Чому Інтерпол не оголосив у розшук "Моторолу"

Спочатку це здавалося фейком. Адже йдеться про терориста, який сам неодноразово хизувався своїми кривавими злочинами, що і сформувало його, так би мовити, пабліситі. Але згодом інформацію про відмову Інтерполу в оголошенні в розшук підтвердили одразу кілька уповноважених осіб в СБУ, а також представник цієї шанованої міжнародної організації. Мовляв, громадянин Павлов ("Моторола") скоїв злочин "у контексті військового конфлікту" (очевидне неймовірне). Та й сама справа цього ватажка НЗФ "Спарта" може носити… "політичний характер"! Коротше кажучи, в цій битві диких тварин з неадекватними індивідами людський інтелект і звичайна логіка залишилися зайвими.

По суті, є лише два пояснення тому, що відбулося. Або Інтерпол знає щось таке, чого не знаємо ми, або в СБУ знову хтось щось не доробив, відтак інтерполівська бюрократична машина перекинула справу у кошик через відсутність/неправильне заповнення якогось маленького, ніби як несуттєвого папірця. Третього, в принципі, не дано. Версію про те, що "Захід нас зливає, а Кремль всіх купив за нафтодолари", я свідомо не розглядаю. Бо, по-перше, ніхто нас не зливає, що підтвердить очікуване рішення ЄС про продовження ще на півроку санкцій проти Росії. По-друге, після витівок російських футбольних хуліганів на Євро-2016, за якими чітко видно вуха міністра Мутко, в "роботі з реноме" у Москви зараз свій головний біль. А, по-третє, нафтодолари мають схильність закінчуватися, особливо, коли бочка URALS сьогодні на порядок дешевше середньої в Росії собівартості нафтовидобутку бареля.

Але повернемося до наших баранів. Версія про особливі "знання Інтерполу" щодо "Мотороли" також не витримує жодної критики. Хіба що на суд громадськості буде пред’явлений фактаж, що громадянин Павлов – ніякий не вбивця, а просто найнятий клоун з ростовського цирку, де він працював на півставки після завершення трудових подвигів на ростовській же автомийці. Ось і маємо те, що маємо. Тобто варіант із провалом у вирішенні питання державної ваги через відверте нехлюйство окремого маленького чиновника виглядає найбільш переконливим. Так би мовити, ексцес виконавця.