До чого призведе популярність Гіркіна на Росії

Але в даному випадку мова йде не просто про класичних політв’язнів, а про представників неофашистських організацій сучасної Росії.

На мітингу виступили: Ю. Єкішев, голова неофашистської організації "Народне ополчення Росії" (НОР); Н. Квачкова, НОР; О. Холін, представник екстремістської організації "Союз козачих військ Росії та зарубіжжя"; О. Савєльєв, очільник партії "Велика Росія" (ВР); О. Смірнов, член партії ВР; О. Рохліна, "правозахистник" політв'язнів; О. Суханов, адвокат; С. Єремін, Калінінград, член НОР; О. Піманов, з Пензи, член НОР; В. Філін, член неонацистської організації "Російський національний фронт" (РНФ); М. Курьяновіч, РНФ; Г. Шепелєв, член руху "Взаємодія"; О. Прохоров, член екстремістської організації "Всеслов'янське військо Донське". Ведучим на мітингу виступив С. Фіногін, представник все того ж НОР.

Учасники заходу заявили, що й надалі організовуватимуть подібні мітинги на підтримку заарештованого ФСБ полковника ГРУ ГШ ВС РФ Володомира Квачкова.

Провал проекту Квачкова

У серпні 2010 року представники неофашистського "Народного ополчення Мініна і Пожарського" вчинили спробу організації в Росії заколоту. За версією ФСБ, Квачков і група його прихильників збиралися організувати напад на низку військових частин, щоб заволодіти зброєю і вже за її допомогою відправитися в похід на Москву для повалення чинної влади.

У 2010-му полковник Квачков взявся за реалізацію збройного заколоту з метою повалення режиму Путіна. У Москві, Санкт-Петербурзі, Владивостоці, Єкатеринбурзі та Самарі полковник, зустрічаючись зі своїми прихильниками, паралельно намагався сформувати з них бойові загони. Один з таких загонів для заколоту в Санкт-Петербурзі очолив Олександр Кисельов. Рушійною силою мали стати представники організації "Пара беллум", НОМП та інші структури, афільовані с Квачковим.

За його задумом, за тиждень до виступу прихильники НОМП з різних регіонів мали під виглядом туристів прибути в лісовий масив біля окружного військового навчального центру № 467 в місті Коврові Володимирської області. Там передбачалося зібрати до тисячі осіб, яких мали розбиті на п'ять груп - "Центр", "Захід", "Південь", "Схід" і "Північ" - в залежності від регіонів, звідки вони приїхали. "Ополченці" могли мати з собою тільки дозволену мисливську та травматичну зброю, а також портативні рації. Застосовувати зброю їм дозволялося тільки в разі збройного опору. Перед нападом на центр бойовики планували підірвати вежі стільникового зв'язку, а також "придушити радіосигнали шляхом постановки перешкод", потім блокувати будівлі, в яких розташовані місцеві підрозділи ФСБ, МВС і МНС. Проникнути на територію навчального центру для захоплення "інструменту" (таке кодове позначення в НОМП було введене для стрілецької зброї) і "газонокосарок" (бронетехніки) не становило жодних проблем, оскільки у багатьох місцях у нього навіть не було огорожі. У навчальній частині заколотники розраховували як слід озброїтися. Одночасно своїми виступами їх повинні були підтримати змовники в Санкт-Петербурзі, Воронежі, Уфі і Єкатеринбурзі. Лідером останніх був колишній командир десантно-штурмового батальйону в Афганістані Леонід Хабаров. Щоправда, операцію "Світанок" було зірвано: напередодні майбутнього перевороту у його учасників, в тому числі Володимира Квачкова, співробітниками спецслужб були проведені обшуки. А 23 грудня 2010 року, на наступний день після того, як Верховний суд Росії залишив в силі виправдувальний вирок у справі про замах на Анатолія Чубайса, лідер НОМП був затриманий, а потім і заарештований рішенням Лефортовський суду. Рядові змовники, серед яких виявилися і агенти ФСБ, пішли свідками у справі.

У лютому 2015 р. Московський міський суд виніс рішення про статус організації "Народне ополчення Мініна і Пожарського" і про заборону роботи на території Росії організації полковника ГРУ, визнавши її терористичною за спробу заколоту. Представники організації з позицією судді не погодилися.

Довідка.

"Пара беллум" ("Готуйся до війни") – громадський рух, створений 6 лютого 2009 року. Мета створення - підготовка "російського народу" до майбутньої війни проти діючої влади, "внутрішньої окупації", а також до створення "російської національної держави". Засновники руху називали "Пара беллум" запасним майданчиком у разі виникнення складнощів при створенні структури "Народного ополчення". Рух стає платформою для підготовки збройного заколоту в РФ, створення воєнізованих груп повстанців з середовища неофашистських і військових організацій для підготовки "армії" на випадок війни, як з режимом Путіна, так і з можливою "іноземної інтервенцією".

"Народне ополчення Мініна та Пожарського" (НОМП) - виникає 21 лютого 2009 року за ініціативною "Всеросійської офіцерської наради". Начальником штабу став полковник В. Квачков. НОМП виступає логічним продовженням діяльності руху "Пара беллум". Організатори рухів "Пара беллум" і НОМП активно готувалися до організації заколоту проти режиму В. Путіна, до участі в "майбутній громадянській війні" і до проведення відповідної підготовки рекрутів. В 2013 році активно розповсюджували матеріали з інструкцією формування озброєних угрупувань на території Росії. 25 травня 2015 р. на базі організації було створене "Народне ополчення Росії".

Феномен Максима Калашникова

На заході, що відбувся 12 березня в Москві, був відсутнім хіба лише Максим Калашников, давній приятель Володимира Квачкова, член "Партії справи", який нині активно задіяний в блогосфері та курує роботу телеканалу "РОЙ ТВ". Раніше Калашников активно розкручував фігуру Володимира Квачкова в медіа-сфері, поки колишній полковник ГРУ не був арештований ФСБ за спроби організувати військовий заколот.

Сьогодні ж Калашников з тим же успіхом розкручує образ лідера російських терористів, колишнього співробітника 2-ої Служби ФСБ РФ Ігоря Гіркіна. Примітно, що риторика Максима Калашникова, яку він демонструє в ході публічного висвітлення діяльності Ігоря "Стрєлкова", практично точно повторює ту, яку використовував представник "Партії справи" в рамках співпраці з Володимиром Квачковим. Таким чином, Калашников на цей раз розкручує чергового представника спецслужб РФ, діяльність якого спрямована на організацію нового політичного проекту в Росії. Йдеться про опозиційний проект зі створення третьої сили у вигляді так званого "Комітету 25 січня" (К2501).

З урахуванням фактору провалу проекту Володимира Квачкова деякі сили в сучасній РФ розглядають можливість повторити спробу створити революційну ситуацію, використовуючи при цьому більш гнучку риторику і стратегію дій. В цілому, актив прихильників В. Квачкова, помічений на мітингах в РФ, є за фактом і симпатиками діяльності Ігоря Гіркіна, чому сприяє публічна активність Максима Калашникова. Сам же Гіркін неодноразово демонстрував підтримку Володимиру Квачкову, проте критикував деякі практичні аспекти його "революційної" діяльності.

Кінцева мета проектів "Стрєлков" та "Квачков"

У разі досягнення деструктивними неофашистськими терористичними силами своїх цілей на території РФ може відбутися збройний заколот ультраправих сил, підтримуваних частиною силового апарату. В рамках пропонованого ними проекту "російської революції" на території РФ розглядається варіант встановлення жорсткої націоналістичної мілітарної диктатури з опорою на агресивну зовнішню політику. Мета цього угруповання фанатиків - побудова "Російської імперії 2.0" з окупацією країн пострадянського простору. У зв'язку з цим в рамках аналізу політичного процесу РФ можливим вбачається використання фігури Ігоря Гіркіна як майбутнього лідера проекту "російської революції" після провалу проекту Володимира Квачкова з організації повалення режиму Володимира Путіна.

При цьому в самому Кремлі існують сили, які, користуючись можливістю, ненаочно демонструють російській та західній публіці меседж, що найкращим для них вибором буде власне підтримка В. Путін на чолі РФ, ніж захоплення влади в країні неофашистами типу Гіркіна або Квачкова. Кому ж тоді вигідний проект "російської революції" і створення образів Квачкова-Гіркіна? Сьогодні складно однозначно визначити, чиїм же насправді проектом можуть бути колишні співробітники ГРУ і ФСБ: "пітерських чекістів", російських силовиків, Адміністрації президента Росії або іноземних спецслужб? Відповіді на це питання немає.

Проте у будь-якому випадку необхідно усвідомити наступне: як збереження при владі клану Володимира Путіна, так і її можливе захоплення угрупованням фанатиків під керівництвом Гіркіна-Квачкова несуть однакову загрозу як для самої Росії, так і всього цивілізованого світу. Різниця між кланом Путіна і угрупованням фанатиків полягає лише в тому, що одні готові воювати гібридними методами, а інші є прихильниками використання прийомів класичної "гарячої війни". Але кінцева мета у них насправді спільна - відновлення впливу Росії на всьому пострадянському просторі. І з цією загрозою змушені рахуватися всі без винятку лідери країн пострадянського простору.