Руда хмара над Маріуполем: Чому Ахметову дозволили труїти місто (ФОТО, ВІДЕО)

Кілька днів городяни спостерігали руду хмару диму над цехами ММК ім. Ілліча, сповзаючу на місто. Екологи називають подібні викиди романтично: "лисячий хвіст". Досить звична для міста ситуація, якщо не враховувати розміри хмари. Шокований був навіть глава поліції області генерал В'ячеслав Аброськін, який виклав на своєму акаунті у Фейсбуці фото і риторичне зауваження: "Чисте небо і чисте повітря".

Комбінат "Азовсталь", за словами городян, теж відзначився. Різниця була лише в тому, що дим не був такого ефектного кольору, але наліт на будь-якій поверхні поблизу підприємства залишав чорною будь-яку ганчірку.

Тим часом мерія начолі з Вадимом Бойченком мовчала, наче в місті нічого не сталося.

Але хвиля обурень у соцмережах і звернень в екстрені служби подіяла, і директор ММК ім. Ілліча Юрій Зінченко також у Фейсбуці пояснив, що відбувається. Виявляється, ще з 19 серпня на комбінаті спостерігали, як росте "тріщина" в системі газоочистки конвертерного цеху №2.

З нею намагалися щось зробити, але виробництво не зупиняли, поки маріупольці не закричали на всю країну, що дихати вже зовсім нічим. Зінченко ж попросив зрозуміти, мовляв, таку махіну, як конвертер, так швидко не зупиниш, її збиралися ремонтувати ще в квітні цього року, але постачальники підвели, і перенесли цю справу на другу декаду вересня. Після того, як місто накрив "лисячий хвіст", конвертер нарешті вирішили зупинити.

Директор меткомбінату вибачився.

Виявляється у XXI столітті в центрі Європи можна просто кілька днів труїти людей, не понести за це відповідальність, не бути оштрафованим на сотні тисяч гривень, а просто сказати - вибачте.

До Зінченка виникає відразу кілька питань. Невже зростання цієї тріщини не є позаштатною ситуацією? Менеджмент підприємства тимчасово втратив зір і не бачив, який морок з металевого пилу летить на місто? Навіщо потрібні всілякі технологічні заходи, якщо зрозуміло, що потрібно терміново гасити конвертер, який і так планують реконструювати? І в чому складність зупинки такого агрегату? Його при бажанні можна погасити за кілька годин. Це не домна, яка при гасінні гарантовано знищується. Такі думки редакція зібрала, опитавши, маріупольців, які розуміються на металургійній справі.

"Метінвест" досить швидко почав заминати тему в медіа, привіз на ММК ім. Ілліча пул місцевих ЗМІ, більшість з яких підконтрольні СКМ, і менеджери середньої ланки розповіли журналістам, як боролися з аварією, зрушили терміни ремонту і в чому полягає утопічність ідеї підрахувати кількості викидів. У Кальміуській районній адміністрації (потерпілого від диму району) провели екстрену нараду, де покритикували екологів меткомбінату, фактично ще раз озвучили версію Зінченка і перейнялися інформуванням громадян про забруднення. Загалом, турбота про городян була проявлена, формальності дотримані.

Проте, хвиля обурень продовжує зростати. Місцева опозиція у міськраді з "Сили людей" ініціювала флешмоб: #ДайтеКислорода! - користувачі соцмереж ставлять на аватарки свої фото в масках і респіраторах, піднімаючи хвилю.

Можливо, в такому ж вигляді і зустрінуть президента Петра Порошенка в Маріуполі 31 серпня.

Одним з пунктів візиту президента визначено, до речі, меткомбінат "Азовсталь". 

Так чому ж "Метінвест" абсолютно спокійно поводиться в такій ситуації? На сайті компанії немає повідомлень про "лисячий хвіст", мовляв, вистачить і Зінченка на Фейсбуці. Мер Бойченко, колишній головний кадровик ММК ім. Ілліча, взагалі не коментує ситуацію. Тобто зливається вона в розряд штатної.
Власне, так і є для "залізнонароджених" - новий нік, придуманий місцевими активістами для правлячого міського депутатського корпусу і Метінвесту в цілому.

Використовується стандартна PR-схема, випробувана ще за часів наймасштабніших в країні екологічних протестів. У 2012 році маріупольці масово виходили на акції протесту з вимогами скоротити викиди меткомбінатів. Акція збирала 13 тис. людей на одному тільки мітингу.

Меткомбінати пішли на зустріч, погодилися з резолюцією, написали програму реконструкції і виконують її донині, і ще років десять можуть. Скільки захочуть. З простої причини: штрафи за викиди в навколишнє середовище для підприємств Ахметова мізерні. Наприклад, "за 2015р на МК "Азовсталь" було складено 138 протоколів про порушення закону про екологію лише на 9 тис. 792 грн! З 2016 ще краще: 26 протоколів на 2 тис. 873 грн!!! 

Але, почекайте, може є претензії за перевищення нормативів? Є!

 "За 2015-2016 роки було стягнуто... барабанний дріб... 52 тис. 321 грн!!!" - пише в своєму блозі глава опозиційної фракції "Сили людей" в маріупольській міськраді Максим Бородін. За його словами, На ММК ім. Ілліча аналогічна картина: 185 адмінпротоколів на 23 тис. 329 грн. І претензії за перевищення нормативів викидів - 136 тис. 239 грн.

Він підозрює, що такі мінімальні штрафи - наслідок корупційних зв'язків меткомбінатів з екоінспекцією. "У вас ще є питання, звідки у чинного начальника Державної Азовської морської екологічної інспекції Зуба Г.В. з'являється в декларації 2013 року новенький Nissan X-TRAIL 2013??!" - пише Бородін.

Але не тільки в цьому проблема. Кажуть, металургійним комбінатам вдалося лобіювати на рівні міністерства екології ще часів Януковича технологічні нормативи, які дозволяють робити викиди, що перевищують гранично допустимі. Тут маса технічних і нормативних нюансів. Але, умовно кажучи, якщо для будь-якого виробництва викиди пилу повинні бути 50 мг на кубічний метр, то для обраних видів виробництв вони становлять 150 і то і 200. Це як для однієї машини максимум швидкості на трасі - 90, а для іншої - 200 км/г. І усі "даішники" - куми.

Тобто, формально нинішні нормативи легалізують викиди меткомбінатів в Маріуполі. Не потрібно сильно напружуватися, якщо раптом станеться перебір навіть цих показників, оскільки є лояльність інспекторів. Так вважають в маріупольській опозиції.

Більш того, за словами Бородіна, "залізнонароджені" вже продовжують статус-кво, або хочуть його поліпшити. У газеті "Донецкие новости" опубліковано заяву про наміри ММК ім. Ілліча отримати нові дозволи про викиди. 

Рано чи пізно екологічна ситуація в Маріуполі загрожує стати головною підставою для політичних і громадських конфліктів. Якщо в місто приїжджає транспортний комітет Верховної Ради і вирішує прокласти ще одну залізничну колію, щоб завантажити меткомбінати сировиною, а разом, можливо, і пасажирські перевезення поліпшити, то що говорити про лояльність екологів від влади до бізнесу рівня "Метінвесту"? Якщо останнє, здається, вже є тут і зараз.

Але і згадані конфлікти можна нівелювати, якщо дати зрозуміти місцевому населенню: або робота і зарплата, або скорочення і боротьба за чисте повітря. Тим більше що, заручники містоутворюючих підприємств, як правило, впевнені: "за нас давно вже все вирішили".