Спогади про вкрадену Батьківщину:
До Дня народження Луганська

В суботу, 10 вересня окупований Луганськ святкує 221-річчя. Зрозуміло, що тамтешня "ЛНРівська" влада влаштує свято в дусі колорадських стрічок та ностальгії за СРСР, підтверджуючи звання "пекла на Землі". Але десь у пам'яті луганчан зберігається зовсім інше місто.

Луганськ навряд чи можна було колись назвати вражаючим. Ані захоплюючої архітектури, ані історичних пам'яток або ж розкішних парків та фонтанів там не було. Вірніше, якщо таке і було, то на початку XX сторіччя, а пізніше все це знищив червоний терор. Проте і в цьому урбаністичному промисловому місті є своя романтика. Навіть найцинічніші екс-луганчани, які "понаїхали" в інші міста України, можуть згадати якісь особливі для себе куточки міста, які навіюють тепло спогадів. Ми сподіваємося, що у кожного, хто народився, виріс або навчався та жив в Луганську, є такі особливі місця.

Першим хочеться згадати мальовничий, але занедбаний парк ім. Горького, який за всі роки місцева влада комсомольців та "регіоналів" так і не реконструювала. Але навіть у цьому непрезентабельному стані в парку є красивезні місцини, з яких хоч картини пиши. Парк був заснований на базі вже діючого лісового масиву ще на початку 30-х років XX сторіччя, урочисте відкриття відбулося в серпні 1936 року. Він розкинувся на берегах річки Лугань, де завжди добре було влаштувати пікнік з друзями та пофотографуватися, вдаючи з себе лісову мавку. Або, скажемо так, лісового мавка.

На території парку є ще одне улюблене місце відпочинку луганчан – озеро "Восьмьорка". Сама водойма – неглибока, купатися в ній небажано, але навкруги встановлені альтанки з мангалами, поруч – ресторан та кафе, пляж з чистим піском, а ввечері територію підсвічують романтичні ліхтарики.

Небалуваних старовинною архітектурою луганчан зачаровують тихі вулиці старого міста. Пройтися ними екс-луганчани можуть з закритими очима, адже історична частина Луганська дуже невеличка. Вона була знищена спочатку більшовиками-комуністами, а потім, під час Другої світової, іншими прийдешніми "визволителями". На цих вулицях збереглися поодинокі будівлі царських часів, тут також знаходиться обласна філармонія, музей історії Луганська, художній музей.

Це не можна назвати приголомшливою пам'яткою, але денним та нічним видом на найстаріший район міста милувалося не одне покоління луганчан. Саме з Кам'яного Броду – наразі це приватний сектор міста, розташований на височині – пішов Луганськ. Гарний вид на Камброд відкривається з пагорба, на якому стоїть краєзнавчий музей, з майданчика з фонтаном навпроти Будинку техніки. Вночі романтичними вогнями Камброду милуються закохані, які гуляють вулицями міста. Ці вогні навіть відобразив на своїй картині луганський художник Денис Мороз.

В парку 1 травня встановлено ще за радянських часів. Тоді цей парк був улюбленим місцем дорослих та дітей. Кожен, хто виріс в Луганську, розповість одні й ті самі спогади: як ходив з батьками на каруселі, годував лебедів та качок в ставку, як їв морозиво та дивився на місто з колеса огляду, намагаючись розгледіти свій будинок. З парком та колесом пов'язане дитинство луганчан, коли дерева були великими, а небо безхмарним.

Це місце також знайоме усім з дитинства. Хто з нас не мріяв стати льотчиком, роздивляючись літаки часів Другої світової? Музей був на околиці Луганська, на території авіаремонтного заводу. У 1996 році першими експонатами музею стали різні літальні апарати, які вже повністю виробили свій ресурс. Через відсутність фінансування всі літаки і вертольоти були списані на металобрухт. Але було ухвалене рішення передати техніку в музей і зберегти її для нащадків. На жаль, з початком московської окупації та боїв за Луганський аеропорт, музей, розташований неподалік, постраждав. При цьому його експонати – старі літаки – бойовики обіцяли "відремонтували" та перетворити на "власну авіацію".

Так-так ви не помилилися, у цьому промисловому місті є й такі явища. Справа в тому, що один з невеликих водоспадів – природній, а інший – технічний, причому милуватися останнім краще взимку, коли він повністю замерзає. Природній водоспад можна знайти біля меморіалу "Гостра могила" в мальовничому яру "Суча балка". Балка з водограєм – історичне місце. У 1937-1942 роках на території балки силами НКВС були таємно розстріляні і поховані понад 2 тисячі мешканців Луганщини. За часів Незалежності в пам'ять про жертви репресій тут було встановлено хрест. Чотири рази його відновлювали після актів вандалізму. Чи стоїть хрест зараз – невідомо.

Наостанок дуже хочеться згадати, яким Луганськ буває навесні. В жодному з міст не побачиш стільки квітучих дерев абрикосу, черешні та вишні. Вже згаданий Камброд, як і інші райони та вулиці міста, у травні просто потопає у цьому п'янкому запаху. І за цим запахом неможливо не скучити.