Округ №57: В Маріуполі альтернативи Ахметову немає

Журналісти Depo.ua в рамках проекту "Вибори-2019. Повне оголення" створили електоральну карту виборчих округів. Ми розповідаємо як змінювались межі округів, хто і коли перемагав на окрузі, а головне завдяки чому, які технології застосовувалися, які були успішними, а які – ні. Хто претендує на цей округ на майбутніх виборах та які у них позиції. Все ця інформація - вже у відкритому доступі на порталі ВИБОРИ-2019.

Округ №57

Центр – місто Маріуполь

Опис меж: Кальміуський та Лівобережний райони Маріуполя

Орієнтовна кількість виборців – 166 968

Місцезнаходження ОВК – Маріуполь, просп. Металургів, 150

Округ №57 у Маріуполі протягом виборчої історії міняв порядковий номер, його межі у рамках районів Маріуполя також рухалися.

Зараз територія охоплює промислові райони міста, саме тут знаходяться меткомбинат ім. Иллича и меткомбінат "Азовсталь", які належать донецькому олігарху Ринату Ахметову. Власне, цей факт і впливав на результати виборів, стати нардепом, якщо ти не пов'язаний з металургійною промисловістю, було просто неможливо. У той же час, маючи вагомий адміністративний вплив, кандидату у нардепи виграти було досить легко. У Маріуполі усі знають про загальні передвиборчі збори колективів на одному та іншому меткомбінаті, про політінформацію, про поголовну підтримку за принципом, "томущо так треба, томущо свій". І хоча кількість співробітників заводів з роками зменшується, зараз там працюють трохи більше 30 тисяч людей, їхній вплив на хід голосування досі відчутний. Кількість людей, пов'язаних з комбінатами насправді вища за фактичну кількість співробітників. Серед них і пенсіонери підприємств, і члени родин працівників, і їхні знайомі, тому електоральна база в окрузі майже невичерпна.

Довідка: На президентських виборах територіально Україна поділена на 225 округів, кількість яких у регіонах є практично сталою. На парламентських виборах кількість і межі округів постійно зазнавали змін залежно від прийнятої системи виборів та політичної кон'юнктури.
Вибори 1994 року відбувалися за мажоритарною системою у два тури. Внаслідок недосконалості закону окремі округи так і не отримали своїх представників у парламенті протягом усієї його каденції. Законодавчу колізію депутати виправили, увівши для виборів 1998 року змішану систему і прибравши сумнівні норми для мажоритарників. На виборах 2002 року, які так само відбувалися за змішаною системою, обриси мажоритарних округів набули вигляду, більш менш відповідного до реального територіального поділу. Вибори 2006-го і дочасні 2007-го пройшли за пропорційною системою, виборчих округів в регіонах стало менше. Повернення до змішаної виборчої системи відбулося після чергової зміни законодавства у 2012 році.

Згідно з даними ЦВК, під час парламентської кампанії 2014 року, в межі цього округу входили Кальміуський та Лівобережний райони міста. Що ж стосується парламентських перегонів наступних років, то більша частина цих районів у Маріуполі в 1998 - 2002 роках входила в округ №55, 2006 - 2007 роки Кальміуський та Лівобережний райони Маріуполя розділили навпіл і утворили – 49 і 48 округи, а 2012 – 2014 роки їх об'єднали у 57 округ.

На президентських виборах 1999 року вищезазначені райони Маріуполя входили в округ №56, у 2004 році їх розділили на два округа №55 і №56, у 2010-2014 році Кальміуський та Лівобережний райони знову об'єднали в один округ під номером 58.

З 1998 року і до позачергових виборів у 2014-му у парламент маріупольці цих районів відправляли Сергія Матвієнкова.

Він займав посаду заступника генерального директора металургійного комбінату ім. Ілліча. Після першого обрання у Раду Матвієнков став головою парламентського підкомітету з питань гірничо-металургійного комплексу та хімічної промисловості Комітету з питань промислової політики. На парламентських виборах у 2002-му Матвієнкова висунув блок "За єдину Україну!", і виборці округу №55 знов проголосували за нього. І так за інерцією триває протягом півтора десятка років.

Нічого не змінилося в політичному розкладі і після Помаранчевої революції та перемоги Віктора Ющенка, який розставив в обласні адміністрації своїх людей.

У 2006-му Матвієнков пройшов у Раду за списками Соціалістичної партії України, очолював Комітет з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва. В 2012-му його обрали вже від Партії регіонів. На позачергових у 2014-му маріупольці знову обрали знайоме обличчя з меткомбінату. З "регіоналів" Матвієнков, який йшов у раду самовисуванцем, цілком прогнозовано перейменувався на "опоблоківця". Здається, якщо на наступних виборах Матвієнков вшосте не висуне свою кандидатуру, виборці округу №57 можуть розгубитися, за кого віддавати голоси.

Парламентські вибори (межі округу №57)

1998 рік	Сергій Матвієнков ("За єдину Україну") - 54.22 %	Віталій Колосов ("Наша Україна") – 16,38%
2002 рік	Сергій Матвієнков (самовисування) – 68,02%	Володимир Титаренко (КПУ) – 10,47%
2006 рік	Партія регіонів – 58,38%	Соцпартія – 16,04%
2007 рік	Партія регіонів – 46,11%	Соцпартія – 37,81%
2012 рік	Сергій Матвієнков (ПР) – 60,5%	Дмитро Пуговкін (КПУ) – 17,04
2014 рік	Сергій Матвієнков (самовисування) – 64,16%	Олександр Романюк (самовисування) – 8,81%

Президентські вибори у Маріуполі теж відрізнялися стабільністю в уподобаннях. Тут завжди підтримку отримував провладний та проросійський кандидат. Якщо до 1999 року ще були досить популярними комуністичні ідеї, то після і аж до 2014 року – проросійські, кланові, що підтримувалося місцевим бізнесом в особі Рината Ахметова. Все, що було властиве для политики залякування Донбасу бандерівцями, фашистами і "помаранчевою чумою", все це було і в Маріуполі.

Президентські вибори (межі округу №57)

1999 рік. 2 тур	Леонід Кучма - 71 636 голосів	Петро Симоненко - 44 247 голосів
2004 рік. 3 тур	Віктор Янукович - 92.21%	Віктор Ющенко 5,04%
2010 рік. 2 тур	Віктор Янукович – 89.24%	Юлія Тимошенко – 6,87%
2014 рік	Петро Порошенко - 34.68%	Сергій Тігіпко – 19,82%