Голоси Донбасу: Чому говорити за окуповану Луганщину у Мінську будуть "темні конячки"

Чотири представника окупованого Донбасу – два від Донецької області, два від Луганської – вперше за п'ять років долучилися з 9 червня до роботи групи з політичних питань Тристоронньої контактної групи. 

Якщо донецька група подиву не викликала – представляти окуповану частину області будуть відомі журналісти Денис Казанський і Сергій Гармаш, які вже давно є "голосами Донбасу", то до представників луганської групи більше питань, ніж відповідей. Говорити за окуповану частину регіону будуть нікому невідомі Вадим Горан і Костянтин Лібстер. Також відкритим залишається питання, хто саме підбирав кандидатів.

Деннис Казанський

Журналіст з Донецька, який ще до подій 2014 року багато писав про проблеми Донбасу і "міцних господарників", які роками грабували і знищували край. Ще у 2009 році Казанський відкрив сторінку під псевдонімом frankensstein на популярній тоді блог-платформі Livejournal.com. Блог починався зі звітів і фоторепортажів про поїздки містами Донеччини, а потім і Луганщини,  у яких Казанський розповідав про реальне життя на Донбасі, про копанки, те, як виглядають колись відомі підприємства і хто їх довів до занепаду. Досліджуючи нелегальні шахти-копанки, він згодом написав книгу "Чорна лихоманка".

Казанський писав Для видання "Український тиждень", очолював медіа-проект "Четверта влада", реанімував луганський сайт "Восточный вариант", працював ведучим програми "Блогери".

Зараз Казанський веде канал на YouTube, сторінки у Facebook і Twitter, а також власний блогерський сайт. У нього стійка проукраїнська позиція, незважаючи на те, що пише і говорить він здебільшого російською мовою, аби достукатися до земляків.

Сергій Гармаш 

Головний редактор інформаційної агенції "Остров", вихідець з Єнакієвого, колишній мешканець Донецька. Його також можна вважати "голосом Донбасу", адже Гармаш активно веде сторінку у Facebook, постійно з'являється на телебаченні, в онлайн ефірах, та й загалом доносить свою проукраїнську позицию на різних платформах. 

На відміну від донецьких, вибір представників Луганської області викликає подив і цілком закономірне питання: Хто ці люди?

Вадим Горан

Про нього відомо лише те, що до 2014 року він працював в органах прокуратури. Після цього став головою "Луганського земляцтва", про свою діяльність не пише публічно на Facebook, зараз живе у Києві.

Костянтин Лібстер

Лікар-травматолог, має батька в Луганську, також лікаря-травматолога Сергія Лібстера, який співпрацює з "ЛНР".  Батько буває у Києві, про що сам Лібстер-молодший повідомляв ще у 2017 році на своїй сторінці у Facebook.

Очевидно, що обрання донецьких і луганських представників відбувалося за різними схемами. І не тому, що серед луганчан-переселенців немає достойних і медійних осіб – їх достатньо. 

Наприклад, журналіст "Радіо Свобода" Андрій Діхтяренко – керівник проекту "Донбас реалії", автор багатьох репортажів, керівник проекту "Реальна газета".

Або правозахисник Микола Козирєв, який, власне, і опікувався складанням списків представників Луганщини, які б могли представляти регіон у ТГК.

У цьому дисбалансі простежується загальна тенденція щодо розмежування донецьких і луганських, яка тягнеться дуже давно. Донецькі і, власне,  сам Донецьк завжди був більш відомими, яскравими і медійними, а Луганськ і луганські – наче "на підспівках". Такий розклад навіть у стосунках між "ЛНР" і "ДНР" простежується – "ДНР" з 2014 року більш вагома, а "ЛНР" ніби "молодша недореспубліка".

Отже, і в історії з донбаськими представниками у ТГК, можна припустити, більше говорити будуть донецькі, а луганські "сидіти і не відсвічувати". Якщо першим, звісно ж. дадуть говорити.