Москаль про Науменка на цій посаді говорить, що, мовляв, ніхто, крім цього генерала працювати на Луганщині не погодився.

Віталій Курило - народний депутат, фракція БПП. Один з двох мажоритарників на Луганщині, який примкнув до демократичного табору.

З 1997 року ректор, а з 2007 року президент Луганського національного університету імені Т.Шевченка.  В 2006 році став народним депутатом України від БЮТ (восьме місце в списку партії). В цьому ж році був обраний головою Луганської обласної партосередку "Батьківщини". Однак в 2010 році після обрання головою партії Тимошенко на Луганщині Наталії Королевської, кардинально змінив масть і приєднався до коаліції "Стабільність і реформи", після чого був виключений з БЮТ і партії "Батьківщина". Входив до складу депутатської групи Верховної Ради "Реформи заради майбутнього", яку в народі називали фракцією "тушок".

Юрій Гарбуз - народний депутат, член фракції Блоку Петра Порошенка. Ще один не "біло-блакитний" мажоритарник з п'яти від Луганщини. Юрій Григорович уродженець селища Мілове. У 1992 році став головою  фермерського  господарства  "Гарбуз Ю.Г.".  А в  1999 році - заснував кінний театр, який отримав статус обласного комунального закладу - "Козачий кінний театр".  Після "Помаранчевої революції" у  квітні 2005 року очолив Марківську райдержадміністрацію. Після зміни обласного керівництва з "помаранчевого" на "біло-блакитне", у  травні 2006-го був обраний головою Марківської районної ради (єдиний голова райради на Луганщині - не "регіонал"). Склав повноваження  у листопаді 2010 року. Саме під час Євромайдану, у січні 2014-го, був призначений Януковичем на посаду голови Міловської райдержадміністрації, з якої звільнився у квітні 2014 року.

Втім, навряд чи ці два політики поміняють теплі крісла в Раді на "зимні квартири" в розірваній терористами області.

Чиатйте також: Чи переможе Москаль контрабанду на Закарпатті матюкливим піаром

ТОП-5 заслуг Москаля перед Луганщиною