ТОП-5 подій 2019 року на Луганщині: Гра "губернаторами", цукрові округи і корупційний міст у Станиці

Ми обрали найбільш помітні події року в області, які матимуть вплив на регіон і в майбутньому

"Губернаторська" чєхарда

За один рік в Луганській області змінилися три керівника обласної військово-цивільної адміністрації. Для Луганщини це рекорд. 5 липня екс-ректор Луганського інституту внутрішніх справ Віталій Комарницький змінив в.о. керівника ОВЦА Сергія Філя. Філь жителям Луганщини не запам'ятався нічим, крім чуток про його місце в так званій команді нардепа Сергія Шахова. Комарницький же пробув на посаді керівника області трохи більше трьох місяців – до 22 жовтня. У ЗМІ про Комарницького говорили задовго до офіційного призначення через "темне минуле у Партії регіонів". Нічого епохального під час "правління" Комарницького в області теж не сталося. 25 жовтня стало відомо ім'я нового голови Луганської ОВЦА – ним став уродженець Сіверськодонецька, який переїхав з міста ще в дитинстві, Сергій Гайдай.

До свого "переводу" на Луганщину Гайдай працював з 2015-го по 2018 рік головою Мукачівської райдержадміністрації. Подейкують, що перебуваючи на Закарпатті, Гайдай спочатку співпрацював, а потім посварився з ще одним екс-керівником Луганщини Геннадієм Москалем.

За два місяці керівництва областю Гайдай поки що тільки повторив "досягнення" свого попередника – відзначився публічними заявами про необхідність проведення повного аудиту відомства, зміні та підборі нових кадрів для своєї команди і плани зробити дороги.

Якщо Гайдай протримається на посаді хоча б трохи довше Комарницького, то матиме шанс дороги дійсно зробити.

Наступного 2020 року Луганщина отримає рекордні 2,5 мільярда гривень на відновлення дорожньої інфраструктури. Гайдай стверджує, що гроші вдалося "вибити" після нескінченної низки розмов і вмовлянь в Кабміні та Міністерстві інфраструктури. Питання лише в тому, чи встигне область освоїти кошти і наскільки якісно це буде зроблено. Наприклад, цього року Луганська область за 6 місяців використала 0% грошей, виділених на ремонт доріг місцевого значення з Дорожнього фонду. Тобто гроші виділені, а дороги ніхто не ремонтував.

Розведення сил

Контактна група в Мінську про розведення сил у Станиці Луганській та Золотому домовилася у 2016 році, але насправді відвели сили тільки у 2019-му. В Станиці Луганській відвод відбувся ще влітку, в Золотому – наприкінці жовтня. Після цього відстань між позиціями українських військ та бойовиків так званої "ЛНР" збільшилася до двох кілометрів.

Збройні сили України та представники незаконних збройних формувань дзеркально відійшли від своїх позицій. Цьому передувало чимало суперечок між прихильниками позиції президента Володимира Зеленського щодо розведення та його опонентами. Так, представники патріотичних сил провели акцію "Ні капітуляції" по всій України, але особлива увага була прикута до дій активістів та ветеранів АТО саме на Луганщині, оскільки тут не обійшлося без кількох сутичок з поліцією. Правда, обійшлося без постраждалих.

Не залишали питання розведення військ в Золотому і волонтери, які стверджували, що жителі фронтового селища залишаться один на один з бойовиками, які будуть заходити на залишену українськими військами територію. На місце розведення довелося приїхати керівництву штабу операції Об'єднаних сил, а жителів Золотого гелікоптером возили в Станицю Луганську, щоб наочно показати, що бойовики не захопили населений пункт.

Так чи інакше, розведення на двох ділянках фронту в Луганській області відбулося. Гайдай стверджує, що на ділянках розведення не зафіксовано ніяких провокацій, але, як свідчать зведення штабу ОС і луганської поліції, це не означає, що в області взагалі перестали стріляти. "Гарячими" точками протягом усього року залишалися і залишаються села Кримське і Троїцьке. 

Міст через лінію розмежування у Станиці

20 жовтня президент Володимир Зеленський відкрив відновлений міст через річку Сіверський Донець у Станиці Луганській. Міст був підірваний в під час бойових дій ще навесні 2015-го, а людям, які перетинали лінію розмежування між путінською "республікою" і нормальною Україною, припало протягом чотрирьох років дертися по дерев'яній конструкції. Весь час точилися розмови про необхідність відновлення моста, але зроблено це було тільки в 2019-му.

Передбачається, що мостом будуть пересуватися пішоходи, але в разі потреби зможе проїхати автомобіль швидкої допомоги. У так званій "ЛНР", звичайно ж, міст розкритикували. Представники окупаційної "влади" за допомогою місцевих сепаратистських ЗМІ фонтанували жовчю, критикували ширину, колір і ледь не сам факт існування нового моста. Попри усі намагання "республіканських журналістів" охаяти міст, люди ним користуються, і на окупованих територіях пошепки кажуть "то зробила Україна".

Однак, не обійшлося і без ложки дьогтю з присмаком злодійства. У прокуратурі області повідомили про підозри щодо крадіжки посадовцями 10 мільйонів гривень на будівництві моста. Правоохоронці провели обшуки за місцем знаходження фігурантів замовника і підрядних організацій, під час яких вилучені документи про проведення капітального будівництва.

За матеріалами слідства, посадові особи одного з управлінь Луганської обласної державної адміністрації домовилися зі службовими особами низки комерційних структур з метою розкрадання бюджетних коштів. Неофіційно у правоохоронних органах області Depo.Донбас повідомили, що ведеться слідство щодо діяльності Департаменту капітального будівництва Луганської ОВЦА. Керівник – Людмила Діденко, але більше питань не до неї, а до її заступників.

Слідство вважає, що комерційною структурою із залученням субпідрядної організації вартість робіт з капітального ремонту моста значно завищена. Попередньо встановлено, що зловмисники планували привласнити бюджетні кошти на загальну суму понад 10 мільйонів гривень.

"Цукрова" Луганщина

У липні в Україні пройшли парламентські вибори, Луганщина також віддала свої голоси. Результати, м'яко кажучи, не стали несподіваними. За партійними списками виборці більшість голосів віддали "Опозиційнії платформі – За життя". Спадкоємці "міцних господарників" стали переможцями у всіх округах. Практично половина всіх виборців Луганської області порахувала, що ОПЗЖ – кандидат гідний.

З мажоритаркою теж сюпризів не виникло, крім 106-го округу (Сєвєродонецьк), де несподівано, напевно, навіть для самого себе переміг кандидат від "Слуги народу" Олексій Кузнєцов. Перемогою Кузнецов зобов'язаний конкурентам, які намагалися відтягнути голоси будь-якими можливими способами. Опоблоківці та шахівці "перемудрили" з фейковими кандидатами, а Кузнєцов просто опинився в потрібному місці у відповідний час.

Так звана команда нардепа Сергія Шахова забрала перемогу в чотирьох округах – 107, 112, 113, і 114-м. Депутатські "корочки" отримали Сергій Вельможний, Олександр Сухов, Олександр Лукашев і сам Сергій Шахов. Про засади "агітації" шаховської команди писали, говорили і знімали відеосюжети геть усі. Так само, як і більшість населення Луганщини в цій "агітації" брало безпосередню участь – отримувало мішки з "благодійним" цукром. У поліції факти фіксували, говорили, що це може бути кваліфіковано, як непрямий підкуп виборців, але далі розмов справа не пішла. Мажоритарні округи Луганської області тепер "офіційно" можна вважати найбільш "солодкими" в Україні.

У 105-му окрузі (місто Щастя Луганської області) після "смертельної битви" колишніх "соратників" по "регіональному братерству" – "опоблоківців" та ОПЗЖ, перемогла представниця "опоблоку" Вікторія Гриб.

Сумнівний "рекорд" Сіверськодонецька

Наостанок не можна не згадати мера Сіверськодонецька Валентина Казакова. Депутатський корпус мерії в цьому році вшосте відправив "шаховського" мера Казакова у відставку. До цього Казаков шість разів поновлювався на посаді через суди. Таким чином, Казаков продовжує бити власні рекорди і стає першим мером в історії України, якого звільнили шість разів. А якби ці відомості вносилися до трудової книжки, то, цілком ймовірно, Валентину Васильовичу вже довелося б міняти документ. Тим часом Сіверськодонецьк посів останню сходинку у рейтингу можливості міст України, разом з ним останнє місце розділив Миколаїв. В обласному центрі Луганщини, на відміну від донецьких "побратимів" Краматорська і Маріуполя, і досі не відбувається ані маштабних реконструкцій, ані будівництва, ані впорядкування парків та скверів.