Округ №113: Україномовний "ареал" Луганщини, який відправив у Раду батька сепаратизму

Журналісти Depo.ua в рамках проекту "Вибори-2019. Повне оголення" створили електоральну карту виборчих округів. Ми розповідаємо як змінювались межі округів, хто і коли перемагав на окрузі, а головне завдяки чому, які технології застосовувалися, які були успішними, а які – ні. Хто претендує на цей округ на майбутніх виборах та які у них позиції. Все ця інформація - вже у відкритому доступі на порталі ВИБОРИ-2019.

Округ №113

Центр – місто Сватове, Луганська область

Опис меж: Білокуракинський, Кремінський, Новоайдарський, Сватівський, Старобільський, Троїцький райони

Орієнтовна кількість виборців – 153 504

Місцезнаходження ОВК – м. Сватове, пл. 50-річчя Перемоги, 37

Depo.ua розпочинає проект "Вибори-2019. Повне оголення". В рамках проекту ми створимо електоральну карту округів. Як змінювались межі округів, хто і коли перемагав на окрузі, а головне завдяки чому, які технології застосовувалися, які були успішними, а які – ні. Хто претендує на цей округ на майбутніх виборах та які у них позиції – про все це в повній версії електоральної карти округів з 1 вересня.

Округ 113 об'єднує Слобожанські райони Луганської області, що розташовані на півночі. Особливість їх у тому, що це райони сільськогосподарські, україномовні та віддалені не тільки від кордону з Росією, а й від обласного центру – Луганська.

Довідка: На президентських виборах територіально Україна поділена на 225 округів, кількість яких у регіонах є практично сталою. На парламентських виборах кількість і межі округів постійно зазнавали змін залежно від прийнятої системи виборів та політичної кон'юнктури.
Вибори 1994 року відбувалися за мажоритарною системою у два тури. Внаслідок недосконалості закону окремі округи так і не отримали своїх представників у парламенті протягом усієї його каденції. Законодавчу колізію депутати виправили, увівши для виборів 1998 року змішану систему і прибравши сумнівні норми для мажоритарників. На виборах 2002 року, які так само відбувалися за змішаною системою, обриси мажоритарних округів набули вигляду, більш менш відповідного до реального територіального поділу. Вибори 2006-го і дочасні 2007-го пройшли за пропорційною системою, виборчих округів в регіонах стало менше. Повернення до змішаної виборчої системи відбулося після чергової зміни законодавства у 2012 році.

Згідно з даними ЦВК, під час парламентської кампанії 2014 року, в межі 113 округу входили Білокуракинський, Кремінський, Новоайдарський, Сватівський, Старобільський, Троїцький райони.

Що ж стосується парламентських перегонів попередніх років, то у 2002 році ці райони називалися 114 округом, у 2006-2007 – 110 округом.

На президентських виборах 2004, 2010, 2014 року ці райони Луганщини були об'єднані в округ №115.

Парламентські вибори (межі округу №113)

1998 рік	Юрій Донченко (КПУ) – 35,01%	Олександр Стешенко – 18,60%
2002 рік	Катерина Фоменко (За Єдину Україну) – 47%	Володимир Юник (КПУ) – 34,07%
2012 рік	Віктор Тихонов (Партія регіонів) – 60,18%	Володимир Юник (КПУ) – 20,19%
2014 рік	Віталій Курило (самовисування) – 21,50%	Валерій Голенко (Опозиційний блок) – 20,51%

На парламентський виборах 1998 року округ 113 очікувано обрав у Раду діючого нардепа-комуніста Юрія Донченка – вихідця з Луганська. Це був для нього другий термін роботи у парламенті. Донченку програв нардеп від Партії регіонів Олександр Стешенко - голова комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва, діяльності рад і самоврядування.

Після переобрання Донченко став заступником голови Комітету з питань соціальної політики та праці, де у попередньому скликанні був секретарем. З 2000 року він був головою підкомітету з питань захисту прав споживачів, проблем споживчого ринку та повернення заощаджень населенню.
Про роботу Донченка у Раді відомо мало, лише статистичні дані, що він є автором більше 50 законів. Більше він відомий як член ЦВК, яким став у лютому 2004 року. Донченко свідчив у суді щодо результатів виборів 2004 року між кандидатами Віктором Ющенком та Віктором Януковичем. У вересні 2013 року Донченко незважаючи на заборону був присутній на зборах Комуністична партії України і "Українського вибору" з ініціювання всеукраїнського референдуму про вступ України в Митний союз.

У 2002 році райони округу 113 обрали нардепом Катерину Фоменко- представника Народної аграрної партії, яка до отримання мандату працювала головою постійної комісії з питань бюджету та фінансів Луганської обласної ради. Після обрання Фоменко мігрувала фракціями і групами у такій послідовності: член фракції "Єдина Україна" (травень — липень 2002), член групи "Народний вибір" (липень 2002 — травень 2004), член групи "Союз" (травень 2004 — квітень 2005), член фракції Народної Партії (з квітня 2005).

У 2006-2007 році вибори проводилися за партійними списками. Фоменко, доречі, була 6 номером у списку Народної партії Володимира Литвина, але у парламент не пройшла.

У 2012 році нардепом від 113 округу вчетверте став екс-голова Луганської обласної ради, досить впливовий в області регіонал Віктор Тихонов. Вперше у парламент він пройшов ще у 1990 році.

За списками Партії регіонів знову отримав мандат у 2006 році. І закріпив його на позачергових виборах у 2007. Тихонова називали правою рукою ще одного регіонала Олександра Єфремова. На час виборів 2012 року був послом України в Республіці Білорусь, а до того віце-прем'єр-міністром - міністром регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства.

Тихонов відомий Україні як абсолютно проросійський політик і батько українського сепаратизму. Саме він у 2004 році був одним з організаторів Сєвєродонецького з'їзду, на якому пропонувалося відокремити південно-східні області України в автономію і зробити Україну федерацією. Проти Тихонова була порушена кримінальна справа за ч. 2 ст. 110 Кримінального кодексу ("посягання на територіальну цілісність і недоторканність України"), яка була передана в Генеральну прокуратуру. Але до суду так і не дійшла.

Також Тихонов був одним із 148 депутатів Верховної Ради України, які підписали звернення до Сейму Республіки Польща з проханням визнати геноцидом поляків події національно-визвольної війни України 1942—1944 років. Це звернення було розцінене як державна зрада, була порушена справа за відповідною статтею Кримінального кодексу. Але знову ж таки, до суду справа не дійшла і нікого з 148 нардепів не покарали.

Тихонов за часів свого головування у Луганській облраді та перебування нардепом товаришував з російським політиком Костянтином Затуліним, який зі своєю свитою був частим гостем в області на усіляких форумах та конференціях, присвячених російській мові та "русскому міру" загалом. Саме через вплив Тихонова та Єфремова на місцеві ЗМІ, на мерів міст та голів районів під час та після "Помаранчевого майдану" в області було розпалено ненависть до усього українського. Історію України перевертали навиворіт, транслюючи, що такої держави як Україна взагалі не мало б існувати. Культивувалася ненависть до мови, до традицій, населення Луганщини залякували фашистами-бандерівцями, помаранчевою чумою, концтаборами для російськомовних. Ці антиукраїнські паростки активно підгодовували аж до 2014 року, коли апогеєм цього стало утворення "ЛНР" за допомогою колаборантів та російських кураторів і війна.

На позачергових виборах у 2014 році у Верховну Раду потрапив проукраїнський луганський політик Віталій Курило – екс-ректор Луганського національного університету ім. Тараса Шевченка. Він виборов свій мандат у запеклих перегонах з головою Луганської облради Валерієм Голенком. Їх розділили 0,99%, які пішли на користь Курилу, а Голенко залишився ні з чим.

Голенко – це людина з оточення Єфремова, колишній заступник Тихонова в Луганській облраді, про якого йшлося вище. Голенко - той самий "регіонал" під керуванням якого Луганська облрада навесні 2014 року визнала центральні органи влади України незаконними і активно підспівувала проросійським настроям та заворушенням, які вирували у Луганську і області.

Курило у 2014 році став нардепом втретє. У 2006 році він пройшов у Раду за списками від блоку Юлії Тимошенко, у 2007 році знову став народним депутатом. Зараз Курило входить у фракцію БПП і займається, як і раніше, в основному законопроектами, які стосуються освіти.

Президентські вибори (межі округу №113)

1999 рік. 2 тур	Петро Симоненко - 87 815	Леонід Кучма - 57 527
2004 рік. 3 тур	Віктор Янукович – 86.78%	Віктор Ющенко - 10.34%
2010 рік. 2 тур	Віктор Янукович – 86.26%	Юлія Тимошенко – 10.39%
2014 рік	Петро Порошенко - 34.44%	Сергій Тігіпко – 15.00%

Результати президентських виборів на території Білокуракинського, Кремінського, Новоайдарського, Сватівського, Старобільського, Троїцького районів протягом 1999-2014 років за результатами не дуже відрізняється від загальних політичних уподобань Луганської області. Тут, як і скрізь на Луганщині перевагу віддавали або комуністу Симоненку, щоправда тільки наприкінці 90-х, або ж регіоналу Віктору Януковичу. Трохи більше голосів, у порівнянні з іншими округами Луганщини, тут виборці давали за "помаранчевих" кандидатів Ющенка та Тимошенко. Виключенням став 2014 рік, коли президентом обрали Петра Порошенка. Голосування відбувалося складно, на території Новоайдарського району вже йшли бої між ЗСУ та бойовиками "ЛНР", явка виборців була низька, бо боялися йти на дільниці, боялися нападів та терактів.