Новоросійська діва. Як донецька Жанна д'Арк стала "бендерівкою"

Любила вона самозабутньо зануритися в ностальгію за Радянським союзом, ковбасою по два-двадцять, червоним серпасто-молоткастим прапором, демонстраціями досягнень трудящих і братнього єднання Росії, України та Білорусі, пише "Ділова столиця".

Звали цю "ватницю" Ірина Василівна Попова, і нічим би вона не виділялася з натовпу собі подібних (чи мало в Донецьку ватниць передпенсійного віку), якби не один аспект. Ірина Василівна заробляла собі на життя участю в політичному процесі, будучи членом на щастя вже забороненої Комуністичної партії України.

Надто успішною політичну кар'єру Ірини Василівни назвати складно, але такі-сякі політичні успіхи у неї були. Завдяки комсомольській енергії, в киплячих вже давно не комсомольських грудях, Ірина Василівна дослужилася до мандата депутата Донецької облради, зустрівши в такій якості Майдан, революцію і російську окупацію.

І хоча з приходом бурятських "шахтарів і трактористів", політичний процес як такий у Донецьку зупинився, для Ірини Василівни містечко в місцевій "політичній еліті" знайшлося. Не даремно ж вона в лютому 2014-го закликала Януковича втопити Майдан в крові.

Таким чином Ірина Попова стала депутатом "парламенту ДНР". Жити б їй тепер й радіти, розвиваючи парламентаризм в рідній "молодій республіці", але відсутність політичного процесу, та випливаюча з нього декоративність і марність так званого "парламенту ДНР" ніяк не давали Ірині Василівні реалізувати свої політичні амбіції та неабиякий організаторський потенціал.

І ось нарешті в травні 2017-го Ірина Василівна знайшла для себе гідне заняття. Вона вирішила ні багато, ні мало, а стати "новоросійською Жанною д'Арк". І якщо француженці, щоб стати народною героїнею, довелося зняти облогу англійських окупантів з Орлеана, то "ватниця" Ірина вирішила ні в чому не поступатися й очолити "звільнення від українських карателів Маріуполя".

До речі, ідею зайнятися звільненням Маріуполя Ірині Василівні підкинули не хто попало, а дуумвірат "новоросійських вождів" - Олександр Захарченко та Ігор Плотницький. Пам'ятається, ще в лютому обидва "лідера" виступили з ініціативою почати втілювати в життя "програму гуманітарної допомоги окупованого Донбасу". Ну, а обіцянки взяти штурмом Маріуполь, Слов'янськ, Київ і навіть Лондон, причому в самий найближчий час, лунають з вуст новоросійських "фюрерів" із завидною регулярністю.

Так що "ватниця Ірина" діє строго у відповідності з спрямовуючою та керівною лінією. І ось, в минулі вихідні Ірина Попова організувала захід з пафосною назвою "Форум порятунку Маріуполя". Під свої знамена комуністці вдалося зібрати аж цілих 30 чоловік з місцевих співчуваючих; жителів Маріуполя, які втекли від рук "кривавої хунти"; і навіть тих, хто все ще живе в місті та "спеціально приїхали для участі у форумі в Донецьк".

Останніх, правда, так і не показали, хоча репортаж про захід прокрутили по всім телеканалам "молодої республіки". Учасники форуму з насолодою поговорили про те, як нестерпно важко живеться людям у "тимчасово окупованому Маріуполі", як особливо нестерпно страждають тамтешні діти, мовляв "укропи" бомблять маріупольські дитсадки та школи. Правда, цих бомбардувань ніхто не бачить, тому що "хунта" ретельно приховує свої злочини (мабуть, бомблять секретними Натовськими невидимими і невибуховими снарядами).

Окремо, полаяли Гейропу, яка захищає чеченських геїв, але не звертає увагу на кричущі факти вбивства маріупольських дітей.

"Ми закликаємо громадськість негайно вивчити всі факти насильства щодо дітей та закликати Київ до відповідальності", - заявили учасники форуму, після чого одноголосно проголосували за створення громадської організації "Форум порятунку Маріуполя", головою якої стала наша "ватяна героїня". Враховуючи загострення пафосу заходу, можна було б очікувати, що Ірина Василівна, піднявши православну хоругву, очолить якщо не хрестовий похід на Маріуполь, то хоча б хресний хід, але учасники форума на чолі зі своїм лідером просто розійшлися по домівках, закликавши наостанок "всіх людей доброї волі, всіх, кому не байдужа доля Маріуполя та багатьох інших населених пунктів Донбасу, долучатися до громадського руху".

Як бачимо, Жанна д'Арк з "ватниці Ірини" вийшла не надто переконлива, адже, щоб повторити шлях орлеанської діви, одних божевільних промов недостатньо, потрібно благословення згори, а потім і на вогнище сходити. Але, мабуть, полум'яне комсомольське серце не б'ється в грудях Ірини Василівни, щоб згоріти у вогні боротьби за "Новоросію". А якщо до свіжоствореного "Форуму порятунку Маріуполя" придивитися уважніше, то виходить прекрасний клон відомого дітища Остапа Бендера, а саме, "Союз меча і орала".

Те саме загострення пафосу, що межує з абсурдом, та сама практична безглуздість задуму, і дуже схоже, що справжня мета заходу у Ірини Василівни та, що і в Остапа Ібрагімовича - отримання під "благородну справу порятунку вітчизни" додаткових грошових коштів у не надто вникаючих в суть справи спонсорів. Правда, цього разу не з Заходу, а зі Сходу.

Можна очікувати, що після розрекламованого в пропагандистських ЗМІ "ДНР" створення "Форуму" Ірина Василівна піде з шапкою до вождів ДНР і російських кураторів, мовляв, подайте матері новоросійської диктатури пролетаріату на справу визволення Маріуполя від "укропів". Наскільки успішною буде ця фаза заходу - сказати складно, але надто великих сум "ватниця Ірина" зібрати явно не зможе, у Росії останнім часом як відомо, "грошей немає". Але, може яку-ніяку копійчину їй і підкинуть, який-неякий пропагандистський потенціал у "Форумі" існує.

Як би там не було, а Ірині Василівні залишається тільки поспівчувати, вона мріяла стати Жанною д'Арк, а стала спадкоємицею "справи" самого Бендера, інакше кажучи, "бендерівкою".