Довибори на Луганщині: якого "жеребця" посадить у крісло нардепа сотня технічних кандидатів

Луганський округ не переплюнув сумнозвісний 205-й округ у Чернигові. У 2015 році там було зареєстровано 127 кандидатів, і цю кількість поки що за весь цей час ніхто не побив.

Стільки бажаючих стати нардепами може свідчити про кілька технологій: розпорошення симпатій виборців, особливо за умов невисокої явки, яка вже стала трендом українських виборів останніх часів;  використання найбільш сильними гравцями "технічних" кандидатів для отримання додаткових квот в складі ДВК; крім того "технічні" кандидати" можуть проводити контр-компанії проти конкурентів свого "господаря"; також популярне використання клонів із метою штучного зниження підтримки впливових кандидатів.

Що мається на увазі під терміном "технічний кандидат"? Це може бути ось такий варіант зі списку на 114 округу. 

Ще є офіціанти, водії  та купа безробітних.

Перелік клонів теж чималий: Лебедев і Лєбєдєв, Мар'їн і Мар'їна, Мельник і Мельник, два Мошенських (відомо, що це брати), Нескородєва і Нескородєв, Ширков і Ширкова та два кандидати з прізвищем Ярошенко.

Словом, передвиборча кампанія обіцяє бути веселою.  

Щоб розуміти, хто має шанси всістися у крісло в Раді, згадаймо 2014 рік. Тоді на окрузі переміг відомий вже всім теперішній губернатор області Юрій Гарбуз. Його запеклими конкурентами були Валерій Мошенський та Тігран Кочарян. Обидва досить відомі у цій частині Луганщини і не полишають намірів позмагатися знову, зареєструвавшись самовисуванцями та вже розпочавши кампанію. 

Мошенський з 2008 по 2012 рік був депутатом Київської міської ради, а заразом і  головою депутатської фракції "Народна партія". У 2012 році власник будівельного бізнесу та вельми заможний Мошенський вже перемагав в луганському окрузі № 108 та увійшов до Ради. Його називають одним з тих політиків, хто на Луганщині не був пов'язаний безпосередньо з Партією регіонів: Мошенський у минулому був близький до політсили Володимира Литвина, будучи нардепом, залишався позафракційним, проте голосував в унісон з "регіоналами".

Але на окрузі №114 Мошенського спіткала невдача: у 2014 році він програв вищезгаданому  Гарбузу та Кочеряну, посівши третє місце.

Призвище Мошенського та підконтрольні йому будівельні компанії пов'язують з низкою скандалів ще за часів головування у Мінтрансі Георгія Кірпи. Але тепер Мошенський презентує себе як патріот, який будує мости у Туреччині, та підкреслює своє походження з Луганської області. А ще Мошенський почав будувати дитячі майданчики на окрузі – при чому ще до того, як офіційно зареєструвався кандидатом. І дуже нервово реагує на увагу до цієї своєї діяльності.

Через це повідомлення він образився на "Опору", мовляв, ви і будки не побудували.

Кочарян - колишній депутат міськради Луганська від Партії регіонів, до війни та окупації його пов'язували  з головним регіоналом області Олександром Єфремовим та мером Луганська Сергієм Кравченком. Кочарян має пов'язаний з будівництвом доріг бізнес, його підприємство ТОВ "Дорбудтехнологія" регулярно вигравало тендери на ремонтні роботи в Луганську та області. 

Наприклад, у 2015 році обласна служба автомобільних доріг  уклала угоди з ТОВ "Дорбудтехнологія" на експлуатаційне утримання та поточний ремонт доріг державного та місцевого значення. Загальна вартість угод становила 387 млн грн. Через це Кочарян потрапив у рейтинг "Королі тендерів –2015" за версією газети "Ділова столиця". Також Кочаряну підконтрольні Евромикс, ДорБудіндустрія, ДорБудМеханізація, ПрАТ "КЗСМ-6", Дорбудпроектування. На сайті одного з підприємств зазначається, що він має нагороди від міськради Луганська за "великий особистий внесок у розвиток дорожнього господарства", що само по собі дивно. Якість доріг на Луганщині і до війни супроводжували вибоїни, а асфальт злазив разом зі снігом після зими.

У 2014 році Кочарян балотувався від партії Сергія Тігіпка "Сильна Україна", зараз іде самовисуванцем. Тобто такий собі регіонал у маскувальній  глазурі, але у своїй передвиборчій програмі - "божий одуван" і взагалі патріот. 

З огляду на недалеке минуле, саме ці кандидати знову стануть основними та найбільш впливовими. До них, враховуючи любов Луганщини до екс-регіоналів, може доєднатися голова Новопсковської райради Борис Лебедев, якого висунув "Опоблок". Лебедев - один з депутатів Луганської облради від Партії регіонів, яка навесні 2014 підігравала проросійським силам, засуджувала Майдан та прийняла постанову, не визнаваючи центральні органи влади в Україні. Конкурент Лебедева на окрузі Денис Денищенко від БПП пригадав, як той "кликав російські війська", але "Опоблок" оперативно все спростував. Кликав чи не кликав - відеопідтвердження такого немає, але якась відповідальність на Лебедеві за те, що відбулося в Луганську, таки є, як і на усіх інших депутатах облради.

Також балотується відомий на Луганщині бізнесмен Сергій Шахов - нині депутат міськради Сєвєродонецька від партії "Наш край". Про минуле та сьогодення стаханівського Шахова та його спосіб вести передвиборчу кампанію вже писано-переписано, так що аж "ліньки папір каляти". Але на сьогодні подейкують наступне - Шахов, який висунувся від партії "Наш Край" - кандидат, якого неофіційно підтримує Адміністрація Президента, та ставить на нього свої сподівання. Раптом офіційний варіант від БПП Денищенко не вистрелить? 

Денищенко  - перспективний, але відомий у надто вузьких колах. Як і для низки інших кандидатів, участь у перегонах додасть йому впізнаності та підніме політичний рейтинг. Теж саме можна сказати і про луганчан-самовисуванців Миколу Грекова, Владислава Філімоненка, Сергія Зарецького, Ірину Веригіну (Батьківщина), Костянтина Ільченка (Радикальна партія). До цієї кагорти можна віднести і умовно луганську екс-заступницю колишнього губернатора Георгія Туки Єлизавету Пушко-Цибуляк з Чернівців.

Не обійшлося і без фріків: наприклад, балотується голова так званого Союзу солдатських матерів Надія Курамшина, яку неодноразово бачили на численних проросійських мітингах, у тому числі і в "ДНР".  У 2015 році Курамшина засвітилася разом з ватажком "ДНР" Олександром Захарченко в районі Донецького аеропорту. Потім вона нахвалювала Захарченка і ділилася враженнями, як їх гарно прийняли у Донецьку.

Балотується однофамілець луганського регіонала Олександра Єфремова - Антон Єфремов, який по батькові Олександрович, а народився 10 сiчня 1991 року в місті Сєвєродонецьк Луганської області. Не всі виборці в курсі, що це навряд чи син того самого Єфремова, адже відомо, що він має сина Ігоря 1978 року народження та онуку Анастасію.

Одіозний екс-депутат Харківської міськради Андрій Лесик також зареєструвався кандидатом на довибори у Верховну Раду від округу 114. Лесик, який пройшов на останніх місцевих виборах у міськраду від "Відродження", неодноразово відзначився висловлюваннями про "криваву хунту", заявляв, що Росія не є агресором, і був помічений в організації/участі просепаратистських заходах у місті.

Ще один скандальний харківський персонаж, колишній міністр сільського господарства Ігор Швайка, вирішив попитати щастя на Луганщині. Швайку разом іншими "свободівцями" звинувачують в організації сутичок біля Верховної Ради 31 серпня 2015 року. За даними силовиків, мітинг під ВР був організований партією "Свобода", Радикальною партією, іншими організаціями. Тоді події закінчилися трагічно, у силовиків кинули гранату, черверо нацгвардійців загинуло. 

Також Швайка відомий розборками з однією зі своїх числених екс-дружин.

 У 2014 році на виборах до Ради з внесених до списку 156 тис. 974 виборців 114 округу проголосували тільки 57 тис.  564. Цього року явка може бути ще меншою, адже проміжні вибори не так популярні і відомі електорату. В будь-якому випадку, кампанія обіцяє бути цікавою.